Молотоff

Гасла протесту:
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Були б революціонери – буде і революція
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
A+ A A-

Випробування зимою

Хтось бачив вночі зимовий степ? Це краса, яку важко описати словами. Місячне сяйво дає світла не менше, ніж сонце. Все покрито рівномірним білим покривалом.

Найпрекрасніше з усього, що до самісінького горизонту, на скільки бачить око, видно прекрасну білину. І вона, як справжнє море, переходить в небо і точно не можеш побачити, де починається небо, а де закінчується біле поле - без єдиного дерева, без єдиної травинки…

У такій красі 4:30 наш автомобіль почав видавати дивні звуки і перестав бути маневреним. Бортовик показав –19. Все вказувало на те, що прогоріла прокладка між колектором та вихлопною трубою. Але потроху автомобіль їхав. У салоні крім нас - волонтерів, було ще два «айдарівця» і ми не мали ніякого морального права висадити їх з речами посеред степу, а самим поїхати додому, тим паче, що вже доїхали до зони АТО. Було прийнято рішення рухатися по запланованому графіку, але трохи повільніше. Адже нас чекали ще в двох різних місцях. Після обіду були в Щасті. Там мало що змінилося, окрім того, що великий блокпост на самому в’їзді був ще більше пошкоджений важкою артилерією. Відвантажили добровольців з їхніми речами в штабі «Айдару». Попрощалися і рушили до танкістів. Можливо, вони зовсім і не танкісти, бо ми не побачили жодного танку, але вони себе так називали.

Проїхавши n-ну кількість блокпостів ми доїхали до хлопців, які чекали на теплі речі. Передали одяг і почали розпитувати «як» і «що». Ось я не розумію, у міністра оборони теж тільки один костюм? Якщо ні, то чому у хлопців там тільки так, і ніяк по-іншому? А робота з технікою? Чи люди в Києві не знають, що після ремонту автомобіля, одяг стає «трішки» брудним. І як в ньому після цього можна воювати?

Ми поговорили про перспективи, розпитали дорогу і рушили далі. Швидкість автомобіля бажала кращого, тому ми поспішали і цього разу на розмови не було достатньо часу. 

Було лише два варіанти, як можна проїхати до Біловодська. Коротший - між селами польовою дорогою, другий - не зовсім безпечний - по під кордоном з Росією, але з гарною дорогою. Звісно, ми обрали перший. І не проїхавши 20 кілометрів сіли на польовій дорозі. Для мене це був шок. Поле, зима, вітер і 20 кілометрів в одну сторону, щоб отримати якусь допомогу. Видно, що ми були не перші і це не могло не радувати, бо попередники виїхали назад. 

Ми були схожі на шаманів з бубнами, які носилися навколо автомобіля, намагаючись його вивільнити з снігової западні. Дехто навіть лазив на пузі, щоб допомогти нашому металевому другу. Приблизно через годину до нас наблизилась темно зелена автівка ВАЗ, в якій сиділо три хлопця. Вони, побачивши нашу проблему, хутко розвернулися не доїжджаючи до нас і рушили у зворотному напрямку. Нас це напрягло, адже ми не знали напевно, що це за люди і чи мають вони відношення до сепаратистів або ще до когось. Ми почали активніше працювати і за 15 хвилин нам вдалося вирватися і наше авто вже «мчалось» у зворотному напрямку. Відійшовши від пригоди, довго сміялися над тим, хто кого налякав. Чи вони нас, чи мій зовнішній вигляд із свистом «Іді сюда!». Але добре все, що гарно закінчується. Бог дає нам труднощі, щоб ми робили правильні висновки. До подібних ситуацій треба бути готовими. Тому список необхідних речей, які мають бути постійно в автомобілі, виріс в рази.

Вискочивши на трасу, намагалися вижати максимум з автомобіля, бо часу не лишилося взагалі. Ніч насувалася на зону АТО і ночувати десь у прикордонників зовсім не хотілося. За півтори години попід кордоном ми доїхали до Біловодська. Там нас чекали прикордонники, які виїхали нам на зустріч. Вони перекидали продукти харчування в свою «буханку». Я запитав, що справді немає продуктів. Мені хлопець відповів: «Мішок картоплі лишився. Все більше немає нічого». Вони подякували нам, я зробив пару фото і ми поїхали в напрямку Старобільска. Нічні блокпости і погана дорога – це те, що півтори години нас супроводжувало. Слава Богу, що хоч на блокпостах попадалися нормальні хлопці і ми швиденько їх проходили. 

Із зони АТО виїхали вже поночі.

В Харкові сталося чергова неприємність. Злетіли з одного колеса тормозні колодки і наш автомобіль без того повільний і «ричащий» став взагалі схожий на равлика. До Сум доїхали тільки завдяки майстерності водіїв. 

Взагалі останній караван – це випробування для водіїв. 

Ми не були професійними водіями чи дальнобійниками, ми не були кладовщиками чи заготівельниками, але життя розставляє свої акценти

Хтось так само не був і солдатом – а тепер…

Лишаються питання лише до влади всіх рівнів: «Ми, пересічні громадяни - змінилися. А ви? Чи змінилися ви? І що ви робите зараз?»

P.S. На даний момент вкрай важливе питання безпеки волонтерів у дорозі. Це стало досить небезпечним заняттям для тих, хто цим займається на постійній основі. Нажаль, від державних структур йде нерозуміння і навіть перешкоджання в діяльності волонтерів. Вони намагаються взяти під контроль волонтерський рух, запровадивши посвідчення, відрядження і ще щось.

Наша сила в тому, що ми вільні – ми вільні люди. Особисто я не буду підкорюватися нікому і нічому, я не буду ніде реєструватися чи записуватися – адже ці списки, з графіком моїх поїздок, рано чи пізно будуть продані ворогу або опубліковані на сайті «руСССкая вЕсна», як списки добровольчих батальйонів. 

Ми непереможні до тої пори, поки нас не починають заганяти в «стойло» всілякими папірцями і бюрократичною херньою

Андрій Букін, громадський діяч

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru