Молотоff

Гасла протесту:
Свобода починається з сумніву
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Все або нічого! Л.М. Толстой
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
A+ A A-

Шведські революційні традиціоналісти міжвоєнного періоду

На початку 1920-х років у Швеції, як і в інших країнах Європи, набув поширення фашистський рух. Особливою увагою користувались ідеї революційного традиціоналізму, які увібрали в себе традиційні для шведських народницьких товариств XIX століття ідеї відродження Швеції як великої держави часів Густава ІІ Адольфа Вази та Карла ХІІІ, культ "нордичної раси" та епохи вікінгів.


У своїй зовнішній і внутрішній політиці Королівство Швеція в цей період часто дотримувалася принципів, схожих з расовими доктринами Третього Райху. Наприклад, за даними сучасних шведських націоналістів, відомо, що у вересні 1938 року уряд Третього Райху тільки після консультацій із шведським урядом схвалив печатку-штамп для закордонних паспортів німецьких євреїв із червоною буквою "J" (нім. Jude). Також в Швеції у 1922-1941 рр. на вищому державному рівні застосовувалися євгенічні закони, що мали аналогії в Третьому Райху, в результаті яких реалізувалася примусова стерилізація (60 тисяч чоловік) певних "неповноцінних" груп населення. З 1921 р. Державний інститут расової біології в Уппсалі був найбільшим і найавторитетнішим у світі центром досліджень "расової гігієни" і євгеніки.

Прапор Націонал-соціалістичного блоку Швеції

Серед шведської інтелігенції міжвоєнної доби був поширений расовий містицизм і національний романтизм. Так, значний вплив на формування поглядів того ж фюрера Адольфа Гітлера або Германа Ґьорінґа та інших вождів нацизму надали шведські інтелектуали, мандрівники і вчені – граф Ерік фон Розен і Свен Гедін.

З’їзд Шведських НС в Мальмьо, 1937 рік

На цьому тлі за італійським і німецьким зразками вели свою діяльність шведські праворадикальні партії та рухи, прихильники революційного традиціоналізму. При цьому численні расові, націоналістичні і соціалістичні елементи в політичній практиці шведської держави того періоду робили дії правих радикалів ще більш радикальними. Ці дії не могла підтримати більшість шведського суспільства – за своєю природою консервативне і водночас, завжди прагнучи до стабільності. Симпатії націоналістично налаштованих шведів були спрямовані до більш помірної Національної організації правих (швед. Högerns riksorganisation), яка, включивши в свою доктрину і політичну практику деякі риси італійського фашизму, все ж дистанціювалася від революційного екстремізму профашистських і націонал-соціалістичних партій і угрупувань.

У серпні 1924 р. був сформований Шведський націонал-соціалістичний союз свободи (швед. Svenska Nationalsocialistiska Frihetsforbundet). Його очолив ветеринар Бірґер Фуруґорд. Його партія розвивалася в тісному зв'язку із німецьким націонал-соціалістичним рухом, були обопільні партійні табори на о. Ґотланд, на яких був присутній і Пауль Йозеф Ґьоббельс. Найбільш послідовно Шведський націонал-соціалістичний союз свободи дотримувався антикомуністичних і антисемітських пунктів своєї програми. Членами партії були в основному вихідці із селянського середовища, з північних провінцій Нуррботтен, Вестерботтен, Лаппланд, Ємтланд, а також міські дрібні підприємці, які виступали проти зростання імміграції до Швеції з СССР, Польщі та Балканських країн. У 1926 р. Шведський націонал-соціалістичний союз свободи був перейменований у Шведську націонал-соціалістичну селянську і робітничу партію (швед. Svenska Nationalsocialistiska Bondeoch Arbetarpartiet).

Зїзд Молодіжної НС Ліги Швеції

У 1925 р. з'явився Національний рух єднання (швед. Nationella Samlingsrorelsen) на чолі з журналістом Елофом Ерікссоном. Цех рух конкурував зі Шведським націонал-соціалістичним союзом свободи і активно виступав під антисемітськими гаслами. У 1930 р. на зустрічі в Бранденбурзі Елоф Ерікссон та Юліус Штрайхер підписали договір про можливість видання шведською мовою німецького журналу "Штурмовик" (нім. Der Stürmer) під назвою "Нація" (швед. Nationen) накладом у 10 тис. примірників. У 1935 р. після розгорнутої журналом кампанії проти сім'ї Валлєнберґів (один з найбільших в Швеції банкірських кланів) голова партії був заарештований, а її друковані органи заборонені, що спричинило остаточний розпад Національного руху єднання.

Агітаційний плакат Högerns Riksorganisation "Стережись хижого ворога"
У 1926 році була створена Фашистська бойова організація Швеції (швед. Sveriges Fascistiska Kamporganisation) під проводом колишнього шведського добровольця в німецькій армії в період Першої світової війни лейтенанта Конрада Галлґрена.

Koнрaд Гaлґрeн 1926 рік

Спочатку ця партія орієнтувалася на італійські зразки правого радикалізму, запозичувались колір та стиль фашистських сквадристів на чолі з Італо Бальбо, а з початку 1930-х рр. Фашистська бойова організація Швеції стала наслідувати зразки німецького націонал-соціалізму, аби довести свою германську причетність та нордичність шведських фашистів. У зв'язку з цим восени 1930 р. була змінена назва – відтепер Фашистська бойова організація Швеції стала іменуватись Націонал-соціалістською партією Швеції (швед. Sveriges Nationalsocialistiska Partiet), а вже в січні 1932 р. злилася зі Шведської націонал-соціалістичною селянською та робітничою партією.

Плакат Швецької НСРП-ВільнаШвеція

У результаті з'явилася нова організація – Націонал-соціалістська народна партія (швед. Nationalsocialistiska Folkpartiet). Однак через організаційні негаразди та боротьбу за лідерство вже в листопаді 1932 р. в ній відбувся розкол. Прихильники ідей Адольфа Гітлера та німецького націонал-соціалізму разом з більш дрібними фашистськими партіями і угрупуваннями увійшли в новостворений Націонал-соціалістичний блок (швед. Nationalsocialistiska Blocket) на чолі із полковником шведської королівської армії Мартіном Екстремом – ветераном Першої світової війни на Близькому Сході, громадянської війни у Фінляндії, Естонії та Росії в 1917-1921 рр.

Марш шведських НС-штурмовиків

З 1929 р. з Німеччини до Швеції збільшився потік єврейських емігрантів, стурбованих зростанням впливу в німецькому суспільстві нацистів з NSDAP. Проти їх присутності в країні різко виступили шведські студенти, котрі входили до праворадикальної організації Шведська національна ліга (швед. Sveriges Nationella Förbund), де нараховувалось до 40 тис. молодих шведів. У 1930-х рр. в університетських містах Уппсала, Мальмьо та Ґьотеборґ часто збиралися масові антисемітські демонстрації, в яких брали участь від 12 тис. до 15 тис. студентів.

Марш шведських НС-штурмовиків, Умео 1933 рік
У 1933 р. найближчий сподвижник Конрада Галлґрена, колишній капрал шведської армії Свен Улоф Ліндгольм створив свою організацію – Націонал-соціалістську робітничу партію (швед. Nationalsocialistiska Arbetarpartiet). Вона крім націоналістичних і антисемітських пунктів включила в свою програму і ряд антикапіталістичних положень, таких як націоналізація банків, участь робітників у прибутках підприємців і введення корпоративної системи. Свен Лінгольм запозичив деякі пункти з Бамберзької програми NSDAP братів Штрассерів. На зразок гітлерюгенду при Націонал-соціалістській робітничій партії була створена юнацька організація "Молодь Півночі" (швед. Nordisk Ungdom).

Шевдський НС-штурмовик на відпочинку в Лапландії
У 1937 р. розпалася Націонал-соціалістська народна партія через перехід Конрада Галлґрена на більш помірковані правоцентристські позиції, тому частина її членів перейшла в організацію Свена Ліндгольма, яка вже влітку 1938 р. була перейменована в Шведське соціалістичне об'єднання (швед. Svensk Socialistisk Samling). Її члени більше не вітали один одного вигуком "Sieg heil för Sverige!" – "Слава перемозі Швеції!" У них з'явилося нове альтернативне гасло "Sverige för svenskarna!" – "Швеція для шведів!". Свастика з партійної емблеми зникла, її місце зайняв пучок колосків, що нагадувало фасції (швед. Vasakärven).

При всій своїй потужній активності шведські революційні традиціоналісти, фашисти та націонал-соціалісти не отримували численні відсотки на виборах, а тому ніколи не могли увійти до складу шведського парламенту – Ріксдаґу. У роки Другої світової війни шведські право радикальні угрупування та партії вели про німецьку пропаганду. Вони вимагали депортації євреїв Швеції до Третього Райху або направлення їх у концентраційні табори. Велика частина шведських патріотів і праворадикалів вступала добровольцями у фінську і німецьку армії і брала участь у бойових діях на Східному фронті із СССР.

Біргер Фуруґорд

На які ж ідеї, окрім Адольфа Гітлера та Беніто Муссоліні спиралися так звані шведські революційні традиціоналісти, яких співвітчизники та комуністи сміливо чи приховано ображали фашистами та нацистами? Перш за все, велику цеглину у розвиток шведського революційного традиціоналізму своїми філософськими ідеями заклали граф Ерік фон Розен і Свен Гедін. Вони були прихильниками позачасової філософії та містицизму Ніцше, тому у їх працях багато що говорить про великі релігійні традиції, гносеологію та різні підходи до Вищої Істоти – надлюдини. Для побудови ідеальної держави граф Ерік фон Розен і Свен Гедін намагались прийти через визначення сутності сучасної кризи, та тих, хто в ній винен. Як приклад ідеальної держави вони пропонували запозичити старі добрі часи вікінгів з їх соціально-політичним побутом, поєднавши в собі ідеї Мартіна Лютера та нові реалії ХХ ст.

Дещо іншу думку мав революційний традиціоналіст Курт Aлмквіст, сучасник Ернста Юнґера, Рене Ґенона та Юліуса Еволи. Він прагнув вищої свободи для особистості через досягнення цілей держави, яка і забезпечує цю свободу.

Ревоюційни традиціоналіст Курт Алмквіст

На відміну від графа Еріка фон Розена і Свена Гедіна, революційний традиціоналіст Курт Aлмквіст вбачав у релігії негативний, деструктивний вплив, яка руйнувала особистість, що мала віддаватись служінню вищій меті – побудові вільної наддержави, а бесіди у молитві із Богом, на думку Курта Алмквіста, лише заважали та зупиняли це будівництво.

Кaрл Ґустаф Блоомфельд Ерік Фон Розен
Отже, всього до 1946 року в Швеції діяло близько 90 профашистських партій і груп із загальною чисельністю своїх активістів в 30 тисяч осіб. Вони видавали близько 80 журналів і газет, які вели пропаганду на користь Третього Райху та її союзників. У той же час існували профашистські групи, які залишалися вірними фашистської доктрині (ідеї шведського націоналізму, корпоративізму, антисемітизму, антикомунізму), але виступали проти союзу та підтримки Третього Райху та Італії. Так, в січні 1941 року з'явився Новий шведський рух (швед. Nysvenska Rörelsen) на чолі з Пером Енґдалем. До складу цієї організації входило близько 8600 осіб. Ця організація пропагувала нейтралітет Швеції та засудження дій країн Осі щодо війни із Францією, США та Великою Британією. Натомість війну із СССР – підтримувала.

У 1946 році діяльність профашистських партій в Швеції була тимчасово призупинена, але вже в 1950 році дозволена знову.

Денис Ковальов, спеціально для Molotoff

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru