Молотоff

Гасла протесту:
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
A+ A A-

Геть цензуру! Ні содомії ОУН

Активістка Братства святого Луки Ганна СіньковаМи не бачимо різниці між владою і опозицією. Щоправда до сьогодні можливо не бачили її тільки ми. Зараз – подібність обох сторін стала нарешті очевидною. І очевидною вона стала завдяки явищу цензури.

Тут ми маємо наочний приклад зі змінами до основного закону «Про захист суспільної моралі», що зможе нам з вами, шановні революціонери, нарешті закрити писки у інтернет-просторі. Закон явно вигідний діючій владі просуває не зловісна Партія Регіонів чи Комуністи (хоча, варто визнати, що вони проти нього і не заперечували), а депутати БЮТу. «Дивно» - скажете ви. «Ні, не дивно» - скажу я. Різниці між владою і опозицією немає. Це абсолютно ідентичні персонажі, які просто періодично міняються владними кріслами.

Але годі про політику, хоча про неї ще йтиметься – давайте про мистецтво.

Минулого тижня сині кенгурушки, блакитні носорогжики і різнокольорові черепашки ледь не призвели до трагедії. Щоправда невідомо якої. Але та реакція Львівської влади і офіційних спілок на виставку молодого художника Станіслава Силантьєва «Agricultura» – натякає на те, що носорожики таки несли серйозну загрозу. Чи одному з головних героїв картин – Тарасу Григоровичу Шевченку? Сумніваюся. Можна було б зіронізувати, що йому уже нічого не загрожує. Але я того не робитиму, задля уникнення подальших репресій в мій бік.

Добре, що обмежилося зривом виставки і обійшлося без вогню і крові. Але такий сумний факт як зрив виставки таки мав місце… І має місце вже не вперше. Хоч би згадати підпал «Я галереї» який мав місце два рок тому.

Себто, з одного боку ми боремося проти цензури, з іншого – самі ж її впроваджуємо і навчаємо тактиці ефективного цензурування діючу владу.

І ось ми підходимо трьох найбільших проблем української культури і українського політикуму.

Перша: чиновники і ті хто тільки мріють ними бути, вже не претендують на статус слуг народу. Вони хочуть бути диктаторами. Поки цього ніхто відкрито не визнає.

Так само, як свого часу Лукашенко не визнавав бажання стати диктатором. На виборах 1996-го року він мав виключно демократичні гасла. А сьогодні – ми маємо лукашизм.

Друга: сакралізація чогось – завжди призводить до проблем з демократією. То є моя суб’єктивна думка звісно, що сакралізація Вічного вогню призводить до несправедливих репресій. Так само сакралізація Шевченка спершу була веселим фактором, тепер – викликає репресії з іншого боку.

Третя: молодь, яка абсолютно згідна зі своїми лідерами. Опозиціонери, що прагнуть до побудови кращої країни чи повної її перебудови (кому як краще подобається) – плутаються в риториці. Свобода має передбачати свободу, ту, яка закінчується там – де починається свобода іншої людини. І свободи мистецтва це також стосується. Мистецтво не може нести загрози чужим свободам. То чому ми даємо собі право обмежувати мистецтво?

Шановні, можна бути критиками, можна бути навіть тролями. Але не треба виконувати за репресивний апарат його брудну роботу. Всіх нас, і вас, і їх і так скоро заборонять. Не треба прискорювати цей процес.

P.S.: І наостанок, коментар активіста Братства святого Луки, художника і скульптора Георгія Ярощука з цього приводу: «Будь-який витвір мистецтва претендує на те, аби називатись мистецтвом. І критикувати митця за те, що його твір не витримано в певних рамках якоїсь школи – не правильно. Критикувати людину за те, що вона прагла створити щось нове – справа неблагородна. Забороняти творити – злочин».

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru