Молотоff

Гасла протесту:
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Були б революціонери – буде і революція
Все або нічого! Л.М. Толстой
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Свобода або смерть! Нестор Махно
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
A+ A A-

Сергій Міхалок: Мені подобається перманентна революція свідомості

Розмова з одним із найпопулярніших панк-рок виконавців Сергієм Міхалком, солістом групи "Ляпіс Трубецькой", вийшла в дечому спонтанною, так само як більшість того, що робить білоруський бунтар на сцені. Під час саундчеку групи в рок-клубі "Вар'єте" Міхалок, який славиться жорстким стьобом над журналістами, серйозно розповів нам про політику і творчість, про протест та внутрішню енергію індивідуалізму. Його міркування - продовження пісень і віршів, які він зачитує на концертах. Вони викликають такі ж емоції, як у їх автора: злість, роздратування на те, що відбувається навколо і бажання битися.


- Сергій, наскільки для вас розходяться творчість і протест? Або це одне?

- Я вважаю, що в будь-яку творчість або в будь-яку творчу концепцію можна вмістити світогляд однієї людини. Мій світогляд формувався під впливом анархо-комуністичних і лібертаріанських поглядів. У моїй буйній молодості було дуже багато речей, пов'язаних з анархокультурою в музиці, в художній прозі. Але при цьому мій світогляд дуже важко вмістити в будь-який художній образ або творчий шлях. Я прибираю крайності, які є в мені, і акцентую тільки на тому, що, як мені здається, важливо в цей день і в цей час. Тобто у своїй творчості я розкриваю лише частину своїх істинних душевних переживань, поглядів на дійсність.

- Який саме меседж, актуальний на сьогоднішній день і час, ви хочете донести до вашої публіки?

- У нашому посилі дуже багато таких понять, як anti-social і anti-system. Я вважаю, що прийшов час, коли кожна людина має сама будувати власну життєву комунікацію. Потрібно знаходити універсальну вісь координат, в якій люди з абсолютно різними світоглядами, з різними поглядами ліквідують соціальну дисгармонію і кастовість, які присутні в нашому суспільстві. У цьому мистецькому посилі дуже багато утопічних ідей. На концертах ми говоримо про те, що коли люди стають прихильниками якоїсь системи, ідеології, якихось переконань і не готові йти на компроміс зі світом, всесвітом і з людьми інших поглядів, то це є частиною величезної планетарної омани. Тобто ми говоримо про те, що сьогоднішня зброя - це посмішка Крихітки Єнота. Ми простягаємо руку дружби. Ми люди, які балансують на різних поглядах і різних світоглядах. Умовно вони лівацькі, тому що нам все-таки ближче речі, пов'язані з інтернаціоналізмом, і ми віримо в те, що тільки взаємовиручка, солідарність, взаємоповага - ці важливі речі можуть бути єдиною альтернативою особистої користі, жадібності і марнославству, які, на моє глибоке переконання, пронизують всі верстви суспільства. Глибока повага світу - ось головний наш посил.

Сергій Міхалок: Державі важливо мати якомога більше рабів

- Тобто ви підтримуєте низову організацію?

- Ну звичайно. У цьому є дещо від синдикалізму. Те, як ми самі себе ведемо, як ми живемо, говорить про те, що в принципі ці схеми працюють. Ми - організація, в якій немає яскраво виражених лідерів. Так, я відповідаю за художню концепцію, але хлопців, які зі мною, не пов'язують будь-які юридичні штампи, у нас немає ніякої фірми, у мене немає ніякої печатки. Нам подобається це робити, тому те, що зараз є концепцією "Ляпіса Трубецького", те, що ми умовно називаємо Lyapis CREW, - це така велика інтернаціональна мануфактура. Ми не є бізнес-проектом, хоча ми досить мейнстрімова група, даємо великі концерти... Зі своїми ідеями, які поширюються у всьому андеграунді, ми вийшли за рамки, за межі субкультур. У популяризації своєї творчості ми не використовуємо важелі тиску: ми не використовуємо свої обличчя, які можемо тиражувати за допомогою якихось глянцевих журналів, ми не співпрацюємо і принципово не ходимо на програми до Урганта або Малахова. Тобто ми не займаємося ось такими капіталістичними хитрощами. Хоча те, чим ми займаємося, можна назвати таким парадоксальним явищем, як капіталістичний анархізм.

- Дуже багато політичних термінів прозвучало з ваших вуст. Поясніть, якою ви бачите ідеальну політичну систему?

- Соціалізм шведського толку, я б так її назвав. Це якщо говорити не про утопію. Я вірю в те, що держава має бути практично непомітною і мінімум втручатися, прибрати такі речі, як ідеологія і тотальний контроль. Мені здається, що держава повинна займатися дорогами, енергопостачанням, а серед політиків не повинно бути, як зараз, месій чи топ-зірок. Я хочу, щоб слуги народу були слугами народу, а не нашими повелителями. І щоб в країні слово "праця" знову сприймалося як почесний обов'язок і єдина можливість бути щасливим у своєму розвитку.

- А як далекі ми від вашого уявлення ідеальної держави?

- Ну, ми відстаємо на 200-300 років. Зараз те, що я бачу навколо, - феодально-роздроблені князівства. Я бачу Росію, Білорусь і Казахстан як купку якихось анклавів. У них є якісь міста, краї, області, які діють за вказівками і велінням своїх маленьких царків, які в свою чергу мають платити данину і сліпо коритися своєму головному царю, який в Кремлі. Наскільки я розумію, це середні віки. Тому ми дуже багато говоримо про революцію в свідомості. Мені здається, людина повинна перебувати в стані перманентної революції свідомості. Кожен день і кожну годину вона має усвідомлювати, наскільки багато залежить від неї особисто. Це навіть може бути більш глобальний посил. Тому коли ми говоримо про масову культуру, а в нашому розумінні масова культура - це коли будь-яка пісня, будь-який текст може бути будь-якою людиною сприйнятий як посил особисто до нього, дуже важливо як мінімум пробудити людей.

- Ви пройшли творчий шлях від перших альбомів до "Веселих картинок" і до останнього альбому "РАБКОР". Абсолютно три різні речі. Як ви до цього прийшли?

- Ми намагаємося робити концептуальні пластинки. Важко вмістити всю величину Філіпа Діка в його численні романи, важко вмістити Хантера Томпсона в його романи, важко вмістити Толстого у безліч його творів. Я не порівнюю себе з цими великими людьми, просто хочу сказати: те, що ми робимо, це зріз якогось погляду. Тому речі, які ми створюємо, можуть бути іноді дуже суперечливими. У кожній людині, якщо вона відчуває себе живою, завжди звучить дисонуючий акорд. Я вважаю, що гармонійна людина - це та, в якій дуже багато дисонансу, протиріччя і боротьби. Тільки тоді вона залишається живою. В альбомі "РАБКОР" агітаційна концепція. Тобто ми беремо і робимо альбом в стилі військової журналістики, який через два-три місяці начебто втрачає свою актуальність життєву, тобто перестає бути модним і трендовим. От був революційний подих, дув свіжий вітер. Всі хіпстери, всі журнали - "Большой город", "Афіша", всі були такими революційними бойовими листками. Було дико модно. Але потім усі зрозуміли, що можна отримати по єбалу, і хіпстери втекли і слава богу, слухають свій "Mad juice", свій "Pompeya", сидять по своїх "Старбаксах", захоплюються своєю лінню і млявим буржуазним спліном. Це їх право, але ми хотіли відобразити ось такий альбом, тому що в той час Росія, Білорусія і Україна дихали цим. І взагалі, мені здається, що ось цей дух має бути присутнім в рок-н-ролі, в контркультурі, в мистецтві, творчості.
 


- А як ви вважаєте, зараз ось ця енергія, вона згасає? Мається на увазі протестна активність, яку ви підтримуєте в своїх піснях.

- Мені подобається перманентна революція свідомості, тобто мені не важливо, скільки цих людей, десять або тисячі, тому я себе не порівнював з глобальними імперіями. Я не знаю, як можна жити і думати, що ти можеш зберегти мир і спокій навколо якогось свого маленького світу. Немає ніяких замків, немає ніяких стін, захищених підвалів і бункерів. Особисто я себе почуваю скрізь незахищеним, а коли я відчуваю себе незахищеним, коли я відчуваю страх, перше, що народжується, - агресія. Як мінімум, коли я відчуваю біль - я кричу. Я нормальна людина, не психопат, не маргінал. Я реагую на тиск ззовні і я його відчуваю. Я відчував його в своїй Білорусії. Ми, коли сюди приїжджали, говорили, що ці тенденції можуть перерости на вас. Над нами сміялися. А це зараз відбувається в Росії...

- А ви не боїтеся, що вас заборонять в Росії? Ось були ж проблеми в Білорусії.

- Це буде свідчити тільки про те, що ми говоримо про речі, які реально хвилюють людей. З іншого боку, я взагалі про це нічого не думаю. Багато речей я роблю неусвідомлено. Елементи хуліганства - це теж елемент нашої концепції. Ми по-іншому не можемо викликати резонанс, роздратування.

- Тобто ви ніколи не відповідали собі на питання: чому ви приймаєте таку позицію, незважаючи на багато ризиків і опір?

- Це позиція усвідомленої людини, і я її приймаю абсолютно спокійно, тому що по-іншому не можу. Ті речі, про які ми говоримо, в андеграунді були завжди, в хардкорі є краст-панк, є "праві" і "ліві", тобто ці ідеї жили й раніше. Інша справа, що мало кому вдавалося донести їх до мейнстріму, до мас. На мій превеликий жаль, багато груп, коли виходять за рамки субкультури, не знають про що говорити, залишається якесь мляве бурчання або буфонада. А нам хочеться, щоб ці ідеї були зрозумілі різним людям.

- Поясніть, що є вашою музою. Звідки народжуються тексти? Це тиск з боку поточної обстановки, ситуація в країні або це щось більше?

- Якщо нас б'ють, ми даємо здачі. Іноді це лють, іноді - злість. Дуже багато роздратування, яке у формі художнього оповідання стає холодною вендетою. Є час відчути, усвідомити, як тебе в черговий раз принизили і образили, налякали і побили, засудили і дати гідну відповідь у формі пісні. Ось це основне, що надихає. Ми не хочемо увійти ні в яку історію, ми не хочемо стати класиками або патріархами. Я не хочу бути зрозумілий людям, які будуть жити через сто років.

- Тоді останній альбом "РАБКОР" - це відповідь на що? На вибори, на закручування гайок або на щось ще?

- Не тільки на вибори, звичайно. Це військова журналістика, новини з поля битви. Тоді ми говорили: "Подивіться, що відбувається з нашою Білорусією, подивіться, тому що все це може прийти до вас".

"Золоті" дев'яності змінилися поверненням всього найгидкішого, що було в совку. Солженіцин втоптаний в бруд, знову чекісти і попи взяли владу в свої руки, а ми повинні ходити строєм і вірити у всі їх ідеологічні "накатки". Вірити в Олімпіади, або як у нас, блядь, вірити в хокей, в величезні держпрограми, і кожен з нас має відчувати себе народом, епосом. Тобто ми повинні, на їх переконання, народжуватися тупоголовими православно-радісними бонами, впевненими в обраності свого анклаву і показувати fuck, або кидатися камінням по всіх своїх сусідах. Нам ця позиція не подобається. Тому "РАБКОР" - це ще й розмова про те, що зараз відбувається з боку ворогів... Або це буде дуже швидка їх перемога, якщо ми будемо просто мовчати, або це буде все одно перемога, після того, як вони завоюють все більше і більше позицій. Але, принаймні, це буде перемога ні наді мною і не над моїми друзями. Ми все одно залишимося в якомусь своєму маленькому партизанському світі.


- Вороги, крім капіталізму, це хто?

- Чому капіталізм? Якщо капіталізм буде таким, як в Австралії або Канаді, то ми не будемо проти. Це перша ступінь до якоїсь ідеальної утопічної держави, де повна соціальна рівність, де всі один одного будуть любити. Хочеться просто жити спокійно і робити усвідомлено свій вибір, і щоб неважливо хто - комуністи, попи, капіталісти, всі можновладці - не почували себе королями життя. Якби вони просто заважали, це було б півбіди. Вони просто не дають жити.

- Чим відрізняється Білорусь від Росії в політичному плані, в атмосфері свободи? Або вже не відрізняється?

- Росія - це імперія, яка бачить свою міць в поневоленні інших народів. А що ми хочемо? Росія дуже довго поневолювала народи навколо себе, позбавляла їх своєї самобутності, своєї культури, позбавляла можливості ідентифікувати себе як народ, виконати якусь свою народну місію, не давала розвиватися виробництву. А Білорусь - країна маленька, і в ній набагато легше було зробити серйозну зачистку. Прибрати повністю середній клас. Якщо у Росії є якісь ідеологічні божки, у вигляді Олімпіади, величезної території, то Білорусь - це повністю дотаційна країна. І гордості у людей залишається все менше і менше.

- Не вийде у Росії захопити вдруге Білорусь?

- Звичайно. Білорусь повністю скуповується російськими чиновниками і російськими олігархами. Ми присутні при серйозному переділі. Бачимо серйозних пацанів, які між собою домовляються про якісь території, а ми просто лохи. Ви лохи, я лох. Ми не пристосовані. Не тому що у нас не вистачає талантів, а тому що ми, напевно, по-іншому виховані. Не знаю... Мені не хочеться бути такою людиною.

- А що потрібно зробити, щоб лох зрозумів, що можна щось поміняти. Щоб він знайшов десять, двадцять тисяч або двадцять мільйонів таких же лохів і поміняв, нарешті, ситуацію?

- Все в піснях є: "Не быть скотом", "Убей раба в себе", перш за все. Якщо ми будемо боротися усередині себе з усіма цими вадами, якщо в нас буде більше самоіронії, ніж самозамилування, то кожен з нас стане краще. Іноді здається, що в нашій творчості багато знущання з приводу пафосу можновладців, так званої еліти. Для мене вони не еліта, для мене вони хуйня. Гомофоби, мілітаристи, гопники, бандити, які при цьому повністю зливаються з об'єктами своєї ненависті.

Розмовляв: Нікіта Колпаков

Джерело: fn-volga.ru

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru