Молотоff

Гасла протесту:
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
A+ A A-

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

18425459_102174617031923_288425495940828012_n.jpg

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Паралельно з цим, потоком ідуть новини про знайдені «схрони» зі зброєю. І крізь ці новини, які пафосно починаються зі слів: «Викрили!..», «Затримали!..» - чітко доноситься думка, що всі ці прецеденти є вочевидь кримінально-злочинного характеру, та про те, які вони молодці – так ревно оберігають спокій звичайних громадян. Я не схильний ідеалізувати людей, тим більше, що за роки, проведені на передовій, доводилося стикатися з різними «персонажами». Тож я не виключаю відсоток правди у цих новинах. Хтось потягнув БК на продаж, хтось для скоєння злочинів. Але чомусь усі портали новин, всі представники силових структур повністю відкидають, а точніше – воліють не помічати, важливого фактору психології, психологічного стану бійців, що пройшли пекло боротьби.

Багато хто відразу поставить питання: «До чого тут психологія?» Поясню. І не просто поясню, а спробую занурити в це складне емоційно-психологічне вариво, в якому зварилися мізки й душі небайдужих, самовідданих людей в чотирнадцятому році.
Давайте, для початку, подумки пробіжимося вулицями Києва під вогнем снайперів… Хто в той момент не відчував безсилля перед ворогом, що не соромився застосовувати зброю проти беззбройних? Коли я знову й знову передивляюся відео, де хлопці зі щитами падають від куль, серце вже не болить. Тільки ниє шрам у душі…
А тепер давайте сядемо за комп’ютери і почнемо гортати стрічки новин, як це робили всі небайдужі тією ж весною. В Криму – «зелені чоловічки», в Луганській області – п’яна гопота і «совкова» еліта відбирає зброю у військових… Там захоплюють склади зі зброєю, там – міліцейські відділки… А тут - купка ентузіастів, котрим не байдужа доля країни, їздить із двома мисливськими рушницями захищати Харків від «русскай вєсни». І зустрічає добре озброєних «бєркутят», які, у свою чергу, захищають прихід довгоочікуваної Расєюшки.
Раз за разом повітря розсікає посвист емоційного батога, і душа вже не встигає заліковувати рани. Коли їй лікуватися? Може тоді, коли рука стискає гранату в кишені, з однією тільки метою – у випадку зустрічі з харківськими «тітушками» чи проросійськими «бєркутятами» прокласти нею шлях на волю, а може, й до смерті? Ні, вона не гоїться, просто стікає кривавими емоціями… День за днем, подія за подією…
Для мене ці муки закінчилися у маленькій кімнатці десь під Маріуполем – я отримав свій Автомат, свою першу справжню Зброю! Почуття, що переповнювали мене, не можна передати словами. Безмежна насолода, ейфорія! І могутнє відчуття глибоко в душі: «Тепер я Можу!»…
Ви коли-небудь спали зі зброєю в руках? Це страшенно незручно, але заразом і приємно. Ми спали зі зброєю, їли зі зброєю… Залишити на хвильку зброю без нагляду – вважалося за серйозний проступок, що карався миттю і суворо.
Недавно виповнилося три роки, з моменту отримання зброї. Три роки війни, де вистачало різних емоційних навантажень. Та ні разу, навіть у найбільш важкі хвилини бою, я не відчував того безмежного безсилля, слабості перед ворогом, що відчувалися тієї незабутньої весни…
О люди, українці! Не можна так просто карати бійців, що захищали країну, за якусь гранату, чи десяток патронів. Не можна так спокійно спостерігати, як кращі сини нації стають в одну мить «злочинцями», навіть гіршими за «сєпарів»! Краще задумайтеся, чого вони до сих пір бояться? Чому я, та багато інших бійців, на підсвідомому рівні не можуть розлучитися зі зброєю і залишаються на службі? Чому зранена душа захисника держави досі тривожно стискається, після повернення з фронту додому?..
Може тому, що загроза чотирнадцятого року нікуди не поділася? Придивіться і побачите, як гідра, що оповила Україну, одним щупальцем садить бійців за патрон, іншим – відпускає «сєпарів»… Їй головне, щоб ми швидше забули те: «Я можу!»…

 

Данило Михайленко, доброволець полку «Азов»

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Важливо

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru