Молотоff

Гасла протесту:
Це в них покарання, а в нас повага і авторитет. Нестор Махно
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
A+ A A-

Cтавка Путіна

Коли 17 липня над Східною Україною був збитий - імовірно, проросійськими сепаратистами, - рейс MH17 Malaysia Airlines, Сполучені Штати та ЄС ввели нові, більш широкі санкції.

Російський президент Володимир Путін у відповідь збільшив активність на українському напрямку. Замість того, щоб дистанціюватися від ополченців, Москва виступила на їх підтримку. Вона постачає їм зброєю, прикриває їх дипломатично і навіть наказує російським військам обстрілювати українські сили через кордон. Хоча Путіну дали можливість відмовитися від політики, яка коштує йому все дорожче і дорожче, він вирішив піти на ескалацію.

Діючи так, він гарантує своїй країні ізоляцію і економічні труднощі. Президент США Барак Обама зауважив минулого тижня, що Путін поводиться нераціонально. "Об'єктивно кажучи, президенту Путіну слід було б прагнути до дипломатичного врегулювання конфлікту і зняттю санкцій", - заявив він. За його словами, Путін і його оточення "ігнорують власні довгострокові інтереси", і це обмежує ефект, якого здатні досягти Сполучені Штати.

«Подальша конфронтація із Заходом через Україну може виглядати для Путіна цілком привабливою перспективою»

Однак, якщо поглянути з Москви, ці інтереси виглядають зовсім інакше, ніж при погляді з Вашингтона. Можливо, Путін і його радники - циніки, але в своєму цинізмі вони чесні. На їх думку, Захід - і особливо Сполучені Штати - не припиняють спроб послабити і роздрібнити Росію. Україна для них стала червоною рискою. Підозріле ставлення Путіна до Заходу, невдоволення сформованою після холодної війни світобудовою і страх, що Україна обере прозахідний курс, в поєднанні породжують потужний коктейль з образ і параної. Єдиний порятунок Путін бачить в "суверенітеті", який, як заявив Путін своїй Раді безпеки, "розмивається" через "ультиматуми і санкції". З точки зору Путіна, саме цей "суверенітет" упустив Михайло Горбачов, що і призвело до розпаду держави. Путін твердо має намір уникнути такого результату.

В суверенітеті для Путіна полягає суть влади. "Путіним рухає ідея про те, що Росія неминуче повинна володіти впливом, - вважає завідувач відділом стратегічних оцінок Центру ситуаційного аналізу Російської академії наук Сергій Уткін. - Він повністю переконаний, що це якесь покликання, якийсь виклик, якому повинна відповідати політика країни". Якби Путін дав задній хід у питанні про Україну навіть після загибелі MH17, це б значило для нього не тільки втрату обличчя, але і відмову від того, що він вважає історичним природним правом Росії. Не варто забувати, що при Дмитрі Медведєві Москва не підтримала ідею так званого перезавантаження відносин з США. Примирливий підхід Вашингтона вона визнала лише як необхідне коригуванням американського курсу. Під час поточного президентського терміну Путіна прагнення помститися за колишні геополітичні приниження явно посилилася. Також криза в Україні висунула власних активістів. Для строкатої групи різноманітних "яструбів" і націоналістів "конфронтація виглядає позитивним фактором", так як вона дозволяє набути "ще більше суверенітету", вважає Уткін.

Подальша конфронтація із Заходом через Україну може виглядати для Путіна цілком привабливою перспективою. З розв'язки холодної війни він виніс один урок: поступитися значить програти. Коли після загибелі MH17 перед ним постав вибір - припинити українську авантюру або, навпаки, почати діяти активніше, Путін віддав перевагу вибрати другий варіант навіть ціною світового обурення. Зараз Росія готується до довгої ізоляції від Заходу, яку в московських політичних колах називають "мобілізацією", "консолідацією" і "самодостатністю".

На практиці це означатиме фетишизацію виключення Росії з таких структур, як "Велика вісімка", і активні спроби замінити іноземні товари та послуги російськими. В середу Путін заборонив імпорт харчових продуктів з країн, що ввели санкції проти Росії. Якщо врахувати, що імпорт займає близько 30% російського роздрібного ринку продовольства, цей крок може зашкодити російським споживачам сильніше, ніж американським або європейським постачальникам. Обговорюється також ряд інших пропозицій - від цілком реальних (таких, як внутрішнє виробництво комплектуючих для збройової галузі) до сумнівних (таких, як створення національної системи платіжних карт). Росія звернеться всередину: посилить внутрішню політику і посилить конфронтаційний зовнішньополітичний курс. Щоб змінити розрахунки Путіна - якщо це взагалі можливо - можуть знадобитися роки. "Санкції - це не таблетка, яку можна сьогодні проковтнути, щоб завтра вона вже подіяла", - відзначає обізнаний в ситуації довкола України американський чиновник. За його словами, адміністрація Обами сподівається, що Путін усвідомлює довгострокові загрози і це позначиться на його нинішній позиції.

«Cанкції вдарять по зростанню економіки, але не завадять Путіну піднімати зарплату чиновникам і офіцерам ФСБ»

Між тим Путін робить ставку на те, що країна зможе витримати тягар ізоляції, і вона не викличе суспільний протест, що здатний загрожувати президентській владі. Можливо, це, дійсно, так. Минулого тижня в авторитетній діловій газеті "Ведомости" вийшла стаття політичного аналітика Василя Кашина, що симпатизує Кремлю, в якій він пише, що "в ході нової холодної війни в перші роки ми будемо героїчно долати труднощі, потім ми будемо здобувати перемоги, а потім нашим онукам доведеться за ці перемоги розплачуватися".

У короткостроковій перспективі ті ж самі чинники, які шкодять Росії економічно, можуть захистити Путіна з політичної точки зору. У червні Кліффорд Гедді (Clifford Gaddy) і Баррі Айкс (Barry Ickes) з інституту Брукінгса охарактеризували Росію як "економічного таргана - істоту, в багатьох відношеннях, примітивну і негарну, однак, яка володіє видатними здібностями до виживання в найрізноманітніших несприятливих умовах". Санкції США та ЄС, ймовірно, змусять темпи зростання російської економіки, що почали знижуватися ще до української кризи, падати ще швидше. Однак вони не блокують експорт нафти і газу, що приносить Кремлю приблизно половину його доходів. Ці гроші й надалі надходитимуть в державну казну, а з неї - в кишені тієї численної частини російського населення, доходи якої залежать від держави. (Приблизно 20% росіян - пенсіонери, 20% працюють на державу і ще 15% працюють на належні державі компанії). Таким чином, санкції можуть не позначитися на зарплатах, виплата яких забезпечує політичну стабільність. Як сформулював економіст Владислав Іноземцев, який очолює Центр досліджень постіндустріального суспільства, "санкції вдарять по зростанню економіки, але не завадять Путіну піднімати зарплату чиновникам і офіцерам ФСБ".

У той же час, хоча економічна ізоляція може викликати невдоволення неабиякої частини ділової еліти, швидше за все, цього буде недостатньо, щоб вона обернулася проти Путіна. Так як іноземні банки припинять кредитування, російські фірми будуть вимушені звертатися за фінансуванням і за коштами для виплати боргів до держави. Великим російським банкам буде потрібно до кінця наступного року рефінансувати борги на суму 50 мільярдів доларів. Російські фірми повинні будуть заплатити кредиторам близько 100 мільярдів доларів. Московські підприємці можуть не любити Путіна, але тепер вони будуть пов'язані з ним тісніше, ніж будь-коли. Зміцнившись в положенні головного інвестора країни, держава направить капітал на великі, незграбні проекти - наприклад, в галузях важкої промисловості та інфраструктурного будівництва. При цьому природні прихильники Путіна, швидше, виграють від того, що відбувається. Їх вплив буде рости за рахунок тих, чия діяльність пов'язана з глобальною світовою економікою.

«Російське суспільство буде готове вибачити Путіну зниження стандартів життя»

Хоча на перших порах виручки від торгівлі вуглеводнями Росії буде вистачати, незабаром проявиться ряд небезпечних моментів. Останні санкції забороняють постачати Росії високотехнологічне обладнання, яке необхідне для розвідки важкодоступних нафтових родовищ в Арктиці і на морському шельфі. Між тим сибірські родовища, що забезпечують зараз 80% російського видобутку, починають вичерпуватися. Країні потрібні нові джерела нафти. Резервні фонди російського уряду перевищують 170 мільярдів доларів, однак найближчим часом Москві доведеться витратити багато грошей на підтримку рубля і порятунок державних банків і компаній. Таким чином, при рівні приватних інвестицій, які вже наближаються до нуля, останній інвестор Росії - тобто сама держава - буде вимушена менше витрачати на інвестиції в економіку і більше на антикризові заходи.

До цього моменту, - а можливо, й раніше - Росію практично гарантовано чекає цикл зниження зростання - якщо не відверта рецесія. Першими постраждають регіональні бюджети, які фінансуються з податків, а не з енергетичних доходів. У спробі позбавити регіони від проблем з соціальними витратами та зарплатами, Путін пропонує ввести тривідсотковий податок з продажів. На думку Іноземцева, протягом двох-трьох років податки в Росії можуть помітно зрости, а ВВП впасти на 5%. Однак для російського політичного класу такий термін - це, практично, вічність. "Наші лідери вважають навіть вересень чимось дуже далеким, проміжком, про який можна подумати якось пізніше", - каже він.

Більш того, провина за будь-які майбутні труднощі покладатиметься на махінації Заходу. Так як для 90% росіян основним джерелом інформації є телебачення - тобто найбільшконтрольоване зі ЗМІ, - Путін, можливо, має підстави розраховувати, що переважати в країні буде саме ця версія. Принаймні якийсь час відчуття спільного згуртування перед зовнішнім ворогом, ймовірно, буде заглушати будь-яке невдоволення. "Суспільство буде готове вибачити Путіну зниження стандартів життя", - стверджує один з депутатів від прокремлівської партії "Єдина Росія". "Чим вимірюється успіх суспільства? - питає він. - Якістю життя? Або історичною місією країни і єдністю громадян, які почуваються частиною одного великого колективного несвідомого?" Законодавець визнає, що Кремль продовжить жорстко контролювати політику і що у нечисленних російських лібералів буде мало простору для маневру. Система стане грубішою. "Мені це не подобається, але я визнаю, що це, можливо, необхідно", - заявив він.

Як зауважив Лев Гудков, директор незалежного агентства з дослідження громадської думки "Левада-Центр", Путін, використавши спершу анексію Криму, а потім опосередковану війну у  Східній Україні, зумів "підпорядкувати собі розлиту в суспільстві агресію", яка скупчилася за роки в результаті відсутності "основи для позитивного самоствердження". Однак поки ця ейфорія майже нічого не коштувала росіянам. Повернення Криму Росії було щедрим жестом, свого роду подарунком царя своїм підданим. Однак, незважаючи на те, що рейтинги Путіна перевищують 80%, росіяни регулярно говорять соціологам, що вони сприймають державу як далекий від них і пронизаний корупцією механізм. На думку Гудкова, це потенційно може зробити їх ентузіазм беззмістовним. Почуття безпорадності перед державою породжує те, що соціолог називає "безвідповідальністю". В результаті росіяни, схвалюючи українські авантюри Путіна, "не хочуть через них страждати".

«Ніхто не хоче вводити війська в Україну. Кому потрібен цей геморой?»

Багато чого буде залежати від того, що відбуватиметься в Україні в подальшому. Зараз українська армія оточує Донецьк - оплот сепаратистів - і, можливо, вже відсікла його від поставок через російський кордон. Якщо українські сили блокуватимуть Донецьк, Путін, можливо, визнає за необхідне діяти - з двох причин. По-перше, якщо проллється кров населення, яке Путін, за його власними словами, захищає, це буде неможливо виправдати в очах росіян. По-друге, поразка сепаратистів на полі битви позбавила б Путіна його головного інструменту, який має допомогти йому надати майбутній українській державі бажаний характер. В даний момент російські війська проводять біля українського кордону навчання з бойовими стрільбами та за участю 100 військових літаків і вертольотів. Це цілком може передвіщати вторгнення під приводом гуманітарної операції. Проте, Путін, судячи з усього, волів би не відмовлятися від вичікувальної тактики та продовжити підтримувати сепаратистів як окрему силу ще кілька місяців. Як сподівається Кремль, українські втрати продовжать зростати, а економіка України - слабшати. Не забуває він і про перспективи зими без російського газу. "Ніхто не хоче вводити війська в Україну, - вважає Ігор Коротченко, редактор журналу "Національна оборона" і член громадської ради Міністерства оборони Росії. - Кому потрібен цей геморой?".

Сполучені Штати і Європа роблять ставку на санкції. Вони розраховують, що економічна ізоляція змусить Путіна припинити втручатися у справи України. Можливо, вони мають рацію. Хоча останнім часом Путін схильний до реваншистській ідеології, він вміє грати роль прагматичного тактика. Однак настільки ж ймовірно, що, на його думку, зараз він може активніше ніж раніше захищати інтереси своєї країни - які він розуміє зовсім не так, як Обама, - адже йому майже нічого втрачати. Після катастрофи MH17 і нових санкцій Коротченко заявив: "Можливо, обставини змінилися, проте стратегічні інтереси Росії залишилися колишніми". Він також додав, що, в першу чергу, змінилося одне - "тепер Путін може приймати рішення, не надто турбуючись про наслідки: у нього розв'язані руки".

Джошуа Яффа (Joshua Yaffa, "Foreign Affairs", США)

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru