Молотоff

Гасла протесту:
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Жити - значить не коритися А. Камю
A+ A A-

Романтизм: ностальгія чи необхідність?

Великі ідеї, які творили історію і змінювали світогляд цілих народів, націй і континентів, завжди були виявом глибоких прагнень воль певних одиниць, що несли ці ідеї. Такими романтиками були творці майбутніх світових релігій, пророки, аскети, сподвижники філософських концепцій та суспільно-політичних поглядів, науковці і митці.

 

Прагнення та ідеї романтиків завжди були ідеалами Духу, а не Матерії. Вони були направленні «до чогось», в майбутнє - на противагу буденному сьогоденню та «від чогось». Людей, охоплених високими ідеями, називали по-різному: фанатиками, аскетами, ідеалістами, романтиками, мрійниками, божевільними. На них накидали образливі ярлики, їх не розуміли, про них створювали негативні образи і стереотипи. Їх розпинали на хресті, зневажали, страчували, закидали камінням, садили у в’язниці. Але згодом за ними, «колишніми» романтиками, вирушали мільйони, з’являлись їх послідовники, а противники і нещодавні вороги приймали їхні ідеали як непорушні істини, закони та аксіоми.

 

«Як тіло без духу мертве, так і віра без діл мертва»

 

Романтизм – це не тільки культурно-мистецький напрям. Фіхте характеризує його як почуття приналежності одиниці до «цілого», яка, в ім’я ідеалу «цілого», бореться з ворожим йому ладом, «без огляду на те, чого можна боятись або сподіватись для свого смислового добробуту». Ренан характеризує «романтичний дух» як «прагнення до великих речей». В той же час, дух протилежний «романтиці» він називає таким , що «живе в демократичній юрбі, яка бачить своє щастя в «дешевому уряді», що не турбує спокій та вигоди одиниці. Романтизм – це перш за все «вірую», яке не ставить перед ним запитань «для чого» і «чому», але за романтичним «вірую» обов’язково має йти «акт». Тобто, романтизм це не наївне мріяння чи марево - це віра, за якою йде дія, втілення ідеалу в реальне життя. Через це романтизм – це явище не масове, воно притаманне окремим одиницям, які ставлять вимоги до власного життя у відповідності до високих ідеалів своїх прагнень. В концепції одного з визначних українських філософів та ідеолога інтегрального націоналізму Дмитра Донцова, романтизм є однією з вимог до волевого націоналізму. За його словами, «ні одна ідея не перемогла, яка не носила прикмет «романтичної» доктрини, яка не мала на своєму чолі фанатиків, але також не перемагала й та ідея, що не посувала людство в його розвою хоч один крок вперед».

 

В сучасному житті романтичні почуття та погляди зводяться переважно до сфери міжособистісних стосунків між протилежними статями, а саме поняття романтизм сприймається як те, чого «нереально» досягти. Наразі образ романтика у більшості людей асоціюється з чоловіком, який виконує серенади під балконом коханої чи з «романтиком-невдахою» Дон Кіхотом, який бореться проти загрозливих вітряків. Але, попри такі помилкові судження, образ останнього залишається символом незламності, віри та наполегливості. Про іншу сторону розуміння цих почуттів мало хто говорить, мабуть через те, що вони є складні для втілення. Дотримання певних принципів і правил, моральної та духовної стійкості, втримання від спокус, героїзму – це ті якості, які не сприймаються масами, вони підвладні тільки окремому типу людей, одиницям-романтикам.

 

Для більшої частини людства простіше критикувати романтичні вчинки, які спрямованні до високих ідеалів та передбачають особисті жертви, називати їх безглуздими чи фанатичними. Але тоді варто назвати безглуздим і сорокалітнє скитання Мойсея в пустелі, жертву Христа, аскетичне життя Антонія Печерського та Вишенського, подвиги Cвятослава і Калнишевського та ін. Хіба їхнє життя не є прикладом віри, витривалості та мужності? Це були люди романтичного типу, які готові були принести в жертву власне життя, індивідуальні вигоди, особисте щастя, добробут та спокій.

 

Людство потребує романтиків

 

В ХХІ ст. мало романтиків, мрійників і сподвижників, їхнє місце заступили прагматики, егоїсти та «зірки» різного штибу, які змагаються за успіх, славу, вульгарність, розміри гаманців та ситість. Культ «шлунку», «шику» і «шмоток» - це головні «блага» в житті сучасної людини, заради яких вона готова страждати більше ніж за щось абстрактне – моральне чи духовне. Звідси виокремлення особистої думки над думкою загалу, негація будь-яких моральних і духовних авторитетів. Натомість присутні «модні» та «престижні» пріоритети, як: успішність, гламур, шопінг, які більшість людей зводить в самоціль свого існування. В той же час, важливість речей, які людина використовує в своєму житті, їхню необхідність та корисність, ніхто не відкидає, але, на жаль, для більшості людей вони є головними пріоритетами. Також незаперечним є і той факт, що в Україні, як і світі в цілому, є окремі одиниці, які живуть романтичними прагненнями і готові до великих звершень та змін. Але це одиничні випадки і в нашому житті вони в дефіциті.

 

Для людини ХХІ століття немає потреби для індивідуальних жертв, обмежень для певних ідеалів, натомість для неї існує тільки байдужість, зручність, вседозволеність та власне «Я». Людина нашого часу важко уявляє себе без побутових зручностей і комфорту. Девізом таких людей є: «варто встигнути все спробувати, адже життя таке коротке», а для цього не потрібно витрачати час на якісь безглузді ідеали, які не приносять матеріальної вигоди та користі. Їхні пояснення прості, хоча й не до кінця зрозумілі: «змінились часи, герої канули в минуле, а зараз варто користуватись благами, які здобули наші попередники…».

 

Отримавши політичну свободу людина сприйняла її як повну вседозволеність, як абсолютне ставлення, яке вона розповсюдила на різні заборони, що існували в житті, але, разом з цим, вона отримала і безмежну можливість падати в духовну прірву, адже сучасний світ – це світ без меж та табу. Наразі єдиним важелем стримування для людини залишається вона сама, її воля, але через відсутність навіть простого розуміння, що це таке (більшість асоціює її з свободою), власні лінощі та відсутність духовного гарту, їй простіше «пливти за течією», ніж протистояти їй і стримувати її.

 

Згубність партикулярних інтересів, жадобу до особистого збагачення, влади, слави і цинічного самолюбства людство відчуває наразі вкрай гостро. Більшість чиновників і бізнесменів, політиків і духовенства живуть за такими ж принципами. Служіння «цілому» (до якого вони належать), а не власному «Я», для них чуже і не зрозуміле, альтруїстичні вчинки для них пусті і немислимі – існує тільки егоїзм та байдужість. Ніхто не прагне до змін чи поступу, їх прагнення направленні виключно до задоволення

 

Випробування кризою

 

Соціальні та фінансові кризи окрім негативних наслідків разом зі своєю появою привносять у суспільне життя і позитивні фактори та зміни. Кризові обставини стають для людства підставою перегляду світоглядних догм і цінностей, певним випробуванням. Людина ставить під сумнів попередні умови свого існування та з критичної точки зору розглядає їх «правильність» та необхідність. Як правило, певна частина людства звертається до досвіду попередників або ж сама вдається до формування нових світоглядних переконань та оцінок, які для більшості людства є незрозумілими, складними та безглуздими. В своєму зверненні, глава Української греко-католицької церкви Любомир Гузар, як і більшість духовних людей, охарактеризував це так: «на жаль, багато людей лишаться на рівні грошей. Вони дальше гроша сягнути не можуть, для них показник – скільки хто заробляє. Хто більше заробить, той буде героєм. Такий тип людей не використає тої прекрасної нагоди, яку надає криза».

 

Фінансова криза, яка охопила майже все людство, яскраво ілюструє хибність матеріалістичного світогляду для людини та марність самих матеріальних цінностей. Дана криза - це відповідь, наслідок прагнень людини до збагачення, до сумнівних «благ» та до ідеалізування «світу речей». Криза також є певною «карою» за людський егоїзм, жадібність і знецінення морально-духовних цінностей, які протягом декількох століть панують в світі. Зрушення в економці – це тільки зовнішній вияв, це не є причини або суть, це тільки вияв тої внутрішньої кризи, що всередині нашого єства. Це криза умів і сердець, криза духу, а не матерії.

 

На перший погляд, прояви морально-духовної кризи менш помітні, їх не можна безпосередньо відчути-намацати через те, що вони знаходяться всередині людини – в душі, мозку, почуттях. Вони не відображаються на курсах валют, купівельному кошику, падінні цін на нерухомість та котируванні цінних паперів…Але вони відображаються на духовному зубожінні людства, а порочні вчинки людини відображаються й на «світі речей», що й проявляється в різних суспільних катаклізмах.

 

У зверненнях очільників церков різних конфесій та релігій (енцикліка Папи Римського Бенедикта XVI «Милосердя в істині», Далай-Лама, Патріарх Філарет, Кардинал Любомир Гузар та ін.) саме на цих факторах наголошується увага людства. Криза - наслідок деградації людини як істоти духовної, в якої наразі переважають партикулярні, меркантильні і егоїстичні прагнення, які вона ставить головним критерієм в своєму житті. Це наслідок відчуження і втечі особистості – «одиничного» від ідеї великого «цілого», яке в релігійнім житті зветься Церквою, в етичному – моральними засадами, в політичному – нацією або державою.

 

Автор: Олександр Саліженко

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru