Молотоff

Гасла протесту:
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Були б революціонери – буде і революція
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Жити - значить не коритися А. Камю
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
A+ A A-

Венесуельські революціонери: Якщо змогли ви, ми теж зможемо

Довгий час Molotoff не звертав уваги на протести, які відбувались десь у світі окрім рідної України. Нині, коли наш Євромайдан перейшов від внутрішньополітичного протистояння, до зовнішньополітичного конфлікту, ми маємо певний час озирнутись навколо, і поглянути на інші антиурядові протести. Дуже схожі до українських протестів відбуваються у світі, зокрема у Венесуелі.

Вже 3 місяці Каракас та інші великі міста боліваріанської Венесуели лихоманить революцією проти президента Ніколаса Мадуро, наступника Уґо Чавеса. Ми зв’язались із найактивнішими учасниками антиурядових протестів у Венесуелі, право радикальним рухом Falange Vrilista Venezolanа, які розповіли нам про свою революції в інтерв’ю.

Павло Ковальов: Скажіть будь ласка, коли та за яких обставин розпочалась революція у Венесуелі, проти уряду Ніколаса Мадуро?

Хорхе-Ігнасіо Морра, активіст Falange Vrilista Venezolanа: Вже понад місяць ми, венесуельці, виходимо на вулиці наших міст і не просто скаржимося на уряд, а прагнемо ліквідувати наслідки псевдо реформ Чавеса та його наступника Мадуро. Вони поставили собі за мету створити із Венесуели комуністичний рай, кращий за Кубу, КНДР, КНР чи СССР. В реальності, Мадуро із своїми урядовцями не може впоратися з високим рівнем насильства в країні, тим часом в магазинах нам всім бракує харчів – хліба, цукру, молока, масла тощо. Ми вийшли аби показати – з нас досить боліваріанських експериментів, ми вимагаємо чесного та вільного життя!

Утім, влада Мадуро вважає наші протеси не соціальними, а такими, що спрямовані на дестабілізацію політичної ситуації в країні, що нас проплатили ЦРУ для дестабілізації в країні. Протести у Венесуелі розпочалися ще 7-9 лютого. Приводом стала спроба поліцейських зґвалтувати молоду жінку в місті Сан-Кристобаль на території студентського містечка. Обурені студенти вийшли на вулиці, щоб висловити свій протест у зв'язку з погіршенням криміногенної ситуації в штаті. Однак несподівано це мирне волевиявлення наразилося на жорстку реакцію правоохоронців: вони затримали й побили студентську молодь. А вже 12 лютого студентські виступи охопили низку регіонів країни і докотилися до Каракаса. Вже за тиждень після цих подій в Сан-Кристобалі пролилася перша кров: поліція відкрила вогонь по нам, демонстрантах, які спробували штурмом узяти прокуратуру Каракаса. Загинули четверо.

П.К.: Як у вас відбувається революційна хвиля? Ви всі, хто вийшов протестувати проти політики свого уряду, маєте різні соціальні та політичні ідеали, як організуєтесь?

Х.-І. М.: Я скажу за нашу організацію. Falange Vrilista Venezolanа – це підпільне націонал-соціалістичне угруповання, ми вважаємо себе нащадками ідей Ернста Юнгера, Леона Дегреля, Юліуса Еволи, Хосе Прімо де Рівери. Тривалий час, приблизно з 2005-го р. ми на нелегальному стані, однак зараз ми вийшли на вулиці, ми з народом. Багато хто із закордонних експертів зазначає, що активізації протестів у Венесуелі сприяла участь нашої радикально налаштованої частини молоді. Наразі ми сформували бойові дружини, на озброєнні у нас палиці й пляшки з запалювальною сумішшю. Найбільш активні сутички у нас відбуваються у штаті Тачира на заході країни, де Мадуро кинув для втихомирення розлюченого народу не тільки поліцію, а й елітний армійський підрозділ.

Водночас у низці регіонів, де популярність Мадуро велика, переважно нафтові штати, влада сприяла формуванню "народних дружин", які мали допомагати підтримувати порядок на вулицях, а у випадку початку протестів – дати силову відсіч всім, хто проти Мадуро. Тим часом, наші протести переростають у революцію, і народ починає розуміти свою силу. Однак його намагається зупинити імпотентна опозиція. Вона підтримала нас лише морально. Активність її близька до нуля. У Венесуелі, як і у вас в Україні, люди борються за краще майбутнє, тому що у Венесуелі, де при владі був Чавес і тепер Мадуро, немає майбутнього. Нам необхідні справжні зміни. На жаль, лише у такий спосіб ми можемо заявити сьогодні про свою гідність.


П.К.: Барикади, палаючі шини, сутички з правоохоронцями, кров... Сьогодні це реалії Венесуели, правлячий режим якої заявляв останніми роками про свою "революційність", сьогодні сам наразився на обурення частини населення. Чому ваш президент не хоче визнати свої помилки і усвідомити, що пів країни ненавидить його уряд?

Х.-І. М.: Риторичне питання. А ваш колишній президент чому так не зробив? Протягом останніх семи років у нас спостерігався економічний спад, і це попри великі поклади та видобуток нафти. Та для поліпшення ситуації Мадуро вдався до звичних популістських заходів. Зараз у Венесуелі посилено державний контроль над економікою, для всіх підприємств і комерційних структур централізовано встановлено норми прибутку – фактично запроваджено позаринкові відносини, живемо за командно-адміністративною системою виробництва і споживання. Одними з перших жертв політики Мадуро стали власники магазинів побутової техніки – їх звинуватили в отриманні надприбутків і змусили продавати товари з десятиразовою знижкою. Уявіть собі їх відчай! Контроль за цінами, "закупорювання" прибутків для усього неболіваріанського бізнесу загрожує стати у венесуельській економіці тромбом, який може спричинити швидкий колапс та руїну.



П.К.: Нещодавно, ваш президент Ніколас Мадуро звинуватив уряд США у фінансуванні протестів у Венесуелі і в Україні. Як гадаєте, для чого він робив такі заяви, його хтось спонукав до цього, Путін, Ассад, Лукашенко, Кастро?

Х.-І. М.: Ніколас Мадуро став біля керма влади після смерті свого "вчителя" Уґо Чавеса. Сьогодні він називає себе не інакше як його "сином", намагаючись зберегти й примножити досягнення свого попередника. Скажу прямо в очі, в країні панує диктаторський режим. Чого можна від нього очікувати, яких реальних кроків та слів? Коли диктатура прикривається наявністю ручного парламенту і недіючою конституцією, головною політичною персоною стає вождь, а політичні права і свободи перетворюються на фікцію, яких він чимскоріш намагається позбутися.

Очевидно, що Мадуро шукає нову модель для країни, а такі гравці як США, Фрнція, Німеччина, Велика Британія, Японія – це імперіалістичні недобитки. Уряд Венесуели орієнтуться на таких як він узурпаторах природних надр – на Росію, на Кубу, на КНР, на КНДР, на Іран. Нестача основних продуктів, відсутність гарантій безпеки у Венесуелі неминуче працюють проти авторитету правлячого режиму. Хто б не підстрікав Мадуро до таких недолугих політичних заяв, він не вартий уваги. Це все робиться, аби світ не мав доступу до правдивої інформації щодо революції на вулиці венесуельських міст.


П.К.: Яка роль вашої організації нині у революційних подіях в містах Венесуели? Ви передбачаєте якісь позитивні зрушення у зв’язку із переростанням локальних конфліктів у масштабну всевенесуельську революцію?

Х.-І. М.: Давайте дивитись на речі реально. На разі ми ведемо активну революційну боротьбу. Ми закидаємо запальною сумішшю поліцейських у містах, спалюємо поліційні відділки у столицях штатів та околицях Каракасу, але Мадуро веде проти нас війну – він залучив для придушення народного гніву армію. Реалії зараз такі, що режиму Мадуро, можливо і вдасться пригальмувати час свого падіння, але уникнути – навряд чи.

Колишній водій автобусу, схоже, не усвідомлює, що Венесуела – це дуже великий "автобус", який їде у кювет громадянської війни із подальшими негативними наслідками для режиму. Ми бачимо, що поки тримаємо революційну хвилю на підйомі, але існує можливість того, що маятник фортуни може від нас відвернутись. Якщо світові лідери налагодять відносини із Мадуро, то почнеться масштабне придушення революції, що з кожним днем лиш нарощує сили.

Гадаю, не слід думати про погане, бо є чудові приклади у новітній історії перемог народних революцій, як приклад Туніс, Грузія, ну, і звичайно ж, Україна. Якщо змогли ви, ми теж зможемо, все питання у часі. Хоч на даному етапі активісти Falange Vrilista Venezolanа ведуть не тільки бойові, але й агітаційно-пропагандивні дії серед венесуельців. І можу зазначити, що мешканці сільських барріо (венесуельські нетрі – примітка авт.) повністю підтримують нашу ідеологічну платформу. До перемоги, звісно, далеко, але на те вона і перемога, щоб до неї йти довгим шляхом.

Розмовляв Павло Ковальов, спеціально для Molotoff

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru