Молотоff

Гасла протесту:
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Все або нічого! Л.М. Толстой
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
A+ A A-

Гвардієць: Добровольцям важливо, щоб їх не кидали як лохів

Мирослав Гришин, один з редакторів Molotoff, пробув в якості добровольця три тижні під Слов’янськом у складі батальйону Національної Гвардії.

В інтерв’ю він розповів про абсурдність “армійського менеджменту”,  про п’янство під час служби, про мародерство в зоні АТО та про важкі умови добровольців на війні.

 

"В якийсь момент розумієш, що так продовжуватись не може і вирушаєш захищати Батьківщину"

Про те, чому вирішив поїхати на війну

Ситуація на війні дуже схожа на Майдан: сидиш вдома, дивишся новини і фактично “прилипаєш” до монітору. В якийсь момент розумієш, що так продовжуватись не може і вирушаєш захищати Батьківщину.

Про добровольців

Я б поділив добровольців на дві категорії. Перші – це люди, які не мають чим займатись в мирному житті, зокрема дехто з самооборони Майдану. Другі – це патріоти, які мають сім’ї, власний бізнес чи успішну кар’єру, однак вони лишають усе це, аби їхати на Схід і захищати свою державу.

Про Національну Гвардію

Я дізнавався про різні батальйони територіальної оборони, але тоді в них не було офіційного статусу, а в країні де міліція часто ворогує з народом, це досить важливо.

Національній Гвардії створили хороший імідж. Досить авторитетні люди розповідали, що саме добровольчі батальйони гвардії стануть в майбутньому ядром нової української армії. Крім того, на відміну від інших утворень, в НГУ є зброя і полігони.

"Батьки досі думають, що я перебував на полігоні під Києвом"

Про те, як відреагували рідні

У мене прекрасна дружина, вона з розумінням поставилась до рішення захищати Батьківщину. Звісно, вона хвилювалась, але в неї не було жодних застережень, аби я не їхав. Батьки досі думають, що я перебував на полігоні під Києвом.

Про прийом до Нацгвардії

Ми організували патріотичну групу київських активістів, вихідців з різних націоналістичних організацій, приїхали в частину Нацгвардії в Нових Петрівцях і попросили, щоб з нас сформували відділення. Начальник штабу погодився на це, але, як згодом з’ясувалось, начальник штабу – це людина, яка усіх слухає і дає багато обіцянок, але нічого не робить. Однак ми всі потрапили, принаймні, в один взвод.

Після збору документів ми підписали контракт з МВС, в якому не було жодного слова ні про Національну Гвардію, ні про Внутрішні Війська. Там йдеться про службу в резерві Міністерства внутрішніх справ. Коли ми висловили обурення, нам пообіцяли контракт переписати. Однак, обіцянки ніхто не дотримався.

"Чиновникам платять не за результат, а за робочий час, звідси і ефективність"

Паперова тяганина з оформлення документів тривала цілий день. То не було печатки, то для нас не могли знайти бланків. Ми навіть придумали гасло: “Національна гвардія - бланки закінчились”. Кожен доброволець мав заповнити два бланки, на кожен з них потрібно максимум дві хвилини, але за чотири години комісія оформила лише чотирьох добровольців. Оформленням займався капітан ВВ, який до нашого батальйону відношення не мав.

Про армійський менеджмент

Філософію керівництва в гвардії я б назвав "армійським менеджментом". Чиновникам платять не за результат, а за робочий час, звідси і ефективність.

Важливе місце займає показуха. Коли ми приїхали, частина добровольців вже була в частині і проходила навчання, ми ж були в частині менше двох тижнів. За декілька днів з’ясувалось, що вже скоро маємо приймати присягу. І через це нас вчили не стріляти, а марширувати, бо мав приїхати секретар РНБО Андрій Парубій і оглянути нове українське військо, а військо – це коли марширують, а не стріляють. Тому ми декілька днів ходили по плацу і вчились марширувати.

Згодом стало відомо, що за пару днів нас відправлять на Схід. Людей, які не хотіли їхати, не було. Однак, військового вишколу дуже бракувало. Нас почали запевняти, що не відправлятимуть під Слов’янськ, а на блок-пости в Київській області. Хлопців це обурило, адже ми стали добровольцями не для того, щоб виконувати функції міліції, а  щоб воювати проти сепаратистів на Донбасі. Інша людина з керівництва одразу ж пояснила, що попередня інформація для загалу і ми таки поїдемо до Слов’янська.

Після цього інциденту п’ятеро добровольців з нашого відділення вирішили піти, бо не хотіли мати справу з людьми, які щоразу видають іншу версію. Решта добровольців все ж вирішила залишитись і спробувати служити. Та, як згодом виявилось, ці п’ятеро все правильно зробили.

Про військову підготовку

Була стрільба, трохи тактики, одне заняття з інженерної підготовки, фізична підготовка і все. Потім мав приїхати Арсеній Яценюк в частину і для показових виступів відібрали частину хлопців. Відібрали тих, хто добре підтягується, качає прес, штовхає штангу. Все для того, аби створити хорошу картинку для прем’єр-міністра. Як висловився один інструктор: "Я думав, що хоч в Нацгвардії цієї показухи не буде. А виявилась та сама кухня". І так було постійно і кругом – по документах, в частині, в зоні АТО - створення видимості діяльності, замість реальних результатів.

Про інструкторів

Було кілька адекватних інструкторів, які дійсно хотіли чомусь навчити. Інші ж скоріше створювали видимість навчання. В батальйоні були люди з бойовим досвідом, які пройшли різні гарячі точки: Карабах, Югославію. Був колишній боєць Іноземного легіону. Однак, їхній досвід на рівні керівництва не розглядався. Ми підходили до них за практичними порадами і вони ділились досвідом у вільний від занять час.  Фактично керівництво батальйону навіть не знало про таку практику.

Гвардійці самотужки вивчають тактику і стратегію

"Сепаратисти працюють за тактикою “бий і тікай”, тому обстрілюють блок-пост і відходять"

Про розподіл бійців

За штатом на взвод, має бути певна кількість гранатометників,  снайперів, кулеметників і тд. Але це офіційно. По факту, важкого озброєння катастрофічно не вистачало. Крім того військові спеціальності були розподілені досить дивно. За перший тиждень тренувань я поміняв спеціальність 3 рази, пройшовши нелегкий шлях від гранатометника до кулеметником БТРа. При цьому самого БТРа в нас не було. Мене і водія жартома називали "екіпажем віртуального БТР". Фактично я був звичайним стрільцем.

Про бої в Слов’янську

Під Слов’янськом я був три тижні. Основні бої на блок-постах були до нашого приїзду, стріляти доводилось лише в цілях профілактики. Зараз війна змінила формат – наші позиції обстрілюють з мінометів сепаратисти – ми їм відповідаємо аналогічно. Працюють снайпери. Це не війна в класичному розумінні. Немає інтенсивних боїв. Сепаратисти працюють за тактикою “бий і тікай”, тому обстрілюють блок-пост і відходять.

Про побут та харчування

На блок-пості було передбачено триразове харчування для всіх, але ми їли переважно в кімнатах, щоб на кухні зайвий раз не перетинатись з офіцерами, які постійно “пригружали” безглуздою роботою.

Крім того, нам з Києва постійно передавали багато їжі, якою ми ділились з ВВшниками та десантниками.

Проблем з гігієною також не було. Бійці провели воду біля казарми, був холодний душ. Коли ставались перебої з водою, мились з пляшки. 2-х літрів води якраз вистачає, аби мінімально помитись. Один з наших побратимів, якого ми прозвали “міністром чистоти”, організував прибирання в кімнаті і на поверсі.

"Найнеобхідніше з того, що привозили - це тепловізор"

Про допомогу волонтерів

Волонтери приїжджали постійно. Завдяки їм Національна Гвардія була забезпечена набагато краще інших підрозділів. Наприклад, ВДВшники стояли в старих бронежилетах вагою 15 кг, які розсипались на очах. Снайпер з ВВ жалівся, що не видали навіть банальну балаклаву.

Ми навіть вирішили агітувати за збір допомоги не нацгвардійцям, а десантникам, бо саме вони частіше за все воюють.

Гвардійці отримали допомогу від волонтерів

Передачі, які передавались на штаб, часто не доходили. Тому найкращий варіант – це привезти передачу бійцю особисто в руки. В іншому випадку, передача може "загубитись" по дорозі або поїхати на інший блок-пост.

Волонтери привозили нам наколінники, аптечки, телефони, ліхтарики, прилади нічного бачення, тепловізор. Найнеобхідніше з того, що привозили - це тепловізор, він дуже ефективний в зоні АТО. Взагалі усю амуніцію можна було умовно поділити на якісну (куплену бійцями чи волонтерами) і те, що видала держава.

Про розпорядок дня

Солдат стає в наряд на блок-пост на чотири години, потім вісім години відпочиває. Під час відпочинку його залучають до роботи на кухні, копання окопів і тд. І так постійно з дня на день. В наряд ставлять на різні місця і це постійно викликає непорозуміння, ніхто не знає куди і коли йти. Розводу по нарядах не було, тому іноді були ситуації, коли хтось серйозно спізнювався чи банально просипав.

Повний безлад, бездарна і неефективна організація людей. Якщо б за такими принципами діяла якась приватна структура, вона розвалилася би вже за місяць. Силових підрозділів багато, а злагодженості в діях дуже часто не вистачає.

Про вбитих

У нас, слава Богу, всі живі. Гинуть переважно ті, хто не дотримується елементарних заходів безпеки. У першому батальйоні був випадок, коли під час обстрілу, боєць замість того, аби сховатись в укриття пішов в поле розмовляти по телефону. Граната з підствольника влучила йому в груди. Багато солдатів гинуть через банальну неуважність. Якщо є розуміння, що ти на війні, а не на пікніку і тут бухати не можна, то все буде нормально.

"Мародерством займались не всі, але таких вистачало"

Про п’янство і мародерство

Багато проблем виникає саме через п’янство. Чому скажімо не можна арештувати п’яного старшину або сержанта і вислати із зони АТО?

Біля нашого блок-поста була заправка, з якої солдати винесли всі товари, навіть одяг співробітників заправки. Переважно брали алкоголь, особливо елітні сорти, які в мирний час не кожен спроможний купити. Мародерством займались не всі, але таких вистачало.

Потім почалось п’янство, дехто з бійців виходив п’яним в наряди. І в такі моменти був більший ризик, що тебе може вбити п’яний сержант, ніж сепаратист або російський найманець. Було й таке, що п’яний старшина кидав гранати за паркан і бійцю, який стояв в наряді, казав, що "завалить" його, якщо той комусь про це розповість. По цьому факту ми написали рапорт, але нічого не відбулось - старшину просто перевели на інший блок-пост.

Ми намагались якимось чином змінити і покращити ситуацію, але там діє "армійський менеджмент" – хто не офіцер, той не людина, а раб, який годиться тільки для роботи. Нікого з керівництва не цікавить, наскільки ефективно буде виконана робота – головне, щоб ти показав лояльність. Є такий армійський вислів "Винуватий - виправлюсь", його кажуть на кожне зауваження керівництва, але після цього і далі продовжують створювати видимість роботи.

І п’янство – це не наслідок психологічного стресу, там нічого особливого не відбувається – немає жахливих сцен вбивств чи моря крові. Це викликає недовіру до своїх. Людині, яка вдень сварить рядових, що вони п’ять хвилин стоять на блок-посту без бронежилетів, серед ночі напивається і йде без зброї в сторону противника, щоб там роздобути ще алкоголю, перестають довіряти. Перестає працювати команда.

Я не жалкую, що записався до Національної Гвардії. Я отримав досвід, зрозумів, що таке українська армія і як добре, що не служив раніше.

"Кожний беркутівець, з яким ми спілкувались, не розумів навіщо ми добровольцями приїхали воювати на Схід"

Про "Беркут"

Ми стояли разом з беркутівцями з Київської області, які виявились хорошими бійцями. Вони відповідально ставляться до служби, однак нерозуміння Майдану у них тотальне. В головах вбиті міфи про Яроша і озброєних людей в метро. Кожний беркутівець, з яким ми спілкувались, не розумів навіщо ми добровольцями приїхали воювати на Схід.

Їм важко щось пояснити - це люди з іншого світу. Вони іноді не зовсім розуміють, яка політична ситуація зараз в країні. А стоять вони на блок-постах - бо це наказ, так само, як і наказ був, коли стояли на Грушевського.

До речі, ніякого розформування "Беркуту" немає, їх просто перейменували в спецпідрозділ МВС, але вони всі стоять зі старими шевронами і пишаються, що вони з "Беркуту".

"Більшість місцевих з-під Слов’янська україномовні"

Про місцеве населення

Місцеві жителі насправді дуже сильно підтримують наших бійців. Ми були дуже здивовані, що більшість місцевих з-під Слов’янська україномовні. Вони просять, щоб армія швидше вигнала з регіону сепаратистів і російських терористів. Ті, хто мав можливість, вже виїхали з міста, вивезли родини і дітей. Інші бояться - через те, що мають якесь майно і не хочуть його залишати. Мародерів - півміста. Основним видом транспорту служить велосипед - сепаратисти масово відбирають в людей машини.

Про сепаратистів

На блок-постах сепаратистів стоїть алкашня, але люди, які очолюють оборону, мають хороший рівень підготовки. Насправді рівень підготовки солдат не такий важливий, як рівень підготовки офіцерів. Якщо офіцер може організувати якусь роботу, то він організує і алкашню, але якщо цієї підготовки немає, то він не організує і людей з вищою освітою, що рвуться в бій.

Про те, чому повернувся до Києва

Частина бійців, яким набридли відсутність дисципліни, п’янство і неорганізованість керівництва, написали рапорт про переведення в інший батальйон, але нам відмовили. Командири ж займаються чим завгодно, тільки не організацією протидії сепаратистам.

У нашому підрозділі був солдат, який знімав патріотичне кіно про батальйон, аби заохотити людей іти в Нацгвардію, але керівництво постійно ставило йому палиці в колеса. Врешті-решт у нього відібрали камеру, зброю, заарештували і доправили в штаб АТО як шпигуна.

Напруження зростало з кожним днем, і ми зрозуміли, що одного дня просто перестріляємо своїх командирів. Тому і перевелись до Києва. Всі, хто повернувся, планують піти на службу в інші добровольчі формування. Частина виїжджає на Схід уже за пару днів. 

До речі, як згодом виявилось, нашому батальйону Національної Гвардії не присвоїли номера, хоча він був другим на етапі формування. Є перший батальйон, є другий ("Донбас") і є ми (батальйон оперативного реагування). Підозрюю, що через бардак, який супроводжував усю нашу службу.

"Більшості добровольців не потрібні ні пільги, ні якісь статуси, ні додаткові зарплати"

Про обіцянки

Добровольцям важливо, щоб їх не кидали як лохів, бо обіцяють одне, а виходить зовсім інше. І це найбільше обурює. Більшості добровольців не потрібні ні пільги, ні якісь статуси, ні додаткові зарплати. Однак постійний обман і “кидалово” заставляють задуматись. Керівництво гвардії подібне до режиму Януковича: обіцяють, а роблять зовсім інше.

"Поки не зміниться керівництво, армія не зможе нічого нормально робити"

Про зміни в армії

Змінити армію цілком реально, але для цього потрібно проводити ретельний відбір адекватних офіцерів, які хочуть і можуть служити. Для цього також має бути і фінансова мотивація, аби залучати нормальних спеціалістів. Поки не зміниться керівництво, армія не зможе нічого нормально робити.

"Місцеві казали нам, що готові жити у підвалах, аби тільки ми накрили місто з "Градів" і швидше його зачистили"

Чим все закінчиться

Швидше за все, доведеться заходити в Слов’янськ і важко воювати. Зі слів місцевих, сепаратисти там дуже серйозно укріпились – залили бліндажі з бетону, зміцнили позиції, возять КАМАЗами людей на роботи для цього. Необхідно запровадити на тій території військовий стан і використати армію на всю потужність. Місцеві казали нам, що готові жити у підвалах, аби тільки ми накрили місто з "Градів" і швидше його зачистили.

Записав: Олександр Саліженко

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Україна та колективна відповідальність

Україна та колективна відповідальність

  Я пишу так багато критично про Закарпаття, що мене там певно вже ніхто не чекає, і не раз сварилася з друзями-закарпатцями на цю тему, на жаль. Але все ж.

Важливо

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru