Молотоff

Гасла протесту:
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Все або нічого! Л.М. Толстой
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
Це в них покарання, а в нас повага і авторитет. Нестор Махно
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Свобода починається з сумніву
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
A+ A A-

8 лютого Словенія знову підніметься на боротьбу

На сьогодні Словенія є чи не єдиною східно-європейською країною, де влада зважує кожен свій крок, побоюючись протестів з боку профспілок та студентських організацій. Черговий протест заплановано на 8 лютого. Про ситуацію в країні та причини майбутнього протесту розповів Люсьєн Перпетте (Lucien Perpette) — резидент Четвертого інтернаціоналу на Балканах.


Країна з населенням 2 млн. чоловік, що у минулому була флагманом югославської промисловості і першою від’єдналася від Югославії, переживає нині глибоку соціальну і політичну кризу, яка визначить її майбутнє і матиме важливі наслідки для інших колишніх соціалістичних країн. «Разом з тим, народна протидія політиці усунення соціальних завоювань, досягнутих у другій половині ХХ століття, має вже хороший багаж досягнень», — зазначає лівий активіст.

У 2012 році, прагнучи застосувати рекомендовану Європейською Комісією політику жорстких заходів економії, консервативний уряд Янеза Янши (Janez Janša) перейшов межі допустимого і викликав народний гнів. Десятки тисяч людей вийшли 17 листопада 2012 року на вулиці Любляни, щоб висловити свій протест проти цих заходів. А вже 23 січня 2012 року за ініціативою голови профспілки SVIZ Браніміра Штрукеля (Branimir Štrukelj) і голови профспілки ZSSS Душан Семоліча (Dušan Semolić) припинили роботу 100 тис. працівників державного сектору. До них приєдналися інші працівники, зокрема металурги з профспілки SKEI. У той же день на демонстрації в ряді міст Словенії вийшли 25 тис. осіб.

Вся Словенія піднялася на боротьбу проти олігархів і корумпованих чиновників. Обурення, викликане корупцією, зосереджується на персоні Янеза Янша, який в ході недавнього розслідування не зміг пояснити, чому він не задекларував отримання ним 200 тис. євро. Разом з тим, протестуючі не довіряють і лідерові опозиції Зоряну Янковичу через подібний скандал: він відзначився приховуванням походження 2,4 млн. євро. Така ситуація спонукає протестний рух до принципової самостійності.

Серед успішних прикладів низової соціальної боротьби у новітній історії країни Люсьєн називавє наступні. Перш за все, визначальною стала демонстрація, що зібрала 30 тис.чоловік, організована Вільними профспілками Словенії для протидії планам по запровадженню єдиного податку, який був вигідний багатим. Також була успішна акція з вимогою встановленню мінімуму зарплати на рівні 600-700 євро (у інших соціалістичних країнах рівень мінімальної зарплати не перевищує 300-400 євро).

Чергова вирішальна для долі країни демонстрація протесту проти неоліберальної політики влади запланована на 8 лютого 2013 року. На противагу цій акції урядова партія має намір зібрати демонстрацію своїх прихильників.

Відзначимо, що народу Словенії вдавалось добиватися справедливості не лише шляхом масової мобілізації. Також цьому посприяло використання інструментів народовладдя, дозволених словенським законодавством. Мова про референдум. Звичайно ж, за відсутності суспільної активності референдуми б перетворилися б інструмент вирішення політичних інтересів тих чи інших груп. Але в історії Словенії референдуми допомогли захистити соціальні права: вдалося запобігти приватизації залізниці та підвищенню пенсійного віку, а також прийнято заходи проти тіньової та часткової зайнятості. Використовувати цей інструмент дозволяє те, що профспілкові і студентські рухи можуть без проблем зібрати 40 тис. підписів, необхідних для ініціювання референдуму. Неоліберальна влада докладає усі зусилля для того, щоб на догоду МВФ і Єврокомісії викорінити елементи соціальної держави, оголошуючи їх «залишками тоталітарного минулого».

Варто зазначити, що паралельно з цим влада веде боротьбу проти будь-якого згадування соціалістичної періоду в історії країни. Цікавий факт: у 2011 році Верховний Суд Словенії заборонив присвоювати новим вулицям ім’я Й.Б. Тіто. Однак усі спроби перейменувати вулиці викликали суспільне невдоволення.

Саме ліві активісти — від марксистів до анархістів — є однією з найбільш ініціативних груп у соціальному рухові Словенії. Звичайно ж, за своїм характером він є «стихійно-лівим», адже бореться проти змін в інтересах багатих. Та водночас в політичній площині сподівання народу не призвели до утворення єдиної лівої сили. «Існуючі рухи не матеріалізуватися в політичній формі. У виборця не було вибору, за кого голосувати», — зазначає Люсьєн. Тому поки що в країні триває боротьба між правою та соціал-демократичною владою та «стихійно-лівою» вулицею.

Віталій Дудін, Євген Феденко, “Ліва опозиція

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru