Молотоff

Гасла протесту:
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
Свобода починається з сумніву
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
A+ A A-

"Грань двох світів" очима Донцова і Липи

F2TQJ0TGav8Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя». В афористичній формі цей зачин Декалогу Українського Націоналіста містить усе багатство українського геополітичного покликання. Україна, з її династичними зв'язками, завжди стояла на роздоріжжі між Європою та Азією. У цьому серединному положенні культурні й геополітичні чинники переплелися в особливо тісній єдності, з якої виростає і економічний курс, і воєнна доктрина держави.

Недарма класик українського націоналізму Дмитро Донцов спершу був змушений боротися з економічним мисленням соціалістів, що прагнули до зближення з червоною Москвою на ґрунті спільності соціально-економічної програми. Він же, відкинувши економічні «окуляри» й спираючись на об'єктивні дані географії й геополітики, був переконаним прихильником західної орієнтації.

«Ні у відношенню геологічнім та кліматичнім, ні під оглядом річкових систем не є Україна продовженням східно-російської рівнини, хоч вона й не виказує маркатних границь з цією останньою. Навпаки, через Литву і Польщу і через їх річкову систему вона скорше була продовженням Середньої Європи. Таке її положення зробило з неї театр невгаваючої політичної та культурної боротьби двох світів: татарсько-московського і європейського», — так резюмує культурно-геополітичне місце України в праці «Підстави нашої політики» Донцов. «Коли історія (і географія) зробили з нас аванпост Європи проти Росії», продовжує автор, не послуговуючись прямо поняттям геополітики, то Україні випадає й місія захисника Європи від Орди. 

Утім, говорячи про те, що українці «були, може, далеким сходом Окциденту, але в жаднім разі не далеким заходом Орієнту», Донцов дещо втрачає «серединну» інтуїцію. Адже від ролі пограниччя до другорядності окраїнної, проміжної, буферної зони, ближчої то до сходу, то до заходу, — один крок.

Тим теоретиком, що врівноважив західні симпатії Донцова, є на сьогодні все актуальніший геополітик Юрій Липа. Полемізуючи з Донцовим, на сторінках своєї «Всеукраїнської трилогії» у складі праць «Призначення України», «Чорноморська доктрина» й «Розподіл Росії» він розкрив сутність серединності країни за віссю «Північ-Південь», яка відповідає традиційній міфологічній орієнтації Європи і давньому шляху «з варяг у греки».

Більше того, оптика «Захід-Схід», на думку Липи, украй шкідлива для української державності, оскільки «серединність» для нього означала мало не те саме, що центр світу для архаїчної людини за Мірчею Еліаде — як максимум творчих потенцій і синонім першості: «Прикладім «схід-захід» до українського релігійного життя — і будемо мати релігійну війну; прикладім «схід-захід» до політичних орієнтацій — і будемо мати вдячне поле до попису чужих агентів; прикладім неуцьку форму «народу-бастарду» до окреслення українського характеру — і будемо мати джерело пониження до кінця світу. «Схід-Захід» — формула тільки українського пораженства, а не відчуття серединности».

Український геополітик відкидає й сам образ України як форпосту проти «азійських орд» — теми, типової для німців, що занесли її навіть у Петербург, і наголошує на тому, що протиборство «східного» та «західного» таборів радше властиве Польщі. Війна зі «Сходом», відзначає Липа, — не більше ніж старий агітприйом проти сусідів: французів проти німців, німців проти українців, які, у свою чергу, впевнені, що вони «західники» і т.д. На противагу до такої пересувної лінії, «Північ-Південь» є «відвічною віссю» українських земель.

Пізніше Донцов подасть дилему України між ліберальним Заходом і більшовизмом однозначніше, як вибір «між Дияволом та Вельзевулом». Утім, кордонами Середньої Європи Донцов вважав простір «від Адрії до Дону і від Балтику до Середземного моря», тобто і балто-чорноморську вісь. Водночас саме Липа розвинув геополітичну стратегію України, надавши повноцінний вираз кожній із тез Донцова. Вторячи Декалогу, він описав місію України доволі амбіційно — узявши поштовх від свого пограничного положення, створити нову Понтійську наддержаву, хоча реальним цивілізаційним перехрестям для нього був Туркестан (Центральна Азія).

Таким чином, повертаємось до початкової точки наших роздумів – саме з «міжсвітового» культурного положення української нації, що, безумовно, стоїть під знаком Європи, випливає і геополітичне покликання, і воєнна доктрина України. Надаймо завершальне слово її автору Михайлу Колодзінському: «Ми, будуючи українську державу, мусимо пересунути кордони Европи до Алтаю і Джунгарії. Европі бракує якраз цього простору, який лежить тепер облогом, або плекає монгольського змія. Україна призначена зв'язати цей величезний простір з Европою політично, економічно й культурно. Аж тоді виконаємо заповіт наших предків, а фраза «на грані двох світів» набере реального змісту.

 

Так, як Цезар, здобуваючи Галію, відкривав цілу Европу для римської культури й цивілізації, так наші націоналістичні революційні армії мають відкрити західньо-европейській культурі простір, що простягається на схід і південний схід від України. А промінюючим центром цієї культури буде Київ. І цю нашу культурну місію, започатковану й полишену в спадщину нам прадідами, мусимо взяти як один муж в основу воєнної доктрини українських націоналістів, бо це надає глибокого змісту нашій нинішній боротьбі й єднає нас з минулим, як теж надає ціль нашому існуванню на майбутнє».

 

Олена Семеняка

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru