Молотоff

Гасла протесту:
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
A+ A A-

Коли скінчиться грецька драма?

Ось вже минає другий рік, як новини з Греції посідають чільне місце в повідомленнях інформаційних агенцій. На екранах телевізорів ми бачимо то масові демонстрації, спалені будівлі, сутички з поліцією, то гарячі дебати, наради європейських лідерів, гучні заяви політиків, а нещодавно, і парламентські вибори. Нерідко звучать  натяки на те, що Україну чекає доля Греції. Ба, навіть не натяки, ряд провідних міжнародних фінансових установ, зокрема Світовий банк, вже заявили про те, що найбільші побоювання щодо фінансової стабільності та можливого дефолту, після Греції, викликає Україна.

Криза, яку переживає нині Греція, не є унікальним явищем, це лише один з фрагментів глобальної кризи, яка охопила систему фінансового капіталізму. Просто, Греція виявилася однією з найслабших його ланок. Черговий етап загострення світової кризи розпочався в 2008р. І з того часу вона не припиняється, попри заяви політиків та фінансистів різних країн, які все виглядають закінчення кризи, фальсифікують статистичні дані, намагаються переконати громадськість в ефективності своїх дій по її подоланню. Та не так воно складається. Криза не відступає. Стара економічна система відмирає. Міжнародна команда експертів-реаніматорів намагається вже не стільки реанімувати пацієнта, як відтягнути його жахливий кінець.


Коротко нагадаємо основні причини кризи. Система фінансового капіталізму призвела до колосальної концентрації фінансових ресурсів в руках кількох сотень фінансових корпорацій, що дозволяє їм грати вирішальну роль в світовій політиці та економіці, впливати на життя практично кожного жителя Землі. Внаслідок несправедливого перерозподілу багатства, було зламано мотиваційні механізми розвитку економіки, а також індивідуальна мотивація членів суспільства, щодо участі в суспільній праці. Як результат, відбулося різке скорочення реальних доходів населення, що в свою чергу призвело до падіння попиту і гальмування світової економіки. Протягом останніх 20-ти років, влада та банкіри намагалися стимулювати попит через масове  впровадження споживчого та іпотечного кредитування, накачування економіки дешевими грішми. Такі заходи лише тимчасово поліпшили ситуацію, проте посилили економічні диспропорції. Врешті-решт в 2008р. кредитна заборгованість досягла таких розмірів, що ні населення, ні реальний сектор економіки вже не могли сплачувати борги. Почалося масове банкрутство банків, фінансових та іпотечних компаній. Згодом фінансова криза перекинулась на реальний сектор економіки, призвела до масового безробіття, падіння рівня життя та банкрутства вже простих людей. Багато хто змушений був покинути свої будинки, стати безхатченком через несплату кредиту, або жебраком через втрату роботи.


Але повернемося до Греції. Зараз багато хто з керівників ЄС та міжнародних фінансових організацій стверджує, що в своїх проблемах Греція винна сама. Греки, ніби то ледачі, мало працюють, а жити хочуть не гірше за німців. Проте, факти свідчать протилежне. До вступу в ЄС в 2001р., та в перші роки членства, щорічний приріст ВВП Греції випереджав показники більшості країн-членів ЄС. Середня тривалість робочого тижня в Греції становила в 2005р. 43,8 годин, тоді, як в середньому в країнах ЄС 41,8 годин. Кількість відпрацьованих годин на одного працівника в Греції на рік становила 1900, тоді, як в Німеччині лише 1500. ВВП на душу населення в Греції становив понад 29000 доларів, що є лише трохи нижчим від середнього показника по ЄС. Отже, справа не в працьовитості греків. Грецька економіка більше постраждала від кризи, тому що її провідні галузі, як то туризм, будівництво, морський транспорт, в більшій мірі залежали від зовнішньої кон’юнктури. Негаразди на світових ринках болюче вдарили по ним. Не останню роль зіграв й відтік спекулятивного капіталу за кордон, зокрема до тих же Німеччини і Франції, країн, які чи не найбільше «переймаються» долею Греції, а насправді просто рятують свої капітали.


На початку кризи 2008р. уряди ЄС, США, інших країн, в тому числі й України, діяли за схожою схемою. В першу чергу вони намагалися врятувати, банки та фінансові установи. Була проведена масштабна емісія грошей, необмежене рефінансування банків без застави, під дуже низькі відсотки, викуп боргів банків та корпорацій державами, а також, викуп державами акцій банків і корпорацій. Тобто, держави, рятуючи приватні банки, взяли їх борги на себе. Знецінилися національні валюти, стрімко зросли державні борги та дефіцити бюджетів.


Наприкінці 2009р. дефіцит державного бюджету Греції склав 12,7% ВВП, державний борг перевищив 120% ВВП. Починається новий етап фінансової кризи. Держава, при підтримці міжнародних фінансових організацій, фінансистів та політиків, керівництва ЄС, намагається перекласти свої фінансові проблеми на плечі громадян. Головна мета іноземних банкірів: врятувати свої капітали вкладені в грецькі державні облігації та інші інвестиції в грецьку економіку. Нажаль, уряд та парламентські партії Греції фактично здали національні інтереси, щоб догодити фінансовому капіталу. Вони погодилися на різке скорочення бюджетних витрат, в першу чергу за рахунок соціальної сфери: скорочення кількості держслужбовців та обмеження їх зарплат, скорочення пенсій, тощо. Разом  з тим були підвищені податки і розпочався розпродаж державної власності. В травні 2010р. Греція отримала міжнародну фінансову допомогу в розмірі 110 млрд. євро ( в тому числі 30 млрд.євро від МВФ та 80 млрд.євро від ЄС). Лунали переможні заяви лідерів ЄС про порятунок Греції, все нібито заспокоїлось, криза відступила. Скромно замовчувався той факт, що практично вся фінансова допомога пішла не на потреби грецької економіки, а іноземним кредиторам.


Фінансова «допомога»  не пішла на користь Греції, економічна ситуація наприкінці 2010р. – початку 2011р. ще більш загострилась. Зростало безробіття (наприкінці 2010р. становило 13,5%). В 1-му кварталі 2011р. ВВП Греції впав на 8,0% річних і в подальшому продовжив падіння. В травні 2011р. вже всім стало очевидно, що заходи розроблені міжнародними фінансистами призвели до неочікуваних результатів. Крім загального погіршення економіки, продовжив зростати держборг. Він досяг 160% ВВП (порядка 350 млрд.євро) Над Грецією нависла загроза дефолту. Обслуговувати свої борги вона вже не могла. Саме загроза дефолту, тобто ризик втратити свої гроші, інвестовані в грецькі облігації, а не турбота за майбутнє грецької економіки викликало стурбованість міжнародних фінансових структур. Звичайно, на адресу Греції пролунали звинувачення, що вона не виконує взяті на себе зобов’язання.  Проте, насправді, причиною катастрофи грецької економіки стали ті заходи, що були нав’язані їй ЄС та МВФ.


Не треба мати глибоких пізнань в економічній теорії, щоб розуміти, що скорочення соціальних витрат та збільшення податків призведе до скорочення попиту та, відповідно, до скорочення виробництва, а відтак і до скорочення бюджетних надходжень. Проте, коли мова йде про порятунок власних грошей міжнародні фінансисти втрачають здоровий глузд.


Влітку 2011р. на зустрічах керівників ЄС та міжнародних фінансових організацій обговорювалось питання про надання нової фінансової допомоги Греції та про списання частини її заборгованості. Списання грецьких боргів стало найбільш гострою темою. Адже при списанні, європейські банки втрачали свої інвестиції в грецькі облігації. Спочатку пропонувалося списати 26% боргу. Але розрахунки показали, що при цьому рятувати доведеться вже не тільки Грецію, але й банківську систему Франції і Італії, оскільки банки цих країн мали багатомільярдні інвестиції в грецькі облігації. Усвідомлення цієї проблеми викликало шок в міжнародних фінансових колах та затяжне падіння світових фінансових ринків, яке тривало до кінця жовтня 2011р. І лише ціною надзвичайних зусиль ситуацію вдалося тимчасово стабілізувати.


Разом з тим становище грецької економіки дедалі погіршувалося. В 3-му кварталі 2011р. ВВП Греції впав на 5% , в 4-му падіння досягло 7%. Розрахунки показали, що для порятунку грецької економіки списувати доведеться більше 50% боргів. Але міжнародні інвестори вже були готові на це, розуміючи,що втратити можуть все.  Розпочались тривалі переговори щодо нового плану «порятунку» Греції.


Власне, сценаріїв подальшого розвитку подій було два. Перший передбачав продовжити ті заходи, якими вже намагалися лікувати грецьку економіку в 2010-2011рр. Тобто, скорочення бюджетного дефіциту, збільшення податків, приватизація держвласності, скорочення соціальних виплат. Незважаючи, на те, що такі заходи вже проводилися і призвели до ще більшого загострення кризи, саме їх обстоювали як керівники міжнародних фінансових організацій, так і ЄС. Інший шлях був: вихід Греції з Єврозони, оголошення дефолту, девальвація національної валюти. За такий шлях висловлювались деякі незалежні експерти. Він мав цілу низку негативних наслідків. Зокрема, за деякими оцінками, після виходу з єврозони грецька валюта втратила б від 30 до 50% своєї вартості, що призвело б до погіршення рівня життя греків. Проте, в довгостроковій перспективі він давав шанси грецькій економіці на одужання. Греція змогла б звільнитися від тих зобов’язань, які їй нав’язують міжнародні фінансисти, проводити незалежну грошову та бюджетну політику, здійснювати ті заходи, які йдуть на користь Греції, а не фінансовому капіталу. Девальвація національної валюти підвищила б конкурентоздатність її економіки, суттєво скоротила б державний борг. Досвід дефолтів різних країн показує, що протягом 2-х років після дефолту, іноземні інвестори повертаються і обсяги інвестицій зростають. В підсумку, економіка Греції почала б зростати, мало б скоротитися безробіття, підвищитися рівень життя, зрости зарплати та соціальні виплати.


Нажаль, керівництво Греції обрало перший шлях, в черговий раз  вирішивши рятувати іноземні капітали, ціною страждання власного народу. Восени керівництво Греції розпочало чергові переговори щодо реструктуризації боргу та отримання фінансової допомоги. Суспільство відреагувало на це масовими протестами. На майдані біля грецького парламенту з’явилися шибениці на яких протестувальники погрожували повісити депутатів та урядовців. Співробітники поліції погрожували заарештувати чиновників Євросоюзу та інспекторів МВФ. Масові акції протесту греків викликали невпевненість серед урядовців та депутатів. Багато хто з них публічно висловив сумніви щодо доцільності виконання нових вимог ЄС. Проте, гору отримали сили на чолі з прем’єр-міністром Лукасом Пападемосом. Який запевнив міжнародних фінансистів, що не допустить дефолту і зробить все необхідне для схвалення нової економічної програми та укладе нову угоду про фінансову допомогу. Грецькі протести попри свою масовість та емоційність, зійшли нанівець.  Значна частина греків все ще залишається в полоні євроінтеграційних ілюзій.


Врешті-решт в лютому 2012р. угода була укладена. Пролунали гучні заяви керівників ЄС, про те, як вони врятували Грецію та всю  Європу і ,що криза черговий раз минула. Загальний обсяг допомоги Греції склав 130 млрд. євро. З них 107 млрд.євро – списання державного боргу. Приватні інвестори змушені були погодитися на списання 53,5% своїх вкладень в державні облігації. Решта зобов’язань була подовжена до 2042р. Кредит МВФ склав 13 млрд. євро. Приблизно 10 млрд.євро – кошти ЄС.  Проте, реальних коштів для фінансування економіки чи дефіциту свого бюджету Греція не отримала. Основна частина пакету, це списання боргів. Кошти МВФ, знаходяться під спеціальними зобов’язаннями і є лише своєрідною гарантією, самостійно використовувати ці кошти країна не може. Кошти ЄС повинні бути депоновані на спеціальному рахунку і можуть бути використані лише для сплати зовнішніх боргів(тобто це лише заміна одних кредитів на інші). Цікавим є той факт, що від списання грецьких боргів постраждали в першу чергу самі греки, як приватні особи, які вклали свої збереження в державні облігації, так і банки. Зокрема, внаслідок списання боргу National Bank of Greece втратив 10,7 млрд.євро, Eurobank -5,5 млрд.євро, Alpha Bank – 3,8 млрд.євро. Натомість Європейський Центробанк не списав і копійки. Не торкнулося списання і американського банку Goldman Sachs. Що в тім не дивує, адже майже все керівництво ЕЦБ і навіть прем’єр – міністр Греції Лукас Пападімос за дивним збігом обставин раніше працювало саме в цьому банку.


Замість цілком віртуальних грошей Греція взяла на себе зобов’язання, які негативно впливатимуть на економіку країни, призведуть до зростання безробіття та зменшення доходів населення. Мова йде про ухвалену грецьким парламентом програму скорочення бюджетних витрат. Лише в 2012р. витрати держбюджету мають скоротитися на 3,3 млрд. євро. Зокрема, буде ліквідовано 15 тис. робочих місць в державному секторі, мінімальна зарплата скоротиться на 150 євро(22%), скоротяться також пенсії та інші соціальні виплати, трудове законодавство стане більш жорстким. Крім того зростуть податки, буде продано ряд провідних державних підприємств,наприклад, морські порти, газова компанія DEPA. Загроза нависла навіть над національними святинями Греції. Згідно з повідомленнями грецьких ЗМІ нещодавно, уряд Греції прийняв рішення здати в оренду Китаю Кноський палац. Сума оборудки за неофіційними оцінками може скласти 25 млрд.євро. Проходять переговори щодо передачі в оренду іноземцям грецьких островів.
В результаті режиму жорсткої економії за оцінками експертів ЄС державний борг Греції має скоротитися до 129% ВВП до 2020р. (криза почалася коли грецький борг досяг 120% ВВП) Падіння економіки має зупинитися лише в 2014р. Тобто, самі розробники заходів не очікують від них позитивних результатів. Натомість, вони передбачили негативний сценарій (на всяк випадок, якщо їх будуть потім звинувачувати в некомпетентності, мовляв одразу знали, що й таке може трапитись) Згідно нього борг не впаде, а навпаки виросте до 160% ВВП в 2020р. І тоді, Греції знову буде потрібна допомога, правда вже в розмірі 245 млрд.євро.


Негативний сценарій є найбільш реалістичним. Згідно з прогнозами грецького Центробанку в поточному році ВВП країни впаде на 5%, а рівень безробіття зросте до 20%. Про те, що Греції незабаром може знадобитися допомога нещодавно заявив і грецький прем’єр. Ніхто серйозно й не розраховує на те, що грецька економіка через два роки почне зростати і Греція зможе без проблем обслуговувати свої борги. Ось, як про це висловився один з авторитетних фінансових фахівців Карл Вайнберг : "У нас немає підстав очікувати відновлення економіки хоч коли-небудь в осяжному майбутньому, тому що олімпійських розмірів економія бюджетних коштів знижує сукупний попит".


Тоді для чого, розігрувати спектакль, для чого відтягувати те, що рано чи пізно має статися: Греція оголосить дефолт та вийде з зони євро? Власне, керівництво ЄС цікавить не доля Греції, всіма силами воно намагається врятувати фінансову систему ЄС. Від дефолту Греції постраждає не лише євро, але й банківська система. Адже багато європейських банків вклало кошти в грецькі облігації. Власне, тривалість вирішення грецького питання пояснюється тим, що ЄС був потрібний час для розробки і запровадження програми порятунку європейських банків. У другій половині 2011 р. європейські банки отримали від ЄЦБ кредитів на суму біля 1 трлн.євро, що дало їм можливість витримати списання грецьких боргів. Для повного списання грецьких боргів потрібно влити в банківську систему ЄС ще як мінімум 1 трлн.євро. Отже, чекаємо на черговий акт грецької драми.
На днях в Греції відбулися парламентські вибори. Як і очікувалось, правляча коаліція втратила парламентську більшість. Проте, й противники співпраці з ЄС не здобули перемоги. Грецьке суспільство залишається розділеним. Воно ще не зформувало єдиної позиції щодо подальшого перебування Греції в ЄС та зоні євро. Хочеться вірити, що грецький народ не дозволить проводити над собою нові соціальні експерименти та змете режим, що править на догоду фінансовому капіталу.


Прибічники євроінтеграції в Україні, спокушають нас всілякими казочками про щасливе й заможне життя в ЄС. Вони забувають, що місце Німеччини в ЄС зайняте і його Україна ніколи не посяде, а ось місце Греції незабаром може стати вакантним. Але чи варто його займати?

Автор: Петро Остапенко, спеціально для Molotoff.info

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru