Молотоff

Гасла протесту:
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
Все або нічого! Л.М. Толстой
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
A+ A A-

Підроблення європейського світогляду

Дехто скаржиться, що Європейському Союзові бракує «світогляду». Та насправді проблема ЄС у тому, що він має їх аж забагато.

Спільний досвід та інтереси європейців означають, що в них має бути спільний погляд на глобальні питання. Але, на жаль, на практиці політичні, соціальні й економічні проблеми спрямовують країни – члени ЄС і їхніх громадян у протилежних напрямках. Спільна історія є, схоже, недостатньою базою для спільної політики.

І все-таки, що прагматичніша політика Європи, то більше шансів на успіх, і не в останню чергу в глобальних питаннях. Європейці однаково оцінюють чимало світових проблем і часто застосовують спільні методи й стратегії для їх вирішення.

Наприклад, консенсус досягається у таких сферах, як зміна клімату, імміграція і допомога країнам, що розвиваються. Так само як і в питаннях енергетичної політики та подальшого розвитку «Європейської стратегії безпеки». Згода в цих сферах свідчить не просто про знайдення спільного знаменника. У кожній з них Європа зробила додатковий внесок на глобальному рівні.

Справді, спільність позицій Європи стає синонімом вирішення світових проблем. Зрештою, зміна клімату, енергетична безпека й демографічні проблеми були багато років частиною європейського дискурсу. Тепер у цьому дискурсі починають брати участь інші світові регіони.

Світова фінансова та економічна криза може також бути каталізатором просування європейського бачення нового світового ладу. Бачення ЄС капіталістичної економіки, яке прив’язане до соціального прогресу і є предметом регулювання, на відміну від стихійного підходу, стає дедалі впливовішим. Нові потужні економіки, такі як Китай, Індія й Бразилія, мусять знайти власний шлях боротьби з соціальною несправедливістю та сприяння рівним можливостям для всіх. І європейська модель видається їм напрочуд привабливою.

Однак є досі чимало розбіжностей між суспільствами всередині ЄС. Вони мають різні погляди на багато життєво важливих глобальних проблем. І хоча цих розбіжностей може з часом поменшати, час від часу вони набувають тривожно яскравої форми, як у випадку вторгнення в Ірак на чолі зі США.

Хоча заспокоює, що розбіжності Європи щодо глобальних питань не мали надто великого впливу на динаміку всередині ЄС. Війна в Іраку не відстрочила масштабного розширення ЄС і не була причиною провалу референдуму у Франції та Нідерландах щодо Конституції ЄС і Лісабонського договору.

Європа таки повинна розвивати структури і процеси прийняття рішень, що, пропонуючи компромісні рішення, зводять до мінімуму конфлікти інтересів. Це основний момент Лісабонського договору, спрямованого на створення нових інституцій і механізмів для проведення політично узгодженішої зовнішньої політики ЄС. Передача нових сфер відповідальності, таких як зовнішня допомога і політка розвитку, у компетентність інституцій ЄС допомагає Євросоюзові адаптуватися до нових міжнародних реалій, зміцнюючи дедалі більший вплив Європи як центру прийняття рішень.

Формування спільного бачення світу має початися з найближчих сусідів Євросоюзу. Розширення НАТО і ЄС охопило більш ніж десяток країн у Центральній та Східній Європі, а також на Західних Балканах. Але незважаючи на ці досягнення, європейська інтеграція ще далека від завершення, і так буде доти, доки всі європейські країни не підуть тим самим шляхом розвитку.

Цей прорахунок був головною причиною балканської трагедії у 1990-х роках. На щастя, період збройного конфлікту в цьому регіоні, здається, остаточно в минулому – тепер, коли балканські країни на шляху вступу до НАТО і ЄС. Але Східна Європа, особливо Україна та Молдова, також має розглядатися як регіон особливого значення.

46-мільйонне населення України свідчить, що це надто велика й важлива країна, щоб можна було не брати її до уваги, розглядаючи майбутнє Європи. Однак стратегія ЄС щодо України – двозначна і нечітка. Реформаторські тенденції Помаранчевої революції сповільнилися, ба навіть загальмувалися не лише через внутрішню політичну й економічну кризу, а й через відчутну байдужість ЄС до долі країни.

Лідери країн ЄС скаржаться на політичні розколи в Україні та повільне проведення реформ, і її лідерам слід урахувати цю критику. Але брак прогресу також пов’язаний із неспроможністю ЄС включити Україну в свою орбіту. Реформування політичних і економічних інституцій країни та її вступ до ЄС і НАТО зазвичай ідуть рука в руку, тому що завдяки перспективі членства болісні рішення стають прийнятними для електорату. Словом, із боку ЄС сподіватися на європейські досягнення від таких країн, як Україна й Молдова, без чітких зобов’язань перед ними – нереалістично.

На щастя, цей підхід змінюється. Меморандум про газову співпрацю, укладений на початку цього року між ЄС і Україною, щодо модернізації та експлуатації українських газопроводів – ідеальний приклад; в обмін на політичну підтримку та фінансування модернізації газотранспортної системи Україна погодилася перейти на європейські правила управління й надала доступ до своїх газопроводів. Україна також погодилася виконувати відповідні настанови ЄС у сфері енергетики в межах свого членства в Європейській енергетичній співдружності. Це перший крок убік поступової повної інтеграції України до єдиного ринку ЄС.

Нинішній брак одностайності в ЄС щодо багатьох світових проблем, а також європейських питань, як-от справа України, – не привід для відчаю. Завдання ЄС – виробляти спільні рішення й уживати спільних зовнішньополітичних заходів, навіть коли в різних держав ЄС різні погляди на речі.

 

 

Автор: Алєксандр Квасьнєвський для The Moscow Times

Джерело: ІнфоЗМІ


Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru