Молотоff

Гасла протесту:
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Свобода або смерть! Нестор Махно
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Це в них покарання, а в нас повага і авторитет. Нестор Махно
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Були б революціонери – буде і революція
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
A+ A A-

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

18425459_102174617031923_288425495940828012_n.jpg

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Паралельно з цим, потоком ідуть новини про знайдені «схрони» зі зброєю. І крізь ці новини, які пафосно починаються зі слів: «Викрили!..», «Затримали!..» - чітко доноситься думка, що всі ці прецеденти є вочевидь кримінально-злочинного характеру, та про те, які вони молодці – так ревно оберігають спокій звичайних громадян. Я не схильний ідеалізувати людей, тим більше, що за роки, проведені на передовій, доводилося стикатися з різними «персонажами». Тож я не виключаю відсоток правди у цих новинах. Хтось потягнув БК на продаж, хтось для скоєння злочинів. Але чомусь усі портали новин, всі представники силових структур повністю відкидають, а точніше – воліють не помічати, важливого фактору психології, психологічного стану бійців, що пройшли пекло боротьби.

Багато хто відразу поставить питання: «До чого тут психологія?» Поясню. І не просто поясню, а спробую занурити в це складне емоційно-психологічне вариво, в якому зварилися мізки й душі небайдужих, самовідданих людей в чотирнадцятому році.
Давайте, для початку, подумки пробіжимося вулицями Києва під вогнем снайперів… Хто в той момент не відчував безсилля перед ворогом, що не соромився застосовувати зброю проти беззбройних? Коли я знову й знову передивляюся відео, де хлопці зі щитами падають від куль, серце вже не болить. Тільки ниє шрам у душі…
А тепер давайте сядемо за комп’ютери і почнемо гортати стрічки новин, як це робили всі небайдужі тією ж весною. В Криму – «зелені чоловічки», в Луганській області – п’яна гопота і «совкова» еліта відбирає зброю у військових… Там захоплюють склади зі зброєю, там – міліцейські відділки… А тут - купка ентузіастів, котрим не байдужа доля країни, їздить із двома мисливськими рушницями захищати Харків від «русскай вєсни». І зустрічає добре озброєних «бєркутят», які, у свою чергу, захищають прихід довгоочікуваної Расєюшки.
Раз за разом повітря розсікає посвист емоційного батога, і душа вже не встигає заліковувати рани. Коли їй лікуватися? Може тоді, коли рука стискає гранату в кишені, з однією тільки метою – у випадку зустрічі з харківськими «тітушками» чи проросійськими «бєркутятами» прокласти нею шлях на волю, а може, й до смерті? Ні, вона не гоїться, просто стікає кривавими емоціями… День за днем, подія за подією…
Для мене ці муки закінчилися у маленькій кімнатці десь під Маріуполем – я отримав свій Автомат, свою першу справжню Зброю! Почуття, що переповнювали мене, не можна передати словами. Безмежна насолода, ейфорія! І могутнє відчуття глибоко в душі: «Тепер я Можу!»…
Ви коли-небудь спали зі зброєю в руках? Це страшенно незручно, але заразом і приємно. Ми спали зі зброєю, їли зі зброєю… Залишити на хвильку зброю без нагляду – вважалося за серйозний проступок, що карався миттю і суворо.
Недавно виповнилося три роки, з моменту отримання зброї. Три роки війни, де вистачало різних емоційних навантажень. Та ні разу, навіть у найбільш важкі хвилини бою, я не відчував того безмежного безсилля, слабості перед ворогом, що відчувалися тієї незабутньої весни…
О люди, українці! Не можна так просто карати бійців, що захищали країну, за якусь гранату, чи десяток патронів. Не можна так спокійно спостерігати, як кращі сини нації стають в одну мить «злочинцями», навіть гіршими за «сєпарів»! Краще задумайтеся, чого вони до сих пір бояться? Чому я, та багато інших бійців, на підсвідомому рівні не можуть розлучитися зі зброєю і залишаються на службі? Чому зранена душа захисника держави досі тривожно стискається, після повернення з фронту додому?..
Може тому, що загроза чотирнадцятого року нікуди не поділася? Придивіться і побачите, як гідра, що оповила Україну, одним щупальцем садить бійців за патрон, іншим – відпускає «сєпарів»… Їй головне, щоб ми швидше забули те: «Я можу!»…

 

Данило Михайленко, доброволець полку «Азов»

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru