Молотоff

Гасла протесту:
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Жити - значить не коритися А. Камю
A+ A A-

#Sociopath: Мій калашніков – це балон, постріл – це малюнки

Нещодавно в низці українських міст з’явились яскраві і оригінальні роботи вуличного художника, що підписується псевдонімом #Sociopath. Крім графіті на стінах, художник займається виготовленням принтів своїх робіт на одязі, знайти їх можна в групі художника у Facebook.

Найбільшу популярність отримали футболки з зображенням Президента України Віктора Януковича в образі Хрещеного Батька з написом "FamilyOK" та "THE DON". Також роботи #Sociopath є на платівках і на полотні.

Як і більшість сучасних стріт-арт художників - Banksy, Mr. Brainwash, Шарик, Р183, Dran - #Sociopath працює анонімно, що зумовлено протизаконністю вуличної творчості в нашій державі. Сюжети вуличного художника наповнені соціальною і політичною критикою сучасного суспільства і глобальної системи споживання.

Як запеклі прихильники соціального стріт-арту, редакція Molotoff вирішила познайомитись з інкогніто-художником #Sociopath і записати інтерв’ю, щоб дізнатись, що художнику не подобається в сучасному світі і що він хоче змінити своєю творчістю.

- Чому ти обрав для свого псевдоніму саме #Sociopath?

- Ми всі тут соціопати – рвемо за своє і ламаємо кимось нав’язаний вектор. Не знаю, як ви, але я живу в гепатогенній зоні, і вважайте, що я головний геопатоген в своєму середовищі (сміється). Я соціопат, я соціально небезпечний елемент - і це моя революція. Мій "калашніков" – це балон, постріл – це малюнки, які я залишаю на стінах. Когось вони ранять, а когось вбивають і змушують народитися заново, - в голові, в серці, в душі.

- Що було поштовхом для тебе зайнятись стріт-артом?

- Я завжди хотів малювати, але й досі не вмію малювати руками – це мене стримувало. Сучасні технології дали мені можливість освоїти комп’ютерне малювання, і я почав реалізувати свої ідеї на комп’ютері. Потім я подивився документальну стрічку, яку рекомендую усім творчим людям, яким не вистачає "одного кроку". Мотиватором для мене став фільм "Вихід через сувенірну лавку" (режисер: Banksy). Я вийшов за рамки "не зможу" і намалював свою першу роботу – спочатку на платівці, потім на стіні, потім на полотні, потім на одязі, а далі - далі понеслось.

- Що є джерелом твоєї творчості?

- Джерела творчі люди знаходять всюди – в метро, в Інтернеті, в розмові, в музиці, в стосунках, в магазині, в людях і їх вчинках. Всесвіт – унікальне джерело енергії, творчості і ідей. Звичайно, дуже загально сказано, але малюнки народжуються в відчуттях і залишається тільки реалізувати їх.

- Тепер так заведено, що більшість стріт-арт художників діють інкогніто, як Banksy?

- Це поширена помилка -  порівнювати всіх вуличних художників, що ховають свої обличчя, з Banksy. Усі вони можуть бути як Banksy, і ніхто з них не може бути як Banksy – непублічність – це частина іміджу цього художника.

Для мене ховати обличчя - це вимушена необхідність – така ж, як свого часу була у Banksy, коли стріт-арт як мистецька течія був у підпіллі. Завдяки тому ж Banksy сьогодні стріт-арт у світі - це серйозний напрямок мистецтва, як живопис чи ньюарт. В Брюсселі, наприклад, влада виділяє мільйонні бюджети на стимулювання вуличних художників, щоб вони малювати на стінах міста. У нас малювати на стінах - злочин. Діяти інкогніто мене змушує протизаконність моїх дій. Ми живемо в дикій у цьому плані країні, тому майже усі українські стріт-арт художники змушені діяти інкогніто і малювати переважно вночі.

Я, звісно, за те, щоб вийти з підпілля і малювати офіційно, тому завжди відкликаюся на запрошення малювати в різних містах. Благо, що сьогодні і в Україні дуже повільно, проте набуває популярності мистецтво стріт-арту. 

- Що ти плануєш своєю творчістю змінити?

- Моя творчість для людей, які вибрали розвиток і можуть елементарно прочитати три англійські слова, і побачити в них більше, ніж значення – їх суть і досвід. Найголовніше те, щоб свідомі люди, не овочі, не піддавались на віяння моральної кризи, яка так стрімко розповсюджується у суспільстві і розуміли, що є такі ж люди як і вони в боротьбі з системою.

Моя творчість – це підтримка для цих людей – когось вона надихає, когось підтримує морально, когось змушує заглянути глибоко в себе, когось вона змінює, когось злить. Я не збираюся ні з ким вступати в дискусію – моя творчість – це моя позиція, мій "one shot".

- Хто з художників або який стиль в мистецтві тобі подобається?

- Для мене ікона стилю – Banksy. Він відкрив мені соціальне мистецтво і спосіб як його донести. Є роботи Dot Dot Dot, Dolk, Shepard Fairey які мені подобаються.

- Ти знайомий з творчістю сімферопольського стріт-арт художника Шарика?

- Особисто ні, але знайомий з його соціальними роботами. В нього веселий псевдонім. Роботи виконані на достойному професійному рівні, в них є ідея і в нас з ним десь схожі стилістики. Хотів би колись мати його роботу в своїй колекції сучасного мистецтва.

- Ти є прихильником якоїсь ідеології, молодіжної субкультури або членом політичної партії?

- Ні, я не прихильник політичних течій і субкультур. Душею я вільний, в ній лише творчість.

- Яке у тебе ставлення до політики як процесу і самих політиків?

- Я – соціопат, і мені важко щось добре сказати про політику і тим паче про політиків. Політика для мене, як шоу-бізнес, тільки ще гірше – повний неадекват. Політичне середовище прогнило від безпринципності -  тут один бог – влада грошей.

- Чому ти обрав для критики у своїх роботах саме Віктора Януковича, а не когось іншого з українських або закордонних політиків?

- Я вважаю цього персонажа найбільшим злом для моєї країни. До влади прийшов криміналітет, і чим далі, тим більше країна схожа на "зону з понятіями". Державою править пахан, міліція виконує функцію бандитів, як в 90-ті роки, корупція досягла масштабів негласного закону, Конституція змінюється вночі під потреби купки небожителів, одна сім’я прибрала до рук всі стратегічні об’єкти і ресурси, опозиція, більшість з якої – зрадники і покидьки – кишенькова іграшка олігархів. На фінансування міліції піднімають витрати, на науку зменшують – яке майбутнє в такого суспільства при такій моделі державної політики?

Влада поняття не має, що відбувається на вулицях, і що від безвихідності нація мре. Повсюди масова гіпердеградація, якій влада так активно сприяє. Усім нам промивають мізки, щоб ми менше думали самостійно і жили по принципу "зграї гієн" - рвали собі подібних заради грошей і власної вигоди. Народ продав совість і моральні принципи від нужди, в котру загнала його ця окупаційна влада.

Все це очевидно і без моїх розсудів, - клан клав на нас усіх і наші потреби. Ось і виходить, що ми живемо як в серіалі "Бригада" - на всіх рівнях влади "Саші Бєлиє".

- Не хвилюєшся, що через твої футболки із зображенням Януковича можуть бути проблеми, які виникли у компанії "Prostoprint" і Дениса Олєйнікова після друку футболок з написом "Спасибо жителям Донбасса"?

- "Не бояться лише дурні" – стара говірка. Серйозного страху немає, - я доросла людина, і готовий відповідати за свої вчинки. Моя творчість, як на мене, соціально-толерантна, - вона як 25-й кадр того, що відбувається навколо.
 
І, зрештою, що у мене зможуть забрати!? Можна фізично мене зламати, але не мою волю. Для мене важливо жити зі своїм чесним ім’ям і не зраджувати самого себе.

- Чи плануєш ти продовження робіт на політичну тематику?
 
- Копирсатися весь час в політичній тематиці – все одно, що малювати щодня квадрат Малевича. Поки не планую продовжувати у цьому напрямку. Наразі малюватиму соціальні, позитивні малюнки по містах України. Нещодавно малював на Заході, найближчим часом поїду в північні регіони. Мені щастить, що повсюди знаходяться друзі чи зовсім незнайомі люди, які підтримують мене, - дякую  їм за щирість.

- Які саме соціальні проблеми для тебе актуальні - бідність, екологія, наркоманія, соціальна нерівність і експлуатація? На подолання яких з них, на твою думку, в першу чергу мають бути спрямовані зусилля людей?


- На розвиток самих себе, свого світобачення і боротьби з кризою людської моралі. Проблем, рівно так само, як і їх рішень в нашому житті - дуже багато, але якісь з них в певний час ми відчуваємо гостріше за інші. Я живу в реальному світі і кожен день бачу, що більшість людей свідомо стають рабами інстинктів і існують як овочі, а не живуть. Вони бідні від того, що загубили віру в самих себе і нізвідки не відчувають підтримки. Але так само я бачу тих, хто знайшов себе у творчості чи коханні - щасливих, успішних, цікавих, - різних людей. Те, що я бачу, я відтворюю в своїх малюнках, і не буває так, що вони завжди про якусь одну проблему – в них соціальний досвід, емоція, меседж. Я щасливий з того, що маю можливість говорити про це на вулицях через свою творчість.

- Як ти ставишся до сучасного мистецтва? Твої роботи можна назвати прикладом сучасного мистецтва?

- Я поважаю будь-який напрямок мистецтва, в якому є ідея, що відкриває оглядачеві нові канали світосприйняття і випереджає свій час. Молоде покоління, однозначно, прихильніше сприймає мою творчість, - я роблю висновок, що моя творчість актуальна і є прикладом сучасного мистецтва.

-    Ти писав на своїй сторінці, що не потрапив в shortlist номінантів на премію PinchukArtCentre для художників. Як ти вважаєш, чому тебе не взяли?

- Вуличне мистецтво випереджає свій час, і нашій класичній школі митців подекуди важко перелаштовувати орієнтири. У Баха, мабуть, теж би виникли труднощі з розумінням, до прикладу, творчості Васі Басти. Можливо, саме з цієї причини ми здобули цей досвід і не потрапили у в shortlist номінантів на премію PinchukArtCentre. І, зрештою, галереї і премії не можуть ігнорувати одні течії сучасного мистецтва і коронувати інші, відповідно до смаку своїх кураторів – вони створюють тенденції в мистецтві так само, як  і мода. А не зважати на кричущу сутність стріт-арту як актуального соціального явища - це, даруйте, вже рівень особистісного розвитку і культури.

- Стріт-арт може існувати в галерейному просторі, чи він може порушувати соціальні проблеми тільки на вулиці?

- На вулицях у стріт-арту є вільна від шаблонів творча свобода, його бачать і на нього відкликаються мільйони, і він розглядає локацію виключно як місце для передачі змісту і суті.

Спілкувався: Олександр Саліженко, спеціально для Molotoff

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru