Молотоff

Гасла протесту:
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Жити - значить не коритися А. Камю
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Були б революціонери – буде і революція
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Свобода починається з сумніву
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
A+ A A-

Кіборг: Два варіанти – перемога або смерть

“Я не знаю, хто там сидить, але це не люди. Це – “кіборги”, – так на початку вересня один із бойовиків так званої “Новоросії” описав українських військових – захисників Донецького аеропорту.

Кожною своєю дією кіборги доводять, що вони є не штучним образом, не мильним піаром, а реальними суперлюдьми, людьми честі і достоїнства, присяги і обов’язку. Ці скромні бійці просто, без пафосу і без зайвих слів виконують справжню чоловічу роботу. Аеропорт, побудований із сучасних матеріалів, прострілюється фактично наскрізь як по вертикалі, так і по горизонталі. Кожен елемент конструкції регулярно здригається від важких ударів. Кіборги ж навіть героями себе не називають.

“Просто зайти живим всередину аеропорту було справжнім випробуванням”

Мирне життя на “ніхто, крім нас” змінив Олексій Матлак, випускник філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, активіст, людина твердої громадянської позиції. Із перших хвилин розмови з Олексієм розумієш, саме таким і є справжній кіборг. Хоч і не залізний, але точно справиться, витримає, відіб’ється. Солдат. Боєць. До військкомату він, як і більшість українців, прийшов сам, не чекаючи повістки. Чому вирішив іти воювати, я не запитувала. Відповідь здалась надто очевидною.

– Вже наступного дня після того, як я прийшов до військкомату, я був призваний і поїхав у частину. До війни працював у прес-службі одного із депутатів, був активним учасником Майдану і подій, що там відбувались. Мама вмовляла мене залишитись вдома. Для матері це абсолютно нормальна реакція. Але шляху назад не було. “Косити” я не хочу, якою б не була українська армія. Кіборг розповідає, що найскладнішим моментом був сам приїзд до Донецького аеропорту.

– Ще в Пісках, коли ми сідали у БТРи, потрапили під мінометний обстріл. Це було вдень. Водії були новачками і трохи помилились. Нас висадили в 50-70 метрах від найближчої будівлі.

Подолати оці 70 метрів до терміналу, знаючи, що навколо сепарюги, але ще не знаючи, звідки саме зараз будуть постріли, і просто потрапити живим всередину було справжнім випробуванням.

На території є міни, розтяжки… Тоді нас було трохи більше двадцяти чоловік. Ми заходили у аеропорт при світлому дні під вогнем зі 120-міліметрових мінометів та стрілецької зброї. Було дуже страшно. Але, так чи інакше, ніхто не почав панікувати, не впав у ступор.

“Не було жодного місця, де можна було б сховатись і бути впевненим, що тебе нічим не накриє”

Донецький аеропорт вже не перший місяць залишається ареною безперервних боїв. Бойовики регулярно несуть шалені втрати, але продовжують наступати. На жаль, наші герої теж не завжди повертаються додому живими. Як кажуть наші бійці, якби росіяни хоч раз побачили купи трупів своїх співвітчизників навколо аеропорту, одразу б зненавиділи цю війну. Олексій зазначає, перше, що його з бійцями вразило, так це те, що у новому терміналі практично немає де сховатись.

– Війна змушує постійно ставати більш витривалішим. Я був у першій ротації свого підрозділу, який заходив у Донецьке летовище (це було в жовтні). Чутки про це місце тоді ходили дуже страшні, ніхто з нас не мав об’єктивної інформації, що там відбувається насправді.

Коли ми туди їхали, були готовими до того, що половина з нас назад не повернеться.

Дійсно було не просто. Вразило, що в новому терміналі майже не було де переховуватись, через те, що стіни з гіпсокартону. Так чи інакше, захищатись потрібно, ми будували барикади зі сміття, залишків стін, порожніх ящиків, металевих мисок, листів, усього, що знаходили. Сміття непогано захищало нас від уламків.

Які емоції у кіборгів, що кожної секунди ризикують своїм життям? Страшно, усім хочеться жити, але є розуміння завдання і відповідальності: втримати позицію, захистити термінал, допомогти товаришу. Нерідко герої діють всупереч інстинкту самозахисту. Це і є сміливість, героїзм.

– Не можу сказати, що на свідомість не впливають падаючі поряд снаряди, пролітаючі кулі. Найстрашніше, коли їдеш у сталевій коробці і зовсім не можеш впливати на ситуацію. Бачиш розриви, спалахи позаду себе. Не забуду, як по дорозі з аеропорту, поблизу нашого БТР влучила зенітна установка. Це могло стати пасткою мінімум для половини з нас. Одного разу в кімнату аеропорту, де я знаходився, влучили з гранатомета, стіни почали сипатись. В той момент боявся. Також, коли бачив в тепловізор сепара в рукаві аеропорту. Але я жодного разу не піддавався паніці, вмію контролювати себе.

Реальна війна з реальними обстрілами і реальними втратами

Олексій пояснює, що обстановка в терміналі буває різною. В основному йде реальна війна з реальними обстрілами. Іноді бувають спокійніші моменти.

– Якось мені доручили розвантажувати БТРи. Найстрашнішим моментом при цьому було те, що доводилось робити це вночі, під обстрілами. Ти розумієш, що абсолютно кожен момент може стати останнім – прилетить міна, або з посадкового рукава з четвертого чи п’ятого пострілу влучить сепаратист. З іншого боку, були спокійні ночі, коли сепаратисти або спали, або були не на позиціях. Ми, як могли, відстрілювались від ворога, але відстані часто були надзвичайно великими.

А от поодиноких розвідників-сепаратистів, що лазили по посад­кових рукавах, накривали регулярно.

Хто б не називав це АТО, та це – війна.

Спав кіборг в кількох метрах від своєї позиції, їли герої переважно сухпаї.

– Волонтери передавали нам ковбасу, шоколад. У хлопців із інших підрозділів були із собою норвезькі, американські сухпаї. Звісно, хотілось теплого ліжка, ванни, інших банальних на перший погляд речей. Але ж  я знав, на що йду. Я як був людиною, так і залишився. Як був добродушним, так і є. Жодного разу не пошкодував про те, що пішов на фронт. Єдине – став більше палити. До речі, проблем із цигарками не було, де б ми не стояли. Були моменти, що курили “Приму” без фільтра і робили самокрутки. Це ж війна.

Своїм рідним Олексій вирішив не зізнаватись, що він є одним із кіборгів. Та хіба від матері щось приховаєш?
– Я нічого не казав своїм батькам про те, де я знаходжусь. Але якраз в мою ротацію до нас приїхав дуже талановитий журналіст Сергій Лойко. Мої світлини потрапили в інтернет, в один із останніх днів мого перебування в аеропорту мама знайшла мене на фото. До речі, фотограф реально жив із нами чотири дні. Із ним могло трапитись усе, що завгодно.

Чоловік розповідає, що небезпека на війні чатує навіть під час надання першої медичної допомоги.

– Нам пощастило, в аеропорту знаходився медик, щоправда, з іншого підрозділу. Коли одному із хлопців відірвало руки, він моментально надав йому першу медичну допомогу. Приїхав БТР. Під обстрілами його швидко погрузили і доставили в Піски. Далі – різні медичні заклади. На моїй позиції також був хлопець із наскрізним пораненням. Командир визвав з Пісків БТР, ми з товаришем вдвох дотягли пораненого до нього і доправили в лікарню. Звісно, якби не було медика, що надавав першу медичну допомогу, ми і самі б впорались із завданням. Нас вчили накладати джгути, виконувати різні маніпуляції.

Кіборг зізнається, що знання, які він отримав на філософському факультеті, в українській армії йому також знадобились.

– Я стоїчно дивлюсь на стан українських Збройних Сил, їхнє озброєння, стан бронетехніки, рівень підготовки. Практично за копійки багатьом людям доводиться щоденно викладатись на всі сто, ризикувати власним життям.

Волонтерам величезна подяка, ми фактично на них тримались.

Теплі речі, взуття, розвантажувальні жилети, різні потрібні в побуті речі. Дуже приємно відчувати турботу.

Перемога або смерть!

З усмішкою Олексій згадує про те, як їздив у відпустку. Каже, першим ділом пішов у сауну, при чому, зовсім без алкоголю.

– Звісно, помітив різницю світоглядів на мирних територіях і в зоні АТО. Склалось враження, що більшість людей цю війну ігнорують. Мабуть, це здорова реакція. Люди намагаються не думати про це. В основному переймаються тільки члени родин АТОшників. Хоча є чимало українців, які не підпадають під це твердження.

Кіборг розповідає, що із знайомими з Росії повністю припинив спілкування. Пропагандистська машина робить свою справу.

– Путін і його режим контролюють абсолютну більшість засобів масової інформації, незалежно від того, чи це телебачення, чи газета, чи інтернет-сайт. Таким чином, вони вкладають у свідомість громадян потрібні думки. А як люди можуть мати свій погляд, коли вони зовсім не чують нічого альтернативного? Машина пропаганди працює все потужніше і потужніше на посилення ненависті до українців.

Чоловік має багато планів після війни. Каже, обов’язково відновить заняття йогою і бігом, з’їздить в Кубу, Індію. А поки що потрібно усіма можливими способами йти до перемоги, адже іншого виходу просто немає.

Олексій Матлак разом з іншими українськими воїнами в роботі художника Святослава Пащука

– Два варіанти – перемога або смерть. Або ми відіб’ємось, або наше суспільство буде повністю знищено. Хоча питання перемоги є досить відносним.

Наша перемога – не лише перемога мілітарна, не лише відбитись від Росії, це й зміна режиму до більш демократичного розділення влади, більша політична відповідальність, нормальна міліція, реальна свобода слова.

Анастасія Олехнович

Джерело: Крила України

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru