Молотоff

Гасла протесту:
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Свобода або смерть! Нестор Махно
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
A+ A A-

NUESTRA BANDERA NACIONAL* (записки мексиканського націоналіста)

“Імперія зла” була країною парадоксів. Роблячи все можливе, аби ізолювати своїх підданих від зовнішнього світу, вона водночас... доволі щедро забезпечувала їх літературою, кінофільмами, радіо- й телепередачами про зарубіжні країни та народи, що їх населяють.

Зокрема, совєтські видавництва публікували десятки книжок, присвячених Мексиці (в незалежній Україні за 20 років вийшла друком лише одна (!) книжка такого роду). Екзотична природа далекої країни, її сповнена драматизму історія, багата самобутня культура робили ці тексти незмінно цікавими, тож уже в підлітковому віці я багато чого знав про Мексику та мексиканців. Проте спочатку “залізна завіса”, а потім катастрофічне падіння рівня життя зводили нанівець можливість перетворення цього заочного знайомства на реальні контакти.

Натомість у перший же день мого перебування у Нью-Йорку привернула увагу численність на вулицях міста іспаномовних людей із характерною зовнішністю, позначеною присутністю індіанських генів. Їх тут зустрічаєш повсюди, але передовсім там, де потрібна важка фізична праця... Багатьом мексиканцям через складні обставини їхнього прибуття у США бракує документів про освіту, а нераз і самої освіти, що прирікає цих людей на довічне поневіряння найнижчими щаблями соціальної драбини. Допомогти землякам узявся заповзятливий інженер Х. Кастільо, створивши, разом із однодумцями, мережу волонтерських вечірніх та суботньо-недільних шкіл (UVEA). Вже другий рік автор цих рядків є єдиним немексиканцем у волонтерському викладацькому колективі цієї формації — нав'язані в ході такої діяльності контакти надали можливість для ширшого порівняння між собою українського та мексиканського націоналізмів.

ЩО ТАКЕ МЕКСИКАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ?

У Мексиці націоналізмом прийнято називати соціальний, політичний та ідеологічний рух, який обстоює національну ідентичність. У свідомості мексиканців слово “націоналіст” позбавлено негативних контамінацій — приміром, у підручниках ним характеризують саме тих діячів, які найбільшою мірою заслужили повагу своїх співгромадян.

Націоналізм народився на початках ХІХ ст. з креольського патріотизму білих мешканців віце-королівства Нова Іспанія. Останній являв собою суперечливе почуття: духовно належачи до іспанської культури, креоли, порівняно з уродженцями Піренейського півострова, були позбавлені багатьох прав і почуття упослідженості зближувало їх із корінними мешканцями країни, хоча ступень упослідженості була в обох випадках далеко не однаковою... Колоніальному топонімові “Нова Іспанія” націоналісти протиставили слово “Мексика”, утворене від самоназви ацтеків “мешик(а)”, тож коли колоніальний режим було повалено, громадян нової незалежної країни назвали мексиканцями.

Початково нову ідентичність сприйняло далеко не все населення молодої держави, в якій близько 60% мешканців користувалися індіанськими мовами й заховували радше локальну культуру, нераз із потужним сепаратистським потенціалом. Ідея нації залишалася чужою як для багатьох “елітаріїв” країни, так і, ще більшою мірою, для простолюду. Під час іноземних вторгнень деякі штати оголошували... нейтралітет, а повстанські армії, які мужньо билися на теренах рідного для бійців округу, поза його межами втрачали боєздатність. Учинки численних дійових осіб мексиканської історії просякнуті трагічною відсутністю бачення національної перспективи... Однак час робив свою справу: єдине правове поле, спільна боротьба проти наїзників, поширення іспанської мови; політичні, культурні, спортивні події поволі зміцнювали почуття єдності навіть між колись протиставленими навзаєм групами населення.

...Автор пригадує, що, вперше прийшовши у свій навчальний клас, був уражений видимою строкатістю аудиторії — приміром, поряд зі смаглявим, кругловидим і трохи огрядним юнаком на ім'я Сіатлайотль сиділа делікатна білявка з “типово мексиканським” прізвищем Вайсмюллер. Подумалося: що спільного мають між собою ці люди, крім громадянства? Сумніви проте розвіялися, щойно довелося побачити, як вони співають національний гімн. Останній, наповнений войовничими закликами (?Mexicanos al grito de guerra // el acero aprestad y el brid?n!.. **), з першого до останнього рядка присвячено героям, які на полі бою віддають за батьківщину свої життя, тоді як країна вже довший час тішиться миром... Це очевидне протиріччя мої учні пояснили тим, що відчувають духовну єдність із поколіннями мексиканців, які мусили ставити чоло ворожим навалам та платити кров'ю за свою свободу. Мимоволі пригадав горе-”реформаторів”, які з українського гімну намагалися викинути рядки на кшталт “Станем, браття, в бій кривавий...” під приводом їх неактуальності у сьогоденні.

Націологи відносять мексиканський націоналізм до числа “сильних”. “Спільними знаменниками” національної свідомості мексиканців є ідея федералізму (“єдність у розмаїтті”), нераз із потужною складовою регіонального патріотизму; рівноправності громадян, культ Марії Гуадалупи, образ “матері-землі”, обожнення Батьківщини та схиляння перед її героями.

Як і в багатьох націй, своїм розвитком мексиканський націоналізм не в останню чергу завдячує зовнішній загрозі, втіленням якої протягом більшої частини національної історії були насамперед США. “Бідна Мексика: така далека від Бога й така близька до Сполучених Штатів” (“Pobre Mexico, tan lejos de Dios, tan cerca de los Estados Unidos”)- ця сентенція диктатора П. Діаса стала “крилатою фразою”. Неодноразові збройні вторгнення янкі, анексія ними половини національної території, економічний і політичний тиск, розв'язна поведінка англомовних “гастролерів” та інші чинники зумовлюють доволі недружнє ставлення до північних сусідів. Слід проте відзначити, що приводи до заанґажування “ґрінґо” в мексиканські справи створювали здебільшого самі мексиканці — чи то своєю економічною безпорадністю, а чи невмінням доходити згоди між собою без зовнішнього “патронату”.

Однак протягом останніх десятиліть акценти у відносинах Мексика-США помітно змінилися. Масова нелегальна міграція мексиканців за Ріо-Ґранде, трафік наркотиків і злочинності, дедалі значніше позитивне сальдо країни ацтеків у двосторонній торгівлі тощо роблять взаємну залежність та рахунок взаємних образ не такими однобічними, якими були вони донедавна. До того ж пересічному нащадкові ацтеків важко вповні щиро не любити країну, де трудиться його кум, брат, сват або ще хтось із родичів, чиї грошові перекази втримують сімейний бюджет у стані бодай відносної рівноваги.

Зовсім в іншій тональності вибудовуються взаємини мексиканців з представниками латиноамериканських націй. Спільність мови, релігії, історичних доль та культурних впливів схиляють представників цих націй до підтримання братніх стосунків, надто за умов перебування на теренах третіх країн. Автор цих рядків не раз бачив, як по-свійськи почуваються одні з одними мексиканці, домініканці, гватемальці, еквадорці, колумбійці тощо. Проте всі вони природно ображаються, коли їх ототожнюють чи плутають навзаєм і заховують делікатне, але тривке почуття своєї окремішності, інакшості, прив'язання до конкретної національної батьківщини. Треба сказати, що етнічна та політична історія, економічна ситуація, сучасні тенденції розвитку латиноамериканських націй виявляють не лише риси подібності, а й нераз значні відмінності — приміром, “демографічний вибух”, який у Мексиці вже майже зійшов на пси, ще на повну силу буяє у сусідній Гватемалі...

Важливим для формування націоналізму ресурсом є неперервність процесу історичного розвитку національної спільноти. В цьому сенсі мексиканцям не вельми поталанило — історія їх країни поділяється на кілька, сказати б, взаємозаперечних епох. На зламах цих епох їхні дійові особи сходилися нераз у смертельних двобоях, хоча post factum нащадки ставали спадкоємцями обох сторін цих змагань. Так, у сучасному Мехіко пам'ятник ватажкові ацтекського опору Куатеамокові майже сусідить зі статуєю очільника конкістадорів Е. Кортеса. На монументах героям революції бачимо разом фігури осіб, які в реальному житті стріляли одні в одних. Після здобуття країною незалежності колоніальна доба довший час розглядалася як “темне середньовіччя”, проте останні праці істориків висвітлюють у його “суцільному мороці” цікаві позитивні тенденції.

Однак є в національній минувшині постаті, в оцінках яких однозначно переважає пієтет. Крім мужнього Куатеамока, до таких належать поетеса-монахиня ХVII ст. Сор Інес де ла Круз; провозвісники незалежності М. Ідальго та Х.-М. Морелос; президент-реформатор, очільник національно-визвольних змагань Б. Хуарес; повстанський ватажок Е. Сапата; всесвітньо відомі художники Д. Рів'єра та Д. А. Сікейрос тощо. Критичні зауваги щодо їхньої діяльності, на які не скупляться сучасні коментатори вже не годні підважити міцно закорінену традицію пошанування згаданих постатей. Мимоволі напрошується сумне порівняння з українськими реаліями: свій ментальний “пантеон безсмертних” ми не спромоглися збудувати до настання ґіперкритичної доби — й тепер, на радість ворогам, кожна спроба його розбудови наражається на запеклий опір частини національного загалу, “озброєної” тенденційно підібраними та довільно інтерпретованими фактами.

Між тим нові часи закономірно призводять до зміщення акцентів у націоналістичному світогляді. Сьогодні мексиканська економіка посідає 10-е місце в світі й розвивається доволі стрімкими темпами. Мексиканці інтенсивно розбудовують свою країну, досягши віртуозності в створенні нераз унікальних доріг, мостів, портових споруд, транспортних розв'язок. Мало хто знає, але Мексика є нині світовим лідером із виробництва телевізорів, а по компютерах і мобільних телефонах посідає 3-ю позицію серед світових потуг... Все це створює нові вагомі підстави для національної гордості, зміцнення почуття прив'язаності до своєї країни та її народу.

Але при тому не меншає приводів для занепокоєння щодо національного майбутнього! Останніми роками війна проти наркомафії, супроводжувана кривавими з'ясуваннями стосунків між окремими кланами й картелями, своїми масштабами перевершила бойові дії в Афганістані; великі території опановані терором та беззаконням і рахунок жертв йде вже на десятки тисяч. Попри економічне зростання, значна частина населення не годна вирватися з бідності й доля емігранта, з усіма її ризиками та приниженнями, продовжує вабити багатьох мексиканців. Американізація, комерційний маскульт беруть гору над самобутньою національною культурою, правдиві зразки якої губляться в океані ринкових підробок...

Мексиканські публіцисти, політики, митці напружено шукають для своєї нації шлях у краще майбуття, намагаються провидіти її долю в ІІІ тисячолітті, за умов стрімкої глобалізації, на роздоріжжі між бідністю й багатством, демократією й наркомафією, інформаційними технологіями та не подоланою до кінця неписьменністю. Ясно наразі одне: погідно-безпроблемною ця доля у жодному разі не буде. На шляху до стабільності й достатку країну ацтеків ще чекають тривалі й нелегкі випробування.

ІНДІАНЦІ МЕКСИКИ: МАЙБУТНЄ ЧИ ТІЛЬКИ МИНУЛЕ?

На відміну від США, в Мексиці європейське завоювання не призвело до знищення або вигнання у резервації корінних мешканців країни. Попри всі жорстокості конкісти, після її завершення індіанці продовжували становити абсолютну більшість населення. Проте їхні цивілізація й менталітет зазнали такого страшного удару, а соціополітичні реалії — таких разючих і незворотних змін, що дотепер індіанські народи залишаються радше об'єктами, ніж суб'єктами власної історії.

Імміграція європейців до Мексики ніколи не набувала великих масштабів, проте жорна денаціоналізації її індіанських мешканців почали працювати з перших десятиліть від приходу іспанців. Стрімко зростала численність осіб мішаного походження; невпинно навертала душі язичників у своє лоно католицька церква... Вихідці з лісових та гірських племен потрапляли у міста, на рудники, в асієнди білих господарів, де були змушені розмовляти іспанською — тим більше що місцеві мови від самого початку були “відлучені” від сфер модернової господарки, міського побуту, релігії та культури. Ототожнення індіанства з соціальною неповносправністю, відсталістю, бідністю тощо не лише пропагувалося колонізаторами, а й підтверджувалося щоденним досвідом; воно глибоко проникло в свідомість самих індіанців, не лишаючи місця для альтернативних уявлень. Щоправда, в різних кінцях країни аж до ХХ ст. спалахували індіанські рухи та повстання, метою яких було повне вигнання європейців. Однак ідеологія таких виступів радше відкидала у вчорашній день, ніж могла слугувати дороговказом у краще майбутнє.

Незалежність зробила індіанців, які на момент її здобуття все ще становили 2/3 населення Мексики, формально рівноправними громадянами нової держави, проте... Навіть аби просто дізнатися про свої права, індіанець конче мав опанувати іспанську, а щоб скільки-небудь успішно скористатися ними (здобути гарну освіту, поступити на державну службу, зробити бізнесову кар'єру абощо), він мусив фактично повністю відступитися від традицій предків... Саме в ті часи, коли мексиканці боролися за свою свободу, в Європі набирали сили змагання багатьох народів за право на повнокровний модерновий розвиток їх національних мов та культур. Не ясно чому, але серед корінних мешканців Західної півкулі схожі ідеї національного відродження не набули поширення. Магістральним напрямком “розв'язання національної проблеми” тут стало розчинення індіанських етносів у загальнонаціональних іспаномовних спільнотах мексиканців, перуанців, еквадорців, гондурасців тощо. Тож сьогодні неасимільовані індіанці становлять, за різними оцінками, лише 7-9% населення Мексики.

Назагал нація не цурається свого індіанського коріння. “Індіанські” сюжети широко представлені в курсах національної історії, творах літератури й мистецтва, державній та місцевій символіках, рекламі, товарних знаках тощо. Поряд із іспанською, статус державних мають близько 70 мов індіанських народів, носії яких сьогодні навряд чи зазнають політичного тиску з метою придушення їх питомої етнічності. Проте сфера виявлення цієї етнічності фактично обмежена вузькими рамками патріархального сільського побуту.

Нині направду важко уявити собі повноцінне національне відродження будь-якої з індіанських народностей. По-перше, вони фатально програли час: державотворення, індустріалізація, урбанізація, технічна та інформаційна революції тощо відбувалися на мексиканській землі винятково в іспаномовному режимі, породивши величезні пласти мовного та культурного матеріалу, який не має відповідників у місцевих мовах. По-друге, носії цих мов, як правило, не утворюють компактних етнічних ареалів, проживаючи здебільшого впереміж із носіями інших мов та іспаномовними мексиканцями. По-третє — зберігається тісна кореляція між потужністю ознак індіанства, захованих мешканцями того чи іншого регіону й показниками бідності, відсталості, недорозвиненості... Ще донедавна наслідки асиміляції індіанства частково компенсувала висока народжуваність, але протягом останнього двадцятиріччя мексиканці за показниками демографічної активності майже зрівнялися з європейцями.

Власне індіанська традиція не знає образу Мексики, як єдиної країни. Корінне населення останньої представлено майже сотнею етнічних груп, які в соціоекономічному, культурному, мовному плані різняться між собою нераз не менше, ніж, скажімо, абхазці від чукчів. Між тим реалії глобалізованого світу лишають небагато шансів на виживання малим етносам, чиїми єдиними козирями у змаганні за збереження самобутності є ізоляція та демографічний приріст... За найсприятливіших обставин та найбільшої поваги до індіанців годі уявити перетворення всіх індіанських етнічних груп на модернові нації з власними ЗМІ, університетами, видавництвами, кінематографом та іншими атрибутами сучасного націоналізму. Але нестерпно думати про те, що вижити в цьому світі не судилося жодній зі згаданих спільнот і що ціла індіанська гілка роду людського, з її глибоким історичним корінням і самобутніми культурами, які панували колись на двох континентах, приречена зникнути, як Атлантида в океані тотальної глобалізації!

Чи має індіанство майбутнє, а чи йому судилося безповоротне розчинення в середовищі іспанізованих нащадків колись могутніх і гордих племен?.. Автор розмовляв на цю тему з істориком та письменником Р. Борхе, з яким разом бере участь у проекті UVEA. На думку останнього, індіанська лінія спрямована радше в майбутнє країни, ніж у її минуле. Останнім часом спостерігається потужний сплеск прагнення корінних мексиканців до національного самовизначення: чимало шкіл переходять з чисто іспаномовного на двомовний режим викладання; індіанські мови починають вивчати в університетах, використовувати в літературі й ЗМІ... Це, безперечно, добра звістка — аби лише згадані зрушення не виявилися запізнілими.

...Віднедавна в одній зі своїх навчальних груп я став помічати, що деяким учням наука дається тяжко не лише через брак предметної підготовки. Хлопці зле розуміють мої питання й відповідають так, ніби їм бракує словникового запасу. Колега-волонтерка підтвердила мою здогадку: ці учні походять з індіанських народностей, тож іспанська мова не є для них рідною.

Чи маю їм сказати щось на кшталт: “Вчіть іспанську, аби бути успішними!..”? Але іспанської та англійської довкола них і так доволі, натомість індіанських мов нема ні на рекламах, ні в книжкових крамницях, ні в ефірі... Підштовхуючи за таких умов цих юнаків до опанування та використання іспанської, чи не приєднуюся мимовільно до сонму конкістадорів-колонізаторів-іспанізаторів, які століттями топтали й нищили самобутню душу індіанської Мексики достоту так само, як чинили й чинять з українцями батиєві орди “обрусителей”?.. Проте, з другого боку, незапотребуване індіанство стає гальмом життєвого поступу, відкидає моїх учнів на нижчі щаблі соціальної драбини, робить їх неконкурентоспроможними. Принципове подолання цієї дилеми можливо лише через повномасштабне національне відродження індіанських народів, але, вочевидь, це питання лежить далеко за рамками ситуації, про яку ходить... Щиро мушу визнати, що не знаю, як слід правильно повестися за таких обставин.

ВОНИ І МИ

Ще в Україні авторові цих рядків доводилося читати про схожість між собою українців та мексиканців. Чесно кажучи, не надавав тому особливого значення — надто вже різними є в обох народів природне довкілля, расове коріння, історична ґенеза, політичні розклади тощо. Схожість мислилася хіба в тому сенсі, що всі люди пішли від Єви з Адамом...

Насправді елементів схожості виявилося набагато більше. Так, мексиканці, рівно як і українці, мають засадничо селянську натуру, хоча нині представлені впереваж городянами. Християнство глибоко вплинуло на формування національної свідомості обох націй, проте теперішній їх стиль життя є радше світським. Обидвом “пощастило” мати великого зажерливого сусіда, який у негативний спосіб інтенсивно впливав на процеси національного розвитку. Обидві країни нині належать до т. зв. “третього світу” й мають справи зі схожими комплексами проблем, спричиненими бідністю основної маси населення, корупцією “верхів”, різкими контрастами між способами життя різних соціальних та територіальних верств тощо.

Однаково звичними елементами як мексиканського, так само й українського пейзажу є сьогодні населені пункти, звідки в пошуках заробітку виїхало майже ціле працездатне населення. Як і мексиканці, українці на чужині здебільшого виконують фізично важку, не щедро оплачувану найману працю й порівняно рідко опиняються у ролях “білих комірців”, топ-менеджерів, підприємців тощо. Для обох народів “зелений змій” перетворився на потужного ворога, який масово нищить людські долі, часто роблячи найсильніших і найпрацьовитіших своїми слухняними рабами.

Неодноразово, перебуваючи в мексиканському товаристві, надто в домашній обстановці, автор лапав себе на думці, що знаходиться в сільській хаті де-небудь у Галичині. Численні образи, розмай вишивок, обличчя й постаті спадкових селян, хлібосольна закуска на столі й господині, що пораються коло страв; неквапні розмови про майбутній врожай (у Нью-Йорку!)... Ба навіть іспанська мова звучить з якимись рідними, сливе “нашими” інтонаціями (ніколи не чув, щоб так звучала англійська).

Хоча мої мексиканські знайомі при слові “Ukrania” ствердно кивали головами й досить точно вказували на мапі наше місцезнаходження, ніхто з них не виявляв хоч трохи глибшого знання українських реалій. Довший час я шукав способу розповісти в середовищі UVEA про Україну, ба навіть надіслав листа в музей Т. Шевченка з проханням порадити, де знайти іспаномовні переклади Кобзаря... Зрештою, надумав показати мексиканцям серію мультфільмів “Усе про козаків”, що в них тексту майже нема, зате відеоряд є напрочуд виразним. “Мультики” пройшли “на ура” й, коли козаки грали у футбол, глядачі вболівали за них так гаряче, ніби йшлося про реальну гру їх власної збірної.

Після демонстрації до мене підходили люди з проханнями прочитати лекцію про Україну, просили дістати українські фільми “для хатнього вжитку”, а молодий викладач Хосе зауважив перед аудиторією, що, мовляв, таке щире кепкування з власної вдачі засвідчує духовну силу українців... На жаль, вітчизняний кінематограф не тішить розмаєм стрічок, придатних для продовження такої просвітницької діяльності. Царина взаємного пізнання наших двох народів лежить плідним перелогом перед приватними особами чи організаціями, які поклали б собі за мету наведення мостів культурної співпраці. Аби лишень знайшлися ентузіасти!

**********

Моя самостійно вивчена замолоду іспанська вельми далека від досконалості, тому, по завершенні занять з математики у класі на Стетон Айленді, охоче перетворююся на учня пані Сусани, яка там же веде уроки з рідної мови... Сьогодні ми пишемо переказ на тему “Історія мексиканського прапора”. Зачитуючи свій твір, відтворюю у викладі слова висхідного тексту про те, що прапор “...є символом духовної єдності нашого народу”.

“Нашого народу...” Проти цієї нахабної декларації дружно повстають моя нерідна іспанська, слов'янська зовнішність, повна необізнаність у секретах національної кухні тощо. Очікую вибуху глузливого реготу, але на обличчях — жодної іронічної посмішки. В моїй скромній праці на благо місцевої громади мексиканські друзі бачать достатню підставу, аби й мене самого вважати своїм серед своїх.

Мимоволі згадалося, якими марними виявилися мої намагання зав'язати зв'язки серед місцевих українських структур. Їхні представники виявили байдужість, а дехто, судячи з реакції, запідозрив автора цих рядків у зазіханні “на святе” - кошти організацій чи пригріті фотелі провідників... Часом складалося враження, ніби співвітчизники навмисно штовхають мене в “теплі” обійми російськомовного Брайтона, з його безнадійно совєтським менталітетом та підзвітними Луб'янці медіями. Дякувати Богові, щирість мексиканських сердець великою мірою відігріла для мене це велике й холодне місто.

Нині ми зайняті розбудовою громадського центру на 14-тій вулиці — з навчальними класами, гуртками за інтересами й усім необхідним для комплексного обслуговування розмаїтих потреб нью-йоркських мексиканців. У цьому великому мексиканському домі сподіваюся обладнати й скромну українську світлицю... При тому з великим нетерпінням очікую свого майбутнього паломництва до Мексики — країни, над якою майорить зелено-біло-червоний триколор із древнім ацтекським гербом, символ духовної єдності НАШОГО народу.

*Наш національний прапор (ісп.)

**Мексиканці, на поклик війни//Готуйте залізо й коней!.. (ісп.)

Володимир Вітковський

Джерело: dontsov-nic.org.ua

 

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru