Молотоff

Гасла протесту:
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Свобода або смерть! Нестор Махно
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Були б революціонери – буде і революція
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
A+ A A-

Лівий фронт розсіявся

Амбітні плани Петра Симоненка об’єднати найбільші ліві сили України навколо своєї кандидатури на майбутніх президентських виборах справдилися лише частково. Йому вдалося залучити на свій бік Союз лівих сил, СДПУ(о) та партію «Справедливість». А також продемонструвати, що він є визнаним лідером лівих сил. Це має стати знаком для занадто амбітних внутрішніх конкурентів головного комуніста у власній партії – насамперед Леоніда Грача.

Але все ж таки два потенційні союзники – Соціалістична та Прогресивно-соціалістична партії – не підтримали лідера комуністів. Соціалісти утворили власний блок. ПСПУ ж, згідно із завітами Ілліча, пішла іншим шляхом.


Відпали, не узгодивши план дій

За початковим планом комуністів, лідери всіх шести партій-переговорників мали зустрітися і підписати два документи – Угоду про утворення блоку та Декларацію про спільні дії. Саме навколо Декларації точилися найбільші суперечки – через різний ступінь «лівизни» переговорників та різні акценти у їхніх програмах.

Згідно з Декларацією, на президентські вибори сили представлять єдиного кандидата. Уже майже гарантовано, що таким стане лідер комуністів Петро Симоненко – людина, яка має найвищий рейтинг популярності з усіх партійних лідерів блоку. Зауважимо, наразі блок оформлюють саме як передвиборний, а не політичний. Сам Петро Миколайович пояснив це кореспонденту «Главреда» бюрократичними причинами – мовляв, інакше просто не встигнемо підготувати необхідні документи. У подальшому планується єдиний вихід блоку на місцеві та парламентські (чергові чи позачергові) вибори.

Саме тут спроби потенційних коаліціантів домовитися про розподіл квот чи посад «на майбутні вибори» наштовхувалися на спротив комуністів. Ті заявляли, що обговорювати ці теми поки що зарано. За твердженнями комуністів, особливо ратували за «розподіл заздалегідь» соціалісти (які хотіли розписати квоти на парламентські вибори, спираючись на результати успішних для себе виборів-2007) та прогресивні соціалісти (які мали власні пропозиції щодо майбутнього складу Кабміну).

Зрештою, саме ці дві сили у блок і не ввійшли. У коментарі «Главреду» лідер ПСПУ Наталія Вітренко зауважила, що хоча незгода комуністів представити перед виборами повну політичну команду й була аргументом проти вступу її партії до блоку, набагато більше важив той факт, що до неї не дослухались із жодного з ідеологічних питань.

Лівий блок є корисним для Тимошенко?

Соціологи поки що не роблять гучних заяв із приводу перспектив лівих на найближчих виборах. Після переформатування лівого фронту не було проведено достатньо масштабних опитувань, та й власне сам електорат ще не звик до нового формату. Президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько порадив зачекати до жовтня, а поки що звернутися до політологів – мовляв, прогнози експертів наразі носять радше умоглядний характер. Більш охоче своїми прогнозами поділився директор соціологічних програм Центру ім. Разумкова Андрій Биченко. Він стверджує: обидва головні альянси у складі лівих сил не матимуть принципового впливу на електоральну картину. Як соціалісти з Тігіпком, так і комуністи з малими партіями об’єднали не стільки лівого виборця, скільки власні партійні потужності – гроші, зв’язки та місцеві осередки. «Навряд чи приєднання малих партій додало комуністам популярності», – вважає експерт. Він нагадує, що «Справедливість» та «Союз лівих сил» самі по собі є занадто молодими та непопулярними проектами, а СДПУ(о) втратило майже увесь свій колишній електорат. «Але могло додати фінансових ресурсів та представників на місцях, що у будь-якому разі є корисним. Союз соціалістів із Тігіпком узагалі можна розглядати як шлюб за розрахунком. Він має фінансовий ресурс, а вони – розгалужену систему місцевих представництв, тож із суто меркантильного боку вони ідеально підходять одне одному. Щодо ПСПУ – їхні перспективи поки що менш визначені. Вони є радикальною силою і їхній успіх на тих самих парламентських виборах багато в чому залежить від того, наскільки “розкачають човен” сильніші гравці».

Думки політологів щодо ефективності нових об’єднань розділилися. Різні експерти вбачають у них різні задачі. Так, на думку директора Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребинського, процеси всередині лівих сил слід розглядати у контексті майбутніх парламентських, а аж ніяк не президентських, виборів. Бо все одно жоден «єдиний кандидат» не здолав би Тимошенко та Януковича і не пройшов би до другого туру. Інша справа – парламентські вибори, де ліві можуть позмагатися за отримання помітного представництва у Раді. І на шляху до цього таке об’єднання є закономірним. «Усіх живих зібрати не вдалося, але хоч щось почало дихати, – іронізує експерт. – І те, що центром об’єднання став особисто Петро Симоненко, є природним. Наразі лише Компартія має ресурс для вірогідного проходження у Раду, тож у цій компанії він є мотором». Аналогічних ресурсів у ПСПУ політолог також не вбачає, а союз Тігіпка із соціалістами і поготів вважає «смаженою кригою» – партія, що декларує ліві погляди та спирається на лівий електорат, запрошує «варяга» із представників великого капіталу.

Інша точка зору – у директора Київського інституту проблем управління Костя Бондаренка, який вважає, що і на цих президентських виборах ліві матимуть свою вагу. «До блоку Симоненка несподівано увійшла СДПУ(о), орієнтована на Тимошенко. При цьому на президентських виборах об’єднані ліві діятимуть на одному електоральному полі з Януковичем», – каже експерт, натякаючи на можливий інтерес прем’єра в об’єднанні українських лівих. Експерт вибудовує простий зв’язок впливів: Тимошенко – Медведчук – СДПУ(о) – Лівий блок. Зауважимо, раніше звинувачення у співпраці із БЮТ на адресу Петра Симоненка висував колега по партії та суперник по впливу в ній – Леонід Грач.

Союз же соціалістів із Тігіпком Бондаренко вважає природним.

«Соціалістам треба було терміново шукати нове обличчя, – пояснює він. – Мороз, зі зрозумілих причин, лише тягнув партію на дно, а від спроби замінити його Семенюк зрештою відмовилися. Із усіх можливих кандидатів Тігіпко виявився ідеальним. Фактично це можна вважати ребрендінгом Соцпартії».

На користь теорії пана Бондаренка говорить той факт, що СПУ вже впродовж тривалого часу переживає «кризу лідерства». Олександр Мороз є людиною із зіпсованою репутацією, тоді як у «запасного лідера», Валентини Семенюк, просто немає достатньої для такої роботи харизми. Тігіпко ж є знаною у країні фігурою та доволі харизматичним політиком. А його фінансові потужності могли б забезпечити проведення пристойної рекламної кампанії та часткове відновлення іміджу СПУ.

Із думкою, що Лівий блок комуністів грає на руку діючому прем’єру, згоден науковий директор Школи політичної аналітики при НаУКМА Олекса Гарань, автор книги «Українські ліві: між комунізмом та соціал-демократією». «У першому турі об’єднані довкола комуністів ліві заберуть певний відсоток голосів у Віктора Януковича. Чи повернуться йому ці голоси у другому турі – ще питання, бо люди можуть просто не піти на вибори. У будь-якому випадку монополія ПР на вплив у південно-східних регіонах трошки похитнулася, – каже він. – Інша справа – соціалісти та Тігіпко. Це союз двох лузерів, і навряд чи у такого об’єднання можуть бути якісь перспективи». На думку експерта, головна помилка соціалістів – у тому, що після давнього союзу з регіоналами вони втратили довіру соціал-демократичного виборця. І зараз «лівоцентристська» ніша українського політикуму просто порожня.

Серп, молот і Тігіпко

Об’єднавчі процеси пішли на користь лівим силам. Щоправда, як комуністи зі своїм блоком, так і соціалісти із Сергієм Тігіпком отримали радше тактичні переваги, технічні бонуси – більший фінансовий ресурс та більш розгалужене представництво в регіонах. Це, безумовно, полегшить роботу на наступних місцевих та парламентських виборах. Комуністам дасть можливість покращити результат, соціалістам – шанс хоча б частково відродити популярність партії. Але навряд чи ці об’єднання справлять серйозне враження на виборців цих партій на рівні країни в цілому. Занадто малі партії долучилися до ініціативи комуністів. І занадто незвично виглядає союз соціалістів з одним із найвідоміших капіталістів країни. Також жодна партія не отримала омріяних лаврів «об’єднувача всіх лівих», які могли б стати важливим ідеологічним чинником. З іншого боку, самі намагання утворити подібний союз показали: довго б він не протримався – занадто великі розбіжності програм, ідеологій та практичних інтересів партій.

У загальній картині президентських виборів-2010 «об’єднані ліві», свідомо чи несвідомо, зіграють проти Віктора Януковича, відібравши у нього кілька відсотків електорату. Дехто з «відібраних» виборців повернеться до нього у другому турі, а дехто просто не прийде на вибори. І вже це буде маленькою перемогою конкурента Януковича, яким у цьому турі, скоріш за все, буде Юлія Тимошенко.

При цьому опитані «Главредом» політологи зазначають, що в Україні й досі зберігається попит на потужну лівоцентристську, соціал-демократичну політичну силу. На жаль, наразі в політикумі просто немає партії, яка сповідувала б подібну ідеологію та мала б достатній авторитет, щоб зайняти це «святе місце».

Що є в Декларації про спільні дії:

– намір виставити єдиного кандидата на президентські вибори;

– намір завершити конституційну реформу, підсиливши роль місцевого самоврядування;

– намір зупинити приватизацію та націоналізувати ряд стратегічних підприємств;

– намір зробити ВПК «локомотивом технологічного оновлення економіки»;

– намір проведення у 2010 році референдуму з питань статусу російської мови та необхідності інтеграції України до НАТО та ЄЕП;

– гарантія свободи віросповідання;

– оголошення України «зоною, вільною від ГМО».

Чого немає, а дехто з переговірників волів бачити:

– проект розподілу міністерських та парламентських посад;

– гарантія безстрокового перебування Чорноморського флоту РФ в Україні;

– гарантія підтримки «канонічного православ’я»;

– чітка гарантія швидкого надання російській мові статусу другої державної.

Розстановка сил (окремим елементом)

Комуністи – Лівий блок

Комуністи – ініціатори та головні організатори об’єднання лівих сил – наразі у неповному, але у виграші. Вони змогли залучити до своєї передвиборної кампанії кілька партій, а це – зайвий ресурс, який може бути використаний не тільки на президентських, а й, що важливіше, на місцевих та парламентських виборах. При цьому союзники погодилися навіть на формулу «підтримайте нашого кандидата на президентських виборах, а потім поговоримо про можливі вигоди для вас».

За твердженням Петра Симоненка, наразі комуністи спираються на електорат найманих працівників усіх галузей та спеціальностей, які можуть довірити комуністам вирішення проблем із власниками підприємств. А також на молодь лівих поглядів і так званий базарний пролетаріат – працівників дрібної торгівлі.

Але у самій КПУ лише нещодавно вщух (чи то пак перейшов у латентну стадію) внутрішній конфлікт президіуму партії та особисто Петра Симоненка з кримським рескомом та особисто Леонідом Грачем. Останній лише півроку тому кинув фразу: «Я і так лідер партії… А бути ще й формальним лідером не бажаю». На піку суперечки, що припав на лютий цього року, Грача виключили із президіуму КПУ, а Симоненко підпав під нищівну критику кримських комуністів – його звинувачували в аморальній поведінці та зв’язках з олігархами. Зрештою, Грач підкорився волі партії та наразі готує передвиборну кампанію Симоненка у Криму – принаймні так офіційно стверджують у Компартії. Якщо зважити на те, що Симоненко офіційно став «кандидатом у президенти від Лівого блоку», – можна сказати, що на цьому етапі він переміг конкурента.

Але «ласкаві слова» на адресу людини, яку він має просувати як кандидата в президенти й досі можна прочитати на персональному Інтернет-сайті Леоніда Івановича. Одночасно Грач уже активно готується до місцевих виборів у Криму, проводячи автономну від президіуму політику. Залучивши до «Блоку Грача» низку місцевих політиків та Василя Волгу із його «Союзом лівих сил», Леонід Іванович почав формування альтернативного союзу вже під власним брендом. Фактично, Грач і досі демонструє Симоненку, що хоча б у рідному Криму саме він є «обличчям лівих сил».

Соціалісти – «Блок імені Тігіпка»

Буквально за кілька днів до 15-го з’їзду соціалісти прилюдно та стримано-схвально обговорювали перспективи переговорів щодо створення лівого блоку – усі коментарі партійних діячів із цього приводу викладені на сайті Соцпартії. Ще 11 вересня комуністи чекали від них відвідання переговорів і можливого підписання декларації. Але вже у цей самий день, за словами Олександра Мороза, відбулися закриті збори президіуму партії, на яких було прийнято попереднє рішення про підтримку Тігіпка. А наступного дня, 12 вересня, відбувся 15-й з’їзд партії, який переважною більшістю голосів його затвердив. Офіційно соціалісти навіть не виходили з процесу переговорів із комуністами. Тож ззовні рішення з’їзду виглядає як одруження під час сватання до іншої.

Соціалісти на з’їзді говорили про те, що самі воліють стати центром тяжіння лівих сил. «Соцпартія має дати сигнал суспільству про створення блоку Лівий центр, основою якого стануть СПУ та Партія захисту дітей війни. І цей блок має бути відкритим для всіх лівих сил», – сподівається голова Тернопільської обласної організації партії Василь Богачук. Тому вони розглядають президентські вибори і кандидатуру Тігіпка як шанс підняти власну популярність.

ПСПУ

Прогресивні соціалісти вийшли з переговорного процесу в останній момент – за чотири дні до планового підписання декларації. Ще у процесі переговорів їхні представники скаржилися на гальмування процесу комуністами. Комуністи, у свою чергу, закидали опонентам зайвий волюнтаризм і намагання поділити шкуру невбитого ведмедя.

Офіційно свою відмову від блокування з іншими лівими президіум ПСПУ затвердив рішенням від 10 вересня. Відмова від низки пропозицій прогресивних соціалістів у сумі з передбаченою Декларацією «активною участю України у формуванні загальноєвропейської системи безпеки» спонукала президіум заклеймити колег «прозахідним блоком» із підкресленням «саме тому до нього входить помаранчевий путчист Мороз». Зауважимо, що за неповну добу «помаранчевий путчист Мороз» оголосив про підтримку колишнього керівника передвиборного штабу Януковича у 2004 році.

«Ми не ставимо крапки в історії з об’єднанням – ми ставимо кому, – наголосила Наталія Вітренко. – Те, що ми не ввійшли до цього блоку, не означає, що ми полишили ідею об’єднання лівих сил. Але про формат об’єднання можна буде говорити лише ближче до виборів. Гадаю, ті, хто зараз підписав ту декларацію, ще можуть зрештою приєднатися до нас. Поки що ми проводимо спільні акції з партією “Київська Русь”, з якою у нас немає ідеологічних розбіжностей».

Але треба зауважити, що у самій ПСПУ не вщухають «партійні чистки» – тільки у 2008–2009 роках із партії було виключено цілу низку депутатів Луганської та Донецької районних рад, а також керівника кримської організації партії Валерія Іванова.

Автор: Віктор Трегубов

Джерело: Главред

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru