Молотоff

Гасла протесту:
Жити - значить не коритися А. Камю
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Все або нічого! Л.М. Толстой
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
A+ A A-

Чотовий полку «Азов»: На війну їде інтелігенція

Інтерв'ю з наймолодшим чотовим полку «Азов». Гризло саме був черговим по полку. Сидів за великим столом у «будиночку зі штурвалом». Молодий хлопчина, середнього зросту, з короткою стрижкою і татуюванням.

З виду в ньому важко впізнати командира. Про себе Гризло скромно розповів, що йому 20 років, він родом з міста Києва. На запитання чи не ховає він обличчя, Гризло відповів: «Ми на своїй землі, не показувати обличчя - це вияв слабкості перед ворогом. Ознака того, що ти його боїшся». Почали говорити про спецслужби ворога. Гризло розсміявся і сказав: «Вони працюють добре, коли знають що їх бояться». Неподалік від нас спілкувався по Skype Картман, тому, щоб не заважати йому, говорили тихо.

- Що людям треба знати про тебе? 

- Я вчусь на четвертому курсі національного технічному університету. Я чотовий другої чоти першої сотні. У мене у прямому підпорядкуванні 37 бійців. Чотовим мене призначили на початку серпня, якраз напередодні боїв у місті Мар’їнка. Всі знають, що я на війні. Такі факти важко приховати, тим паче, що з КПІ мало людей воює. Я особисто знаю двох людей, які воюють. Можливо їх більше. Я був на Майдані з самого початку: першого числа (прим. 1 грудня) вийшов на Майдан і це було грандіозно. Коли ми захопили будинок профспілок, пішла чутка, що ми захопили Київраду, я думав, що в цей день все вирішується. Пробув я на Майдані до кінця лютого. Інколи виїжджав додому помитись. Закинув спортзал, університет, але всі мене розуміли. Потім «змився» з Майдану коли побачив, що все пішло на спад. Всі були в ейфорії від того що «Яник» втік, але все скінчилось так і не закінчившись. Для мене Майдан після лютого - це смітник в центрі столиці. І Майдан, і війна тримаються на цвіті нації. І там, і там нас намагалися «топтати». 

На війну їде інтелігенція

Крім армії сюди приїхали люди, які мають будувати майбутнє України. А виходить так, що по кістках до влади приходять не ті, хто мав би прийти. Всі ми знаємо мови, маємо освіту, помираємо, а потім по наших кістках проходить наволоч. Тому нашим гаслом має бути не тільки «Перемогти будь-якою ціною», а й «Перемогти і вижити, щоб побудувати нову країну, бо якщо не ми, то ніхто». 

- Як давно ти в «Азові»?

- Я в батальйоні з другого червня, бо це мій обов’язок. Я не ставив перед собою питання: їхати чи не їхати? Вирішив однозначно їхати. Питання ставив: коли? Це було навесні, якраз закінчувався третій курс і мені потрібно було здавати сесію. Для себе вирішив - здам екзамени і поїду, а потім через пару днів махнув рукою і поїхав. Потім приїхав на ротацію і екзамени здалися. Викладачі з розумінням поставились до ситуації. 

- Як ти готував себе до війни?

- Я не мав ніякого військового досвіду, кілька років займався спортом. Коли роками живеш надією на всенародне повстання чи війну, яка скине з нас ярмо - морально ти завжди готовий до війни. 

Мир потрібен людям, які сподіваються лише на матеріальні блага, для справжнього націоналіста війна не закінчиться, допоки є ворог

Я коли йшов на війну, взяв з собою рюкзак, який зібрав ще в період Майдану, коли думав, що війна буде більш динамічною і масовою. Там була запальничка, ліхтарик, маленький «Кобзар», речі першої необхідності і прапор України.

- Чому пішов саме в «Азов»?

- Я чув про «Донбас», але навіть не шукав можливість у нього потрапити, тому що під боком була можливість потрапити у "Чорні чоловічки". Тоді вся романтика полягала у тому, що не було офіційного оформлення, страховок, була така «тєма», що націоналісти на свій страх і ризик йшли на війну. Ця романтика дуже приваблювала, коли прийшов, побачив «Азов», який тільки зароджувався. 

- Що говорять твої друзі про те, що ти зараз на війні?

- Ті, що друзі, ті разом зі мною на війні. А ті, що залишились вдома - живуть в паралельному світі. В їх свідомості не вкладається те, що існує інший світ, в якому їх ровесники воюють, поки вони «шаряться» по клубах чи «ригають» на лавочці від пива. Я ні з ким не конфліктую, синдром ветерана не включаю, бо сприймаю ситуацію так, що ніхто мені нічим не зобов’язаний. Я приїхав сюди і роблю те, що повинен робити кожен. Коли приїхав на ротацію, намагався просто розслабитись.

- І як розслабляється Гризло?

- Я не маю шкідливих звичок, не вживаю алкоголь, тому, відпочиваючи, не шкодую грошей, відвідую нормальні пристойні заклади зі своєю дівчиною. 

- Багато хлопців мотивують своє небажання воювати тим, що їх не відпускають дружини чи дівчата, а як твоя дівчина поставилась до твого вибору? 

- Найголовніше те, що вона мене розуміє. Одного разу вона мені навіть сказала, що я був би не вартий поваги, якби залишився вдома. Тому що весь цей час ми проявляли свою радикальну позицію, висловлювались радикальними словами і як після цього не поїхати на війну? Це виглядало б абсолютно нікчемно. Моя дівчина важко переживає цю ситуацію, але водночас розуміє, що інакше не могло бути. 

- Який «Азов» зараз?

- Коли я прийшов в "Азов", то побачив купку людей з мізерними засобами, але безмежною ініціативністю. А вже сьогодні ми - полк. Це вражаюче. Я пишаюся старшинами, які весь цей час вели нас до цього, вони мають залізну хватку. Люди, які не мали військового досвіду, все витягли на своїх плечах. Вони люди з неймовірною силою волі. Я думаю, що «Азов» - це сьогодні феномен, тому що нас з одного боку підпирає гнилий лібералізм, а з іншого - жорсткий і шовіністичний імперіалізм з боку нашого нашого східного сусіда. Тому ми маємо пишатися собою і своїми старшинами, що ми дійшли до такого. Ми маємо пишатися нашим лідером. Білецький завжди був присутній з нами і це видатна риса. Більшість командирів заходяться в тилу і звідти не зрозуміло чим керують. Коли розривалися снаряди, стріляли Білецький завжди був зі своїми бійцями. Я думаю кожен боєць, який був в Іловайську хоче йому подякувати за те, що він вивів нас із котла, хоча після цього на наших старшин тиснуло військове керівництво. Невідомо, як би склалася наша доля, якби ми там залишилися.

- В яких боях брала участь твоя чота?

- Моя чота брала учать в боях за Мар’їнку, Іловайськ. Найважчим з них був Іловайськ. Коли наша чота виходила на завдання, на нас прилетіла міна з АГСа і троє бійців отримали поранення. У нас навіть не було натяку на те, що ми побачимо ворога, по нам лупили з усіх боків. Коли ми потрапили в засідку і двох побратимів вбили, було психологічно важко. Але ніхто не хотів тікати, я особисто знаю висловлювання хлопців, які не хотіли звідти виїжджати, хоча розуміли, що це провальна операція, але хотіли залишитись там, ніхто не боявся, було морально важко. Я пам’ятаю, що хлопці навіть коли отримали поранення, не хотіли йти з поля бою. Бої для нас - це свято. Це те, заради чого ми тут. Це те провалля, яке відділяє нас від солдат, яких силою загнали сюди. 

Для них спокійний день - це свято, а для нас свято, коли ми там, де гаряче

- Що було б, якби не було волонтерів?

- Було б дуже важко, бо волонтери роблять непосильну роботу, вони працюють за весь народ. Я вважаю, що коли йде війна, весь народ мобілізується. Неважливо на фронті чи в тилу. Мобілізуватись мають чоловіки, жінки, ті хто не можуть приїхати на війну. На жаль, у нас не спостерігається такої тенденції. Там, де тихо, люди часто навіть не задумуються про війну, тому ті волонтери, які допомагають, несуть дуже важку ношу і забезпечують нас буквально всім, чим треба. Хочу їм подякувати.

- Коли закінчиться війна?

- Я думаю не скоро. Це протистояння, яке не виникло за рік чи два. Це набагато глибше, ніж дехто вважає. Поки будуть імперіалістичні погляди в наш бік, це все не припиниться. 

Ця війна закінчиться на території нашого ворога

Або нашими руками або руками свідомих людей, які візьмуть і наведуть лад. Тут тільки два шляхи. Бажання перемогти у нас достатньо. Можливо недостатньо техніки. Але в наших силах закінчити цю війну своїми руками. І якби нам всім не хотілось повернутись до мирного життя, завести сім’ї, повернутись до своїх коханих, до своїх дітей, більшість з нас пожертвує своїм благополучним мирним життям і принесе себе в жертву заради того, щоб завершити війну. Навіть не дивлячись на те, що на це підуть роки, підуть наші життя. Нам доведеться віддати своє життя. Якщо, не буквально покласти його, то провести життя у війні, для того, щоб отримати майбутнє, омріяне нами і до нас. Рано чи пізно ми здобудемо перемогу, і я всім серцем вірю, що настав той час, коли прийшло покоління, яке доведе нашу справу до кінця.

- Що робитимеш, коли ми переможемо?

- Важко щось планувати, поки йде війна. Але я хотів би стати молодим батьком, хотів би, щоб «Азов» став майбутнім ядром армії Української нації. Я готовий присвятити себе цьому, щоб ніхто інший не зайняв наше місце. Бо у нас буде досвід, щоб у післявоєнний час зміцнювати військо України. Я думаю присвятити себе своїй майбутній сім’ї. А своїм побратимам хочу побажати витримки і повернення з цієї війни. Вижити! Перемогти! І обов’язково пройти цей шлях до кінця, щоб будувати своє майбутнє. 

Ми — покоління, що зростало у вуличних війнах проти усього того соціального сміття, яке тягне Україну в болото

 Тепер ми вийшли на новий рівень. Я такий же, як і всі інші хлопці мого підрозділу. Головне — завжди приймати правильні рішення.

За матеріалами: газета "Чорне сонце"

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Реклама

Для массовых мероприятий можем предложить бумажные браслеты довольно недорого.

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru