Молотоff

Гасла протесту:
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Жити - значить не коритися А. Камю
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Свобода або смерть! Нестор Махно
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Все або нічого! Л.М. Толстой
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Були б революціонери – буде і революція
A+ A A-

Вільний той, хто може не брехати

Ровесники незалежності прийшли у доросле життя із таким різним багажем знань та можливостей, що швидше підлягають законам Дарвіна, ніж рівним правам, які дорослі дяді прописали колись в одну із багатьох версій української Конституції.

Дивно, але саме до молодого покоління, яке народилося і виросло в Україні, апелюють як представники влади, так і опозиції. Останнім часом це стало частим явищем на ТБ. Входить у звичку. Молодь запрошують посидіти статистами на телевізійних собачих боях і різні політики весь час до них звертаються за мовчазною підтримкою, хоча молода аудиторія позбавлена мікрофонів і можливості висловитися.

Підлими є ці реверанси від дуже дорослих людей, які вже двадцять років обмінюються між собою мандатами і кріслами, саме до молодих, оскільки завдяки цим "політично дорослим" жодної державної молодіжної політики у нас ніколи й не було. І це навіть не загравання. Усі спроби переманити молодь починаються улесливими словами: "Ці молоді люди інші, прагматичні, освічені та думаючі".

Таке "узагальнення" нагадує банальний комплімент – це такий універсальний вид брехні із фрейдистським душком, яку виголошує самець "гомо сапієнс" під час початкових шлюбних ігор із протилежною статтю. І в цьому випадку кінцева "мета" принаймні очевидна. А от, яку кінцеву мету переслідують далеко не молоді політики, які родом із СРСР та командно-адміністративного класового суспільства, коли починають свою пісеньку "ви – наше майбутнє"? Їх партійно-політичне майбутнє? Гадають, що уся молодь поголовно стане в їх ряди, заступиться за владу, запишеться до лав опозиції?

По-перше, як і будь-яке узагальнення, теза про "нове могутнє покоління" настільки ж далека від реальної картини, як і сама однорідність покоління "нової України". Чи може бути однорідним покоління українців, які виросли у соціально несправедливому кастовому суспільстві? Одні, разом із батьками, намагаються виживати у легальний та кримінальний способи долаючи бідність, а інші їх однолітки обмінюються мелодійками з iPhone, обговорюють останнє "зависалово" в нічному клубі і чекають на батьківський джип, що вивезе їх із престижної і дорогої школи чи вузу. У молоді ця соціальна драбина дуже помітна і часто має ще й достатньо агресивний характер.

По-друге - це "магічна прагматична генерація" ще більше постраждала від політично-ідеологічної шизофренії, ніж їх "совкові" батьки. Одні з дитинства разом із родиною святкують Різдво та Великдень, носять квіти до пам’ятників своїх дідів, які були учасниками збройної боротьби із Радянською владою та НКВД, разом з пластунами співають пісень і вивчають історію України, а тим часом інша частина їх ровесників в іншому куточку єдиної держави крокує вулицею Лєніна та провулком Дзержинського до своєї школи, де їм розповідають про комсомол і радянський космос, про "Велику Вітчизняну" та якихось "зрадників-колаборантів", вивішують червоні прапори СРСР на свята. А вдома їх чекає український телевізор із неймовірним вибором російських серіалів та фільмів про війну, про доблесних ментів-чєкістів та мужній спецназ у Чечні, або халявний концерт на центральній площі їх містечка, де біля пам’ятника Лєніну виступатиме чергова "суперзірка" з московської поп-тусовки.

Ці молоді люди з різних областей від народження і донині перебувають у стані суспільного протистояння, а часто ще й стають заручниками війни мовно-історично-ідеологічних стереотипів, якими засмічені голови їх батьків. Вони – справжні полонені, яких вже запрограмовано на майбутній конфлікт у їх самостійному дорослому житті.

По-третє - матеріальний стан, чи швидше відсутність якого-небудь добробуту, який особливо чітко видно по лінії місто-село. Ровесники незалежності прийшли у доросле життя із таким різним багажем знань та можливостей, що швидше підлягають законам Дарвіна, ніж рівним правам і можливостям, які дорослі дяді прописали колись в одну із багатьох версій української Конституції. Суспільство дикої нерівності примушує цю нову генерацію свій життєвий шанс і кар’єру оцінювати очима солдата на полі бою і реалізувати також методами бойових дій, а не вільної конкуренції у державі рівних можливостей.

По-четверте – саме армія молодих циніків створює платну масовку, якій за кілька гривень глибоко наплювати, чи помахати прапором Партії регіонів у річницю Януковича, чи створити масовість на опозиційному мітингу під прапорами такої різної опозиції. І таких чимало в усіх куточках країни. А тим часом інша молодь, без остраху репресій збоку свого продажного ректора, виходить на акції протесту проти Табачника та його спроб деукраїнізувати освіту, переписати історію, вилучити літературу і нав’язати великоросійську доктрину спільного радянського минулого.

Глупо політикам апелювати до молоді, як до чогось однорідного та єдиного. Є мудрі і тупі, чесні і брехливі. Вони такі самі різні, як і решта населення - просто молоді й здорові.

Соціологія, яку ті ж політики залежно від результатів власного рейтингу то обзивають лженаукою, то вихваляють за її безпристрасну науковість, стало фіксує єдину тенденцію. Серед молоді найменше прихильників совкового минулого і найбільше прагнення вирватися з під Кремля до вільних народів Європи. І ці дані не залежать від кольору прапорів владного режиму.

Очевидно, що із прогресом людства, розвитком засобів комунікації та розповсюдження інформації кожне нове покоління володіє кращими можливостями знати і вміти більше за попередників. Але у напівтоталітарному напіврадянському суспільстві молодь стала заручником соціальної несправедливості. Саме серед цього "покоління У" найвищий рівень агресії і нетерпимості. Найнижчий рівень толерантності, якій просто не було звідки взятися. Як жартують соціологи: якщо серед пенсіонерів найбільше декласованого елементу, то саме серед молоді найбільше денаціоналізованого. Вінегрет з уламків цінностей, постатей, принципів, вчинків, героїв та ворогів у молодих головах нагадує коктейль. В одних головах – алкогольний, а в інших – коктейль Молотова.

А ще є серед молоді й думаючі та активні. І навіть такі, які читали і розуміють Альберта Камю: "вільний той, хто може не брехати". Тому, коли політики, які вечорами жонглюють порожніми словами у телевізорі і витанцьовують свій танець шамана на уламках демократії та руїнах країни, захочуть прибрехати і знову закликати молодь їх безмовно підтримати у цьому - безпечніше їм утриматися. Порахувати в умі до десяти або прикусити язика та ущипнути себе. Бо можна довго дратувати маленьке тигренятко, а от молодий тигр може й розірвати.

Автор: Роман Чайка

Джерело: ТСН

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru