Молотоff

Гасла протесту:
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Були б революціонери – буде і революція
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Все або нічого! Л.М. Толстой
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
A+ A A-

Господарі лісу

Вночі перед виїздом. Початок на першу. За вікном чуються вибухи. І мимохіть ловиш себе на думці: «Все, почалося…». Обережно підійшов до вікна… відкрив його, вологий бридкий потік повір’я увірвався до квартири. Тиша...

В далечині чути п’яні співи сумчан, які йдуть додому і кидають петарди для розваги. Бачили б вони, що стоїть за цими страшними звуками. Але вони не бачили війни…

Попереду важка дорога та солдати…

Нічне місто – це щось надзвичайне. Бридка погода, розігнала всіх зівак задовго до того, як я виїхав з дому. Ми їхали нічним містом, туман і вуличне освітлення надавало йому дивної загадковості – це було справді красиво. Все це нагадувало пізню осінь, тому навіть не вірилось, що наступного дня вже Свято Миколая.

Коли ми виїхали за місто, стало зрозуміло, наскільки важким цього разу буде шлях в зону АТО. Світло від фар било в білий, як молоко, туман. Він починався за п’ять метрів від капоту автомобіля. Складалося враження, що перед тобою стіна і дорога ось-ось скінчиться. Крім того, ще й ішов дощ, який не припинявся всю добу.

Перед Харковом автомобіль почало водити по дорозі і ми помітили дивний шум. Припаркувавши автомобіль, побачили, що наше колесо майже спущене. На його заміну ми витратили добрих 40 хвилин. Сідаючи в авто, мій напарник сказав: 

Значить так треба. Бог уберіг нас від чогось, що могло б трапитись з нами далі на шляху.


Коли ми проїхали Чугуїв, довкола вже почало світати. Але все навкруги настільки затягнуло туманом, що здавалося, ми їдемо по казковому лісі, де бал правлять злі сили. Саме так описують в книжках місця, де живуть злі духи. Чорні дерева без листя на передньому плані, а позаду них біла безодня, яка підкреслює їхню чорноту та самотність.

На повороті на Куп'янсь я зрозумів, від чого нас уберіг Господь, притримавши на 40 хвилин перед Харковом. Страшна дорога, ями глибиною до півметра. Там і вдень більше 30 кілометрів на годину не виходить їхати, а як би ми їхали вночі я навіть не уявляю. З кожним разом дорога на Схід стає дедалі гіршою та розбитою. 

До хлопців доїхали по обіді. Там дуже брудно. Ліс, мабуть, таким чином захищається від людей, які ховаються в ньому, які прийшли його калічити та вирубувати. На під’їздах все дуже мрячно. Розбита дорога, дощ, страшенний туман, а навколо табору всюди написи «Міни».

Нас радісно зустріли. Ми давно не бачилися з хлопцями. Цього разу караван йшов в одне місце без всіляких заїздів. Тому ми повністю розвантажили автомобіль, набитий теплими речами, солодощами та подарунками, які півмісяця готують сумчани нашим солдатам в зоні АТО. Це 15-тий батальйон 92-ї бригади. Колись ці хлопці були призвані Сумським військкоматом як територіальна оборона стратегічних об’єктів нашого міста, максимум області. І в червні місяці були перекинуті у Луганську область для охорони кордону та захисту луганських стратегічних об’єктів.

Як нормальні українці, вони почали заздалегідь готуватись до зими і на даний момент всі підрозділи з сумською гордістю і теплом зустріли зиму та перший сніг. На даний момент побудовані величезні бліндажі у три накати, які всередині обшиті ОСБ-плитою, стоять зварені на заводах буржуйки, зроблені нари, побудовані склади та їдальні. Все зроблено за рахунок спонсорів, небайдужих, волонтерів та людей доброї волі. На батальон пішли сотні тисяч «людських» грошей, а не Міністерства оборони. Ці хлопці були просто кинуті в ліси та посадки, їм дали лише одну команду: «Стояти!» Тепер все, що їм лишилось - зробити життя тут більш-менш цивілізованим.

Як справжні українські господарі, вони справились із цим завданням. Тут облаштували теплі бліндажі, де не має сирості та бруду, не зважаючи на плюсову температуру в лісі. Тут гідні їдальні та кухні, куди не соромно запросити гостей і нагодувати обідом чи вечерею. Тут облаштовані склади. Я пишаюсь своїми земляками і їхнім вмінням облаштовуватися на місці.

Минулого місяця їх приєднали до 92-ї бригади і почали активно обговорювати їхній подальший «переброс» до Чугуєва - здається, планується ротація з тими хлопцями, що зараз стоять під Щастям.

Самі солдати говорять про те, що їх планують перекинути до Чугуєва, щоб не платити їм гроші за АТО. Чугуїв – вже не зона АТО, а тому заробітна платня вдвічі менша.

Як буде далі - покаже час, але невже у військового керівництва вистачить розуму взимку зняти облаштований батальйон і перекинути на нове, необжите місце?..

Мабуть, все не просто так. Ця подорож до земляків супроводжувалася страшенним туманом, за яким попереду не було нічого видно. Таким же туманним є майбутнє цього батальону. Як жартують хлопці: 

Відпочинок на природі затягнувся на довгі вісім місяців.

Андрій Букін, громадський діяч

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru