Молотоff

Гасла протесту:
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Це в них покарання, а в нас повага і авторитет. Нестор Махно
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
A+ A A-

Олександр Мотиль: США залишаться єдиною суперпотугою в світі

Американський професор політичних наук Ратґерського університету Олександр Мотиль (Alexander Motyl) про парадокси глобалізації, домінування США, можливу революцію в Китаї, російський фашизм, європейський расизм і капучіно.

- Як Ви охарактеризуєте суспільно-політичну ситуацію у світі?

- Знаєте, останні років десять-двадцять, говорилося про глобалізацію, що це така неминуча сила природної якості, яка незалежна від політики, незалежна від вибору людства. Мені здається, що якраз навпаки. Досвід останніх років показав, що глобалізація - це, в кінці-кінців, наслідок розвитку інформаційних технологій. Це правда, і тут є своєрідна неминучість. Але, в основному, це є наслідок політичних виборів різних політичних та економічних еліт в різних країнах. Це значить, що глобалізація може продовжуватись відносно швидкими темпами, може уповільнитись, а може навіть і зупинитися повністю.

Часто кажуть, що глобалізація, як така, має призвести, скоріше чи пізніше, до кінця держав і націй. Тут, звичайно, бралося до уваги, досвід Європейського Союзу, як постмодерної форми співіснування, в якій і нації, держави, кордони, і так звана «hard power» - тверда рука чи військова сила, стають чим раз менш важливими. Але, на мою думку, це не правда. Можна з впевненістю сказати, що найближчі двадцять-тридцять років держави, як такі, кордони, нації, народи і етнічні групи будуть існувати. До певної міри тому, що існує глобалізація. Тут є такий своєрідний парадокс. Глобалізація мала б призвести до зникнення тих всіх форм. Але, в кінці-кінців, як ми бачимо, за останні кілька років, під час цієї економічної кризи, - вони не зникають. Вони лише посилюються. І Америка є одним із таких наглядних прикладів. В Європі ми бачимо, що національні почуття лише зростають, вони не зменшуються і не відходять. Німці стають німцями, французи залишаються французами, а поляки залишаються поляками. Так що не хочу сказати, що в цій формі вони залишаться тисячоліттями, але передбачати якісь радикальні зміни, на мою думку, на це немає підстав.

- Яку роль у світі наразі відіграють США?

- Кажуть, що зникає американська імперія. Але я хотів би констатувати, що вона не може зникнути - бо її немає. Немає американської імперії. Якщо приглянутись до будь-якої дефініції поняття імперії, то те, що американці тепер роблять чи взагалі робили від Другої світової війни на міжнародній арені - це не імперія, частково може імперіалізм, але ніякої імперії я тут не бачу. Так що не може зникати те, чого не існує. Зате, звичайно, за останні кілька років вплив Америки, сила Америки дещо підупала. Це правда. З однієї сторони, це пов'язано з економічною кризою, яка розвивається й надалі продовжується в країні. А головне, добре це чи не добре, але пов'язано з тим, що Америка заангажувалася у двох війнах - в Іраку і Афганістані. Там якогось особливого кінця не видно. Це призвело до того, що Америка дещо втратила вплив і вже не є такою впливовою, якою була в 90-х роках після колапсу Радянської імперії.

Америка, правдоподібно, на наступні 20-30 років залишиться єдиною суперпотугою в світі. Я тут не бачу конкурентів. На мою думку, ця криза мине, вона, можливо, триватиме ще рік, два, три... Але, в кожному разі, динаміка американської економіки є така, що, рано чи пізніше, Америка знову стане на ноги. Щодо військової сили Америки, то тут у неї немає ніяких  конкурентів. Демографічно країна дуже сильна і в цьому відношенні стрімко розвивається. Щодо, так званої м'якої влади - «soft power», то Америка теж й надалі приваблює, але певною мірою і відштовхує, окремих людей. Але в загальному глобальному сенсі вона має велику привабливість і атрактивність.

- Ну, а як же Китай, він не є реальним конкурентом США?

- Китай, який часто наводять в приклад, розвивається дуже стрімко, однак тут є один важливий момент. Питання полягає в тому, чи спроможна буде китайська комуністична партія втримати диктатуру в суспільстві, яке дуже швидко модернізується. Цю тезу, ще в 60-х роках висунув відомий американський політолог Самуель Гантінгтон у своїй теорії зіткнення цивілізацій. Тут важливо чи вдасться китайському режимові далі залишитися на такому диктаторському рівні і затримати свою авторитарну владу у суспільстві. Згідно з Гантінгтоном, відповідь є очевидно - ні. І, це може легко дійти до того, що будуть якісь заворушення, можливо якась революція чи навіть колапс режиму. У будь-якому разі, по-моєму, є великий знак запитання над майбутнім Китаю. Чого немає стосовно Америки.

- Одну з головних ролей у сучасній геополітиці відіграє Європейський Союз. Впливи у міжнародній політиці Франції та Німеччини також  не можна недооцінювати.

- Останні десятиліття Євросоюз вважався, свого роду, найбільш досконалою формою державного співіснування. Але, виявляється, що все не зовсім так просто. Там є свої серйозні економічні проблеми. В принципі, навіть існує можливість занепаду і колапсу євро, і про це говорять багато економістів. Це матиме серйозні наслідки для подальшого існування цієї форми Європейського Союзу. В кожному разі, не зважаючи на всі ці проблеми, які тепер існують в ЄС, факт залишається фактом, що цей союз не має спільної оборонної і зовнішньої політики. І він її не може мати, принаймні на певний час. Ця конфедерація мусіла б перетворитися хоча б на якусь напівдержаву. А цього немає. Так що, Європейський Союз є привабливим тим, що там люди живуть добре, постійно попивають собі капучіно і кожен таке собі дуже б хотів. Але, як чинник впливовості на світовій арені, ЄС не спроможний таким бути - бо немає для цього засобів. Атрактивність, привабливість і капучіно замало для цього. Мали б бути, якісь збройні сили, спільна координація оборонної політики та безпеки. Такого, в принципі, там немає.

- Все ж таки, де завершуються кордони Європи? Якщо на території України, то чи може це вплинути на її положення в світі?

- У цьому питанні я є великий цинік. Суто з географічної точки зору Європа закінчується на Уралі. Отже, питання вирішене. Але, якщо розглядати європейські цінності, то тут і виходить мій цинізм. Якщо докладніше придивитись до історії Європи, то які є головні європейські цінності? Це расизм, імперіалізм, мілітаризм, антисемітизм, шовінізм і тд. А за останні 20-30 років – це права людини, демократизм і тд. До великої міри, всі ці європейські цінності – це є цінності, які були створені європейськими елітами за останні 30-40 років. Вони не є обов’язковими цінностями, які виникли з народу, з низу. Як самі знаєте, під час Другої світової війни німці особливо не були демократичні і, коли навіть тепер говорити з німцем, то рівень демократичності і толерантності не є особливо таким високим. Однак рівень дискурсу – є дуже демократичним, діалоги є дуже толерантними. І тут є своєрідний конфлікт чи парадокс. Якщо брати до уваги, що справжні європейські цінності - це антидемократизм, шовінізм та інше, то Росія є теж дуже європейською.

Але, ті європейські цінності, які сформувались за останні десятиліття, вже є так само закорінені і в Польщі, і в Словаччині, Україні і інших країнах. Може не аж так глибоко, бо все таки 80 років тоталітаризму і імперії мали свій вплив, і якби не було, німці, французи, італійці вже почали демократизуватися від 1945 року, а в Україні почались демократизуватися, скажімо, від якогось 1985 року. Все таки, 40 років – це 40 років, які роблять своє. Але, на мою думку, це не означає, що Україна не може стати європейською. Якраз і противно – вона є, до певної міри, і може стати ще більше європейською країною. Якби захотіла, звичайно. Бо, якщо будуть гальмувати ці процеси, створювати якісь інтелектуальні чи культурні кордони між Україною і світом, то тоді це буде важче зробити і інтеграційні процеси не будуть так спрацьовувати. Також, якщо будуть посилюватися зв’язки з північним сусідом, то це не піде на користь Україні, бо Росія не була і не є джерелом якихось демократичних світ оглядових поглядів.

- Варто рахуватись і з сучасною Росією, яка досить активно повертає собі колишнє імперське становище?

- Знаєте, всі тепер дуже захоплюються Росією - в США особливо, а в Західній Європі тим більше. Путін і Медведєв розбудовують країну і тд. Ну, звичайно, коли приглянутись дещо ближче, Росія - це держава, з однієї сторони, напівфашистська або дуже авторитарна, а ми знаємо з досвіду, що авторитарні держави є нестабільні. Вони відносно «крихкі», якщо не відразу, то з часом. Особливо держави, які побудовані на харизматичному лідерові. Ну, як Путін. Він вже не тільки «мачо», але вже й співак.

Тим більше, економічний розвиток Росії, як самі знаєте, дуже залежний від природніх ресурсів. А це є, як то кажуть по-американськи «it's a curse», прокляття. Воно деформує економічний розвиток і, в кінці-кінців, посилює рівень корумпованості держави і тд. Отже, по-моєму, Америка, фактично, залишається на декілька майбутніх десятиліть головним актором на міжнародній арені.

- Які можуть бути наслідки і перспективи для України, якщо, рано чи пізно, Росія розділиться на окремі незалежні республіки?

- На мою думку, цього не можна не виключати. І я про це вже писав. Хоча, зараз це здається, як якась фантастика, бо там ніби такий сильний і міцний режим, але, знову ж таки, якщо приглянутись, то там є різні відцентрові тенденції. Режим, як такий, не є особливо сильний – він грізний, але не сильний. Так що, там, в принципі, можливі такі тенденції і, можна собі уявити розпад цієї країни. Думаю, тепер це не досить правдоподібно, але цього не можна не виключати.

Які тут перспективи для України? По-перше, для України, з геополітичної точки зору, корисно мати слабшого північного сусіда, бо там би вже не було цієї суперпотуги. По-друге, якщо би мала розпастися Російська Федерація, то варто враховувати, яким чином це відбудеться: мирним шляхом чи ні. Якщо спокійненько мирним шляхом, з допомогою якихось референдумів, тоді – це було би не погано для всіх і України зокрема. Але, якщо б там були, якісь збройні конфлікти, то це, звичайно, мало б дестабілізуючий вплив і на Україну.

- Чи  можлива перспектива створення Балто-Чорноморської федерації, про яку писали українські теоретики геополітики?

- Це був можливий варіант до того, як НАТО розширилось і включило Прибалтику та Польщу. Я, між іншим, був противником поширення НАТО. Не тому, що я противник Альянсу, а тому, що під час розширення потрібно було включити Україну і Білорусь, аж до самого кордону з Росією. Або взагалі не розширюватись. А те, що зробили, на мою думку, для України і Білорусі – це найгірший варіант. Бо, таким чином, тепер Україна опинилась в такому положенні: ні тут, ні там. І це, із стратегічної точки зору, є найгірший варіант. Для поляків тепер зв’язуватись з Україною, окрім дипломатичних стосунків, входити у якийсь союз – це нонсенс. Якби НАТО не поширилось, звичайно, це міг би бути можливий варіант, а тепер, фактично, Україна залишилась одною. Тут стратегічна проблема для України була створена НАТО, його непослідовністю.

Розмовляв: Олександр Саліженко

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Важливо

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru