Молотоff

Гасла протесту:
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Свобода починається з сумніву
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
Свобода або смерть! Нестор Махно
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Все або нічого! Л.М. Толстой
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
A+ A A-

Радість перемог

Я обожнюю дощ – це Божа благодать, яка спускається на землю. Але цієї ночі дощ став випробуванням. Ми виїхали за довго до світанку, щоб з ранку бути в Щасті.

За містом стало зрозуміло, що дорога буде вкрай важкою. Дощ падав і відразу перетворювався в лід на дорозі. Наш завантажений під стелю автомобіль ледве рухався. Нічні пейзажі дороги були схожі на казкові малюнки. За декілька годин автомобіль перетворився у крижану капсулу, вкриту величезним нашаруванням мерзлої води.

Перед Харковом ми ледве-ледве спустилися з гори. І після того вирішили зупинитися, щоб трішечки очистити скло та фари. Вийшовши з машини, просто розтягнулися в шпагаті. Навколо все було покрито кригою. Складалося враження, що ми їдемо до сніжної королеви у самісінький замок.

В Харкові все стало простіше - комунальні служби відпрацювали в ту ніч на тверду п’ятірку. Проблеми почалися за містом. Величезні фури з довжелезними причепами, набравшись наглості їхати, вже за декілька кілометрів шкодували за це рішення. До самісінького Ізюму на обочинах «відпочивала» величезна кількість автомобілів, які знехтували власною безпекою і на черговому повороті не впоралися з керуванням. Цього разу ми спробували новий маршрут - це був класний досвід - мінімум блокпостів і гарна дорога. На жаль, чистого експерименту не вдалося, адже погода не дала такої змоги. До Щастя їхали 8,5 годин.

У Щасті на «Кемпінгу» була наша перша зустріч з артилеристами. Побачивши нас, вони в «захльоб» розповідали про вдало виконану операцію, яку провели цієї ночі. Ворог робив розвідку боєм з підкріпленням танку. Вони вийшли на вогневі наших артилеристів і останні дали їм гідну відсіч. На рахунок втрат серед сепаратистів – кажуть, що близько роти, але перевірити точно не було згоди, а ось те, що вони знищили ворожий танк – це доконаний факт.

Здоровезні чоловіки, яким за сорок і вдома чекають діти, розповідали про свої бойові перемоги, як підлітки розповідають про перше побачення. Це заворожує і водночас лякає.

Україна виховала людей, які не бояться йти у бій, не бояться вбивати і не бояться за неї померти

Ми відвантажили їм речі, які збираємо всім містом, взяли потреби і рушили далі.

Нас чекали на мосту за Щастям. Невідомий досі сумчанин знайшов нас і поскаржився, що волонтери до них не доїжджають - і ось ми тут. Він був не так радий тим речам, що ми привезли, як самому факту того, що земляки проїхали три області щоб побачити солдата. Впевнено можна сказати, що ми привезли йому «щастя» за місто Щастя.

Потім були мінометники та танкісти. Всі отримали трішечки допомоги, а головне ми вислухали і взяли їхні потреби. Наступного разу вони отримають те, що замовляли, і, дай Бог, це врятує їхнє життя.

На одній з баз - не буду писати де - хлопці почали жалітися, що вони воюють без зброї. Ми почали розпитувати що сталося. А справа ось в чому. Після бою на блокпосту приїхала прокуратура і забрала у хлопців автомати на експертизу. І на даний момент вони ходять в караул - виклянчуючи зброю у побратимів, які разом з ними несуть службу. Саме формулювання – солдат в зоні АТО без зброї - приводить у шок. Що робить їхнє керівництво? Хлопці розповіли про те, як не вистачає спеціалізованої техніки. За їхніми словами, минулого тижня розставили розтяжки по всьому периметру, зранку обхід секретів, а більшість з них вже зняті… Кажуть, що тепер трохи простіше, бо випав свіжий сніг і ворог боїться близько підходити - лишаються сліди. «Не могли б ви хоч один прилад нічного бачення привезти? Нам його дуже не вистачає», – говорив один молодий сержант козацького виду і донецькою пропискою.

Поговоривши більше про проблеми, потрібно було вирушати додому, адже дорога слизька, а шлях не близький.

У Новоайдарі ще завезли теплий одяг, який обіцяли минулого разу. І додому.

Зразу за Новоайдаром нас зупинив працівник ДАІ і, поки він йшов до автомобіля, ми готувалися до важкої розмови, бо ми нічого не порушували і їхали дууууже обережно. Опустивши скло я побачив чоловіка років 35 одягненого в форму працівника ДАІ. Він підійшов, привітався і сказав: «Хлопці, на дорозі дуже слизько, будьте обережні! Щасливої дороги!» Це був найприємніший момент тієї подорожі. Ну є ж нормальні працівники ДАІ!

Хіба для того, щоб бути ввічливим, потрібно було побачити війну?

Дорога додому була не менш складною. Не було такої ожеледиці, але був дуже густий туман. До Сум ми їхали обережно і майже навмання.

P.S. Сьогодні ввечері я сиджу в барі і пишу звіт з поїздки. До мене підходить чоловік, протягує 100 гривень і каже: «Вкинеш в скриньку - це на АТО».

Люди змінюються, хотілося б, щоб і влада теж почала змінюватися в кращу сторону.

Андрій Букін, громадський діяч

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru