Вночі перед виїздом. Початок на першу. За вікном чуються вибухи. І мимохіть ловиш себе на думці: «Все, почалося…». Обережно підійшов до вікна… відкрив його, вологий бридкий потік повір’я увірвався до квартири. Тиша...

Сніг та лід на дорогах змінюється на дощ і бруд – це не зміни пори року, це остання наша подорож. Коли ми виїжджали з міста, валив величезний лапатий сніг, притрушуючи ожеледицю на дорозі. Близько 5.30 він перетворився на рясний дощ, який закінчився лише за Павлоградом. 

Я обожнюю дощ – це Божа благодать, яка спускається на землю. Але цієї ночі дощ став випробуванням. Ми виїхали за довго до світанку, щоб з ранку бути в Щасті.