Молотоff

Гасла протесту:
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Свобода починається з сумніву
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Все або нічого! Л.М. Толстой
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
A+ A A-

Сімейні цінності

Призначення та першочергові функції держави полягають, насамперед, у забезпеченні національної безпеки та процвітання суспільства. Збереження та захист традиційних сімейних цінностей - невід'ємна складова та передумова соціального процвітання.

Під традиційними сімейними цінностями у цій статті маються на увазі класичні історичні уявлення про родину, важливість оформлення шлюбу та сталості шлюбних стосунків, народження та виховання дітей у сім'ї з обох батьків, традиційні ролі чоловіка та жінки, вірність, взаємоповагу всіх членів родини та стійкий пріоритет збереження шлюбу над розлученням.

Сім'я як «первинна клітинка суспільства» має найбільший вплив на психологічне, а часто і фізичне здоров'я, щастя та благополуччя її членів, виховання дітей, які у сім'ї отримують перші і найстійкіші уявлення про всі аспекти приватного та суспільного життя, моральні цінності, моделі поведінки, тощо.


Хоча за звичайних умов втручання владних органів у приватне життя громадян є недопустимим, у ситуації, коли суспільство і церква демонструють неспроможність вирішити проблеми, які сьогодні стоять перед інститутом сім'ї та конкретними родинами, лише держава має реальні можливості та механізм впливу на ситуацію, і повинна використати їх.

Для того є низка причин

Тенденції руйнування традиційних сімейних цінностей триває у всіх розвинених країнах західної цивілізації. Чинниками цього є, насамперед, свобода сексуальних стосунків, пропаганда егоїстичного та споживацького способу життя, небажання все більшої кількості людей вступати в шлюб за церковним, або світським обрядом.

Молоді люди визначають своїми пріоритетами навчання, кар'єру та матеріальне забезпечення, а значимість інституту сім'ї піддають сумніву.

За даними Європейської економічної комісії ООН, середній вік вступу до шлюбу у європейців - більше 30 років. І тенденції такі, що молодята продовжуватимуть старіти.

Це означає, що найбільш репродуктивний період життя людини проходить поза сім'єю, при значній кількості сексуальних контактів. В наслідку - аборти, або виникнення неповної сім'ї, де дитина виховується одним із батьків (у Швеції, приміром, таких більше 50%).

Власне, дані про старіння та скорочення європейського населення говорять самі за себе.

Додайте до європейських тенденцій українські негаразди - несприятливі економічні умови, епідемії туберкульозу, ВІЛ, серцево-судинних та онкологічних захворювань - і прогноз ООН про скорочення населення України до 2030 року до 40 мільйонів виглядатиме занадто оптимістично.

Найчастіше молоді пари живуть разом без легалізації стосунків та легко переходять з одного союзу до іншого. Не засуджуючи громадянські шлюби в цілому, автор цієї статті критично ставиться до зведення їх на рівень норми, замість традиційних узаконених союзів.

Різниця між «громадянськими» та офіційними шлюбами полягає у тому, що любов та відданість в другому з них є не тільки моральним, але і юридичним, і суспільним зобов'язанням, що укріплює сім'ю.

Адже в разі укладання офіційного шлюбу на захист сім'ї стає, як це не дивно звучить тепер, усе суспільство. Тож і подружжя, і їхні батьки, а згодом і діти почуватимуться безпечніше.

(До речі, у разі укладання шлюбу в церкві, на захист сім'ї від будь-яких негараздів - криз у стосунках подружжя, родичів, вікових криз чоловіка або жінки, тощо - стає Господь. Та й обітниця вірності, дана у Церкві, перед Божим образом сильніша, аніж та, що дана за келихом вина сам на сам з партнером - Ред.).

В Україні кількість шлюбів у 2-3 рази перевищує кількість розлучень. Так, у 2008 році було зареєстровано 321 992 шлюбів та 166 836 розлучень.

Європейська статистика дає приблизно таке ж співвідношення.

Найміцнішими є сім'ї в Західній Україні, де традиції, звичаї та релігія значнішою мірою зберігають своє значення.

Варто зазначити, що розлучення є найбільш поширеним серед молоді у перші роки шлюбу. А це є свідченням того, що сімейним цінностям треба навчати, їх треба виховувати. Тим більше, що чимало молодих людей виховувалися в неповних сім'ях.

Інститут сім'ї сьогодні позбавлений ефективних механізмів захисту. В чому проблема?

На жаль, як і в багатьох інших сферах, державна політика захисту сім'ї багато в чому являє собою неефективний юридичний позитивізм, декларацію та прагматизм, замість мудрого та зваженого прийняття та впровадження рішень.

Збільшення матеріальної допомоги при народженні дитини є недостатнім заходом. Це підтверджує європейський досвід.

Особливо суттєву, порівняно з іншими європейськими країнами, економічну та соціальну допомогу родинам надає Франція, утім 43% французів у 2002 році були народжені поза шлюбом, а вік вступу до першого шлюбу, у порівнянні з 1980, зріс на 5 років.

Не збільшення кількості міністерств та відомств, а розумний захист на законодавчому та виконавчому рівнях сім'ї та впровадження традиційних сімейних цінностей у формальну та неформальну освіту та інформаційний простір, в тому числі, за допомогою інститутів громадянського суспільства, мають стати метою держави.

Це означає і обмеження (якщо хочете, цензуру) інформаційного простору від антисімейних моделей поведінки.

Оскільки ми живемо в інформаційному суспільстві, я вважаю що необхідно законодавчо обмежити розповсюдження інформації, яка прямо заперечує або принижує традиційні сімейні цінності.

І навпаки, збільшити кількість та якість інформаційних продуктів, що сприяють розумінню важливості для повноцінного життя міцних родинних стосунків.

Наприклад, не можна, на мою думку, популяризувати шлюбну невірність - явно аморальну поведінку, яка ще й сприяє поширенню статевих захворювань, (аналогічно з тим, що цілком нормальним є обмеження реклами алкогольних напоїв).

Звичайно, запропоновані кроки означають збільшення втручання держави у сферу приватного життя. Але держава може вдатися і до примусового регулювання, коли йдеться про катастрофічний занепад чи не головного суспільного інституту - сім'ї.

Так, «примушення до сім'ї» з боку держави може розглядатися як порушення прав і свобод людини, насамперед, право на життя, на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Але, по-перше, всі ці права мають обмеження, зокрема, з метою захисту національної безпеки, громадського поряду та економічної безпеки держави, захисту життя і здоров'я, моралі, прав і свобод інших людей.

По-друге, йдеться про заборону в ім'я збереження традиційних сімейних цінностей та суспільних норм моралі.

Треба знову навчати людей, що життя здорової дорослої людини у сім'ї є нормою, що додержання системи традиційних сімейних цінностей є передумовою щасливого, плідного життя.

Не треба нав'язувати ідеали, але варто спонукати кожну людину переглянути власні уподобання та критично оцінити свою поведінку. Важливо пам'ятати, що кожному праву відповідає обов'язок, а свобода починається з відповідальності, а не з анархії, у тому числі, анархії слова.

Перед Україною (як і перед усім світом) має постати питання про зміну державної політики в царині охорони сім'ї.

Треба розказувати і показувати в інформаційному просторі суспільну та особисту користь від створення, існування та збереження здорової та міцної родини. А усе те, що нівелює роль і цінність сім'ї, - обмежити, або й заборонити.

Стаття 51 Конституції України твердить, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Тож саме час державі ставати до роботи - захистити сім'ю.

Необхідно усвідомити основоположну роль родини в житті суспільства. А також усвідомити кризу, яку наразі переживає інститут сім'ї, і знайти волю побороти цю кризу, у тому числі, вдаючись до непопулярних заходів.

 

 

Автор: Анастасія Москаленко, віце-президент ВМГО «Дебатна Академія»

 

За матеріалами: life.pravda.com.ua

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru