Молотоff

Гасла протесту:
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Все або нічого! Л.М. Толстой
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
A+ A A-

Юрій Руф: Завдання моїх віршів – розбудити в людях наступальний український націоналізм

Львівський поет з радикальними поглядами, активний політичний діяч, один з учасників та організаторів проекту Голос Крові. Юрій Руф поділився з нами своїми думками. Він підтримує "наступальні націоналістичні погляди", ламає стереотипні методи боротьби та знає, як досягти успіху. 

 


"Фашист"

"Ти фашист! Бо вдягнув вишиванку.
Вишиванка – це ж символ фашистів!
На Адольфа ти молишся зранку":
Прокричать тобі в слід кумуністи.

"Ти фашист! Поважаєш країну,
Та героїв, що її здобували.
І мета твоя – Новий Освенцім":
Аж заслиняться ригіАнали.

"Ти фашист! Бо цінуєш родину,
І ненавидиш й дух підарастів.
В гітлерюгенд віддаш свого сина":
За спиною шиплять толерасти.

Хай Фашист – бо ціную державу!
Хай фашист – бо шаную героїв!
І якщо вас так бісить це слово
Я горджусь, що це слово зі мною!
(C) Юрій Руф

- Що тебе надихає?

- Я почав писати дуже давно і спочатку писав російською мовою. Я зачіпав загально філософські теми, захоплювався творами Ніцше, цікавився прикладною психологією та літературою  релігійної тематики, зокрема в мене склався критичний погляд щодо концепції християнства і, я вважаю, воно не було призначене для нашого народу. Мені було цікаво читати різну аналітичну літературу. Звідти я почерпнув розуміння, що на якомусь певному етапі, наш народ пішов не тим шляхом і втратив свої корені та свою прадавню релігію. Це відображено в певній частині моїх віршів, які присвячені древнім релігійним віруванням.

Пізніше російськомовне середовище почало мене втомлювати і моя україномовність виклала певну посмішку та зверхність зі сторони колег.

- Це у Львові?

- Так. Це у Львові. Мені здається, що зараз почалась друга хвиля "русифікації". Зверніть увагу, що на вулицях Львова почали з’являтися російськомовні громадяни і далеко не всі з них туристи.  А ось саме тематика Української повстанської армії та українського націоналізму якось сама собою виникла. Збірка "Багряна Лірика" виникла після "помаранчевої революції" та ситуації, яка виникла у державі, і вірші були написані всього за рік. Ось так зародилося натхнення.

- Як виникла збірка "Багряна лірика"?

- Ця збірка почалася з одного вірша - "Моя Земля". Я вирішив його показати своїй подрузі. Їй сподобалось і я продовжив писати вірші. Одного разу вона запропонувала написати вірш про УПА російською та написав "УПА.ру". Я захопився вивченням історії Української повстанської армії, що в результаті мене надихнуло на написання подальших віршів та укладання збірки "Багряна лірика". В мене буває так, що я прокидаюсь вночі, записую 2-3 вірша, а зранку я їх знаходжу на столі. Я не усвідомлював, що я їх написав - в сонному стані зірвався, написав. І зранку знайшов. 

- Збірка зроблена за Ваші власні кошти, без спонсорів?

- Так, без спонсорів. На той момент я міг собі дозволити видати збірку у 500 примірників. Перше видання мало лише 100 примірників. Збірка мала зовсім інший дизайн і збереглася тільки в моїх найближчих друзів. Я зробив презентацію, яка відбулась в галереї "Арт11". Вийшло так, що на презентацію прийшло дуже багато людей, хоча ніякої реклами я не робив і покликав лише близьких. І так книжка розлетілась зразу. Тоді я додрукував ще 500 примірників, частину з яких мені  спонсорував батько, якому я дуже вдячний за постійну підтримку. Реклами теж не робив ніякої, пороздавав своїм друзям, декільком книгарням.

- Як ти прийшов до усвідомлення націоналістичних поглядів?

- Мій кум, що є дуже освічена людина, критикував мене за мої лише крики про те, що я націоналіст, але без знань і обґрунтованості, і цією критикою наштовхнув мене на якісь дії. Я почав читати – націоналістичну, історичну літературу, вивчав окремо історію Львова. І ось через декілька років ми з моїм кумом редагуємо мені моє перше видання, потім друге видання збірки, а потім і "Голос крові".

- У скільки років прийшло це усвідомлення?

- Усвідомлення того, що в державі є проблеми прийшло десь у 20 років. В один момент, я намагався себе знайти в такій течії, як скінхеди. Я ніколи не належав до них, але завжди був у цьому оточенні. Я себе там не знайшов по одній простій причині – занадто багато було в тому середовищі алкоголю і хуліганки, яка була спричинена впливом випивки. В 90-х люди, що називали себе скінхедами, переважно безпробудно пиячили. Я завжди займався спортом. Тому від того середовища я відійшов. В "Патріот України", з якого зараз виникла ВО "Свобода", я не потрапив тому, що був досить малий, коли почали формуватися такі організації, але через деякий час я вступив у ВО "Свобода".

- А що зараз зі скінхедами? Змінилась ситуація?

- Скінхеди стали набагато освіченішими, набагато ідеологічно підкованими, набагато спортивними та розумнішими. Люди почали розуміти те, що можна зробити одним підписом або правильно оформленими документами, є набагато важливіше, ніж те, що можна зробити кулаками на вулиці, створивши собі купу проблем, і потім, відповідно, попавши у лапи того молота, який називається сучасною системою "кривосуддя".

- Ти часто виступаєш на вечорах зі своїми віршами?

- За останній час я мав декілька презентацій. Мене запрошували на поетичні читання. Ну і плюс, я виступаю ініціатором деяких проектів в сфері освіти.

- На поетичних читаннях ти виступаєш лише з віршами націоналістичного спрямування?

- Я з ліричними віршами не виступаю. Я, чесно кажучи, їх відставляю на задній план. Я вважаю, що за допомогою поетичного слова, яке гарно подати, можна досягти набагато більше, ніж просто доводити людям якусь ідею та вбивати їм це в голову.

- А ти в Інтернеті публікуєш свої роботи?

- Мене вигнали з пабліку "Філософія протесту" тому, що мої тексти не сподобалися російським представникам руху "Вольниця", мотивуючи це тим, що я є "москвофоб". Я цього ніколи не заперечував. Потім мене забанили в пабліку "Поетичні майстерні". Я підписався на цей паблік тому, що в описі у них зазначалося, що група "працює в опозиції до існуючої влади". А там все якісь соплі, сльози, страждання, втрачена любов… Я не бачив ніякої опозиції, одна лиш лірика. Зрозуміло, що я зі своєю специфічною "лірикою" туди не вписувався. Після того я перестав публікувати в Інтернеті. Тому, що Інтернет – це таке специфічне середовище, де можна загадити будь-що. Тому я стараюсь ніяких фотографій, відеороликів не публікувати. Не намагаюсь розкрутитись і стати відомим через Інтернет. Я стараюсь від цього дистанціюватися тому, що це з часом може обернутись проти тебе: десь невдало викладений ролик, або невдало сказана фраза може створити багато проблем.

- Як реагують на Вашу творчість рідні та близькі?

- Моя маленька Роксолянка вже в 3 рочки читає мої вірші напам’ять. В мене, крім націоналістичної поезії, ще вийшла збірка в єдиному примірнику дитячих віршиків "Про маленьку Роксолянку" і туди входить близько 40 віршів. Вони повністю присвячені моїй донечці. Минулого року відвідував Італію і за день я написав цей збірник. Тобто донька відноситься до моєї творчості позитивно. Жінка відноситься абсолютно нейтрально до будь-якої соціальної активності. Вона в мене більш домашня і якісь збурення, революції її цікавлять мало. Батьки спочатку реагували пасивно, ну а потім, вони висловили підтримку.

- Проведення часу в Італії вплинуло на Вашу творчість?

- Абсолютно не розуміючи італійської мови важко було розуміти італійські канали, тому я дивився російські. І "вивчаючи" російське офіційне кабельне телебачення, бачачи, як випещують правлячу верхівку Росії їх провідні телеканали і наскільки скептично вони намагаються представити Україну та інші держави, надихнуло на написання декількох віршів. Вони були не тематичні, але просто дуже поганий осад лишився саме від перегляду російського телебачення.

- Були люди, які засуджували твою творчість і те, що ти намагаєшся донести у ній?

- Їх треба вибачити. Справа в тому, що я більш ніж впевнений, що таких людей є дуже багато. Це люди, які не сприймають національну українську ідею.

- А ті, що підтримують націоналістичні погляди?

- Деякі мене переконували, що я повинен виявляти менше радикалізму в текстах. Якщо б я писав про "знедолену Україну з соплями на вусах козаків", то наші патріоти, які рвуть на собі вишиванки на кухні, слухали би ці вірші з більшим задоволенням.

- А окрім поезії чим займаєшся?

-Займаюся туризмом, спортом. Веду свій соціальний проект, який вже існує третій рік, та з кожним роком все більше і більше розвивається. Це проект зі студентами. Присвячений створенню Української повстанської армії.

- Які проекти планується в найближчому майбутньому?

- Я планую розвивати проект "Голос крові". Принаймні зробити ще одну збірку. Ми хотіли охопити територіально всю Україну. Але фактично, крім Ольбега Рарога зі східної України немає нікого. Проте багато людей звідти хочуть бачити цю книжку. Кошти, які будуть отримані від її реалізації, будуть спрямовані на підтримку українських націоналістів, які знаходяться в місцях позбавлення волі за свої політичні переконання.

- Що ти очікуєш від своїх читачів? Як ти думаєш, чи твоя поезія приведе до якогось усвідомлення?

- Ідея моїх віршів – це привернути увагу сучасної молоді до національної ідеї, але в правильному руслі. Український націоналіст повинен бути освіченим, начитаним, повинен черпати свої знання не з пабліків в Інтернеті, а з  профільної літератури. Люди мають бути навчені до книжки. Електронна книжка немає душі, Інтернет немає душі. А книга має душу. Я переживаю ті чи інші почуття, коли я тримаю книжку в руках,коли читаю її, та ще й в хорошому виданні. Це є набагато дієвіше, як на мене. А завдання моїх віршів – розбудити в людях саме наступальний український націоналізм. Час перестати бути «кухонними націоналістами». Потрібно національну ідею нести іншими методами. Потрібно проходити у владу, потрібно проходити в різні структури, які мають впливи. Це можна зробити тільки через освіту. Людина повинна вчитися. Людина повинна досягати якогось певного рівня, бути морально готовою до того, що вона буде обстоювати на своїй посаді, якісь національні ідеї та пріоритети. А не так, що неукраїнці керують державою, займають якісь ключові посади, а українці – залишаються осторонь. Мої вірші – це маленький вклад, який, можливо, комусь змінить свідомість.

- Як вважаєш, українці зараз достатньо свідомі, щоб боротися за свої права?

- В українців є зараз одна велика проблема: вони не можуть вибрати чи купувати iPhone 4, чи чекати 5. Оце є проблема сучасного міського українця. Проблема сільського українця – це посадити на перше травня бульбу і щоб в цей "ритуальний" момент не впав дощ, а проблема 40% українців – це зранку добре похмелитися. Оце є проблеми, які турбують сучасне суспільство.

А проблема консолідації України, консолідації українського нації турбує дуже малу частину населення - переважно інтелігенцію. Тому, що інтелігенція бачить проблему та, одночасно, пропонує методи вирішення і бачить кінцеву мету. Пересічні громадяни до дій не готові тому, що немає бачення кінцевої мети. Але активні та ініціативні люди, звичайно, існують. Єдине, що на даний момент, чомусь люди настільки розпорошилися в різних субкультурних рухах, що їх до купи звести дуже важко: націоналісти вегетаріанці; націоналісти анархісти; націоналісти, які п’ють та націоналісти, які не п’ють; націоналісти, які розмовляють російською та націоналісти, які розмовляють українською; націоналісти, які вірять в Махна; націоналісти, які вірять в Бандеру… Я говорю зараз про українських націоналістів. Їх багато. Мені здається, що настав "інформаційний колапс" в українському націоналізмі. Тому, що ніхто не знає, яким шляхом йти. Ну шлях по моєму один – об’єднатися.

- Що ти хочеш побажати нашим читачам та соратникам?

- Учітеся, брати мої, думайте і читайте, і чужому научайтесь і свого не цурайтесь.

 

14 слів

Шалена вулична війна
Немає чистих рук та правил
Є лише ненависть – вона
На вірний шлях тебе направить.

Ти не правий, коли терпиш
В своїй країні чорні пики,
Прозрій, бо можеш стати сам
Ти на своїй землі безликим.

Шануй предвічний заповіт
І чистоту своєї крові
Мечем в супротиві здобудь
Предвічну заповідь любові.

Хай вічних чотирнадцять слів
Будуть без виключень й випадків
Віддай себе своїй землі
В кредит добробуту нащадків.

Ю. Руф

За матеріалами: White Boys Lviv

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Лак для дерева купить строительные лаки купить.

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru