Молотоff

Гасла протесту:
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Опиратися можна тільки на те, що чинить опір. Б. Паскаль
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Я люблю революціонерів. Я не люблю те, в що вони потім перетворюються. Ж. Дерріда
Були б революціонери – буде і революція
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Жити - значить не коритися А. Камю
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
A+ A A-

В обхід України: Можливості, які втрачаємо

Уже традиційно щороку, ближче до зими, з боку Росії звучать натяки про ймовірні перебої з постачанням газу в Україну. Залежній від транзиту через українську територію Європі вкотре доводиться говорити про необхідність будувати нові, обхідні газотранспортні шляхи. Цю ж тему активно педалює і Росія, навіть якщо проекти нових газогонів є надскладними для втілення.

Так, 11 листопада, прем’єр РФ Володимир Путін погрозив скороченням подачі транзитного газу через Україну у випадку незаконного добору з боку нашої держави неоплачених енергоресурсів. А також зауважив, що проект обхідного «Південного потоку» має за мету «дисциплінувати» Україну.

Невдала політика українських керманичів використання власної газотранспортної системи тільки стає підґрунтям для формування у світі негативного іміджу нашої держави та живить стереотипи про ментальність самих українців. Нашу ГТС фізично ще не втрачено, але через негативний імідж та несерйозний управлінський менеджмент її власників вона втрачає свою актуальність в регіоні.

Потенціал з давньою історією

Серед значної кількості факторів, які впливають, а часом повністю визначають зовнішню політику країн, є торговельні шляхи та магістралі. Часто саме цей фактор ставав причиною міждержавних конфліктів та суперництва за вплив. А також був каталізатором геоекономічного розвитку та підйому - як окремих держав, так і певних територій.

За однією з теорій, саме здобуття контролю над торговельними магістралями між Середземним та Чорним морем стало причиною війни між Грецією та Троєю (яка стояла на перетині торгівельних шляхів), а не романтичне викрадення Парісом Єлени.

Здобуття київським князем Святославом Ігоровичем столиці Хазарського каганату Саркелу (Білої Вежі), яка стояла на перетині трансконтинентальної магістралі між Європою та Китаєм, а з півночі - між Великоруською рівниною та Багдадом, теж мало перед собою завдання здобуття контролю над цією територією.

Якщо говорити сучасною мовою, ці конфлікти мали під собою інтереси впливу та володіння територіями, які мали значне геоекономічне і геополітичне значення.

Святослав здійснив безпрецедентний для тієї епохи військовий похід, подолавши кілька тисяч кілометрів, захопивши цілий ряд фортець і розгромивши не одне сильне вороже військо. З карти Європи зникла величезна Хозарська держава і були розчищені торгові шляхи на Схід. І як зазначає теоретик української геополітики Юрій Липа, Святослав був один із перших київських князів, хто розумів геополітичні тенденції в веденні зовнішньої політики.

В той же час, Липа зазначає та ілюструє всі фактори, якими володіє територія сучасної української держави і які їх переваги. Перш за все це те, що наша земля завжди була своєрідним reception (прийомом) перед входом в Європу. Вона по змозі стримувала та брала на себе хвилі набігів кочових племен. Україна завжди була форпостом, «санітарною зоною» між Європою та Азією, а Чорноморський регіон розташований на перетині різних транспортних комунікацій.

Крім негативних сторін нашого «ресепшн», це також вплинуло і позитивно. Через нашу території проходила велика кількість торговельних шляхів, перш за все, це: Шлях із варяг у греки ("Грецький шлях"), який сполучав Скандинавію з Східною римською імперією, Залозний шлях (один з давніх торговельних шляхів, що з’єднував Київ з Тмутороканню, Малою Азією і країнами Сходу), Солона путь (до Таврії, Дону й Волги).

Це вони вносили велику частку економічного підйому Київської Русі часів розквіту, але вони також робили дані території заручниками конфліктів, які виникали навколо цих магістралей. Адже бажаючих контролювати міста, які стояли на цих торговельних шляхах і збирали данину, було немало.

Пройшли часи, все трансформувалось…Ланки торговельних караванів замінили дальнобійники, морські порти тепер приймають вантажні кораблі та танкери, а деякі з шляхів трансформувались в газо- та нафтопроводи.

Часи змінились, але не змінились людські потреби. З розвитком ринкової економіки  торговельні шляхи тільки набули актуальності. Україна, як і раніше є територією, яка сполучає Європу та Азію, через яку пролягають найкоротші шляхи транспортування товарів.

Американський геополітик Збігнєв Бзежинський стверджує, що ХХІ ст. – це століття боротьби за ресурси, конкуренції за видобуток та їхнє транспортування. Попри песимістичні прогнози науковців про вичерпність природних ресурсів, до них не зменшується зацікавленість у світових бізнес-корпорацій, які займаються пошуком та дослідженням їхніх нових місцезнаходжень.

У свою чергу, ця цікавість не обмежується тільки світовими компаніями, участь у цій конкуренції приймають більшість країн світу – прикриваючись міжнародним бізнесом. В реальності - це елементи та інструмент геополітики, а останні конфлікти, в яких приймали участь США (війна в Перській затоці 1991, Іраку 2003), Росія (Афганська війна 1979-1989, перша війна1994—1996 та контртерористична операція 1999-2009 у Чечні, конфлікт в Південній Осетії 2008) тільки підтверджують наміри цих держав здобути контроль над енергетичним ресурсами та геоекономічними зонами.

Останні змагання за них відбулись між Росією та Великобританією, які претендують на освоєння океанічного шельфу в Південній Атлантиці та шельфу Північно-Льодовитого океану де можуть буди сконцентровані великі залежні енергетичних ресурсів.

Повертаючись до України…Враховуючи географічне положення нашої території, Україна завжди була транзитером, чи то між варягами і греками, чи то транзитером енергетичних ресурсів, чи нелегальних гастарбайтерів із сходу на захід.

Українська газотранспортна система певним чином відображає колишні торговельні магістралі, які проходили через Україну. Але невдала політика українських керманичів використання ГТС тільки стає підґрунтям для формування у світі негативного іміджу нашої держави та живить стереотипи про ментальність самих українців.

Хоча, наявність однієї з найбільших в світі та другої в Європі газотранспортної системи – це один із чинників та переваг, якими може маніпулювати держава на світовій арені. Це геополітичний та геоекономічний фактор, на який вимушені зважати більшість країн-сусідів та загалом цілий регіон.

Нашу ГТС фізично ще не втрачено, але через негативний імідж та несерйозний управлінський менеджмент її власників вона втрачає свою актуальність в регіоні. Мати в володінні такий геополітичний фактор, як наша газотранспортна система – це мрія більшості країн світу, але чомусь тільки не нашої країни.

У нас до неї ставляться не як до геополітичного, а як до обтяжливого фактору. Наша ГТС завдає більше головного болю та проблем для державного керівництва, ніж ефективності і рентабельності. Звичайно, за такої політики її використання, претендувати на щось більше ми й не можемо.

Останній конфлікт, який розвивався навколо ГТС, що призвів до призупинення транспортування газу в Європу, ще більше додав недовіри та песимізму до нас як партнерів. Під час цих подій деякі країни залишились без газу, що в свою чергу викликало хвилю обурень як зі сторони окремих країн, так і міжнародних організацій. А рейтинг довіри та іміджу України ще більше впав.

З одного боку, попри свою причетність до даної ситуації, Росія сприяє тому, щоб якнайбільше скомпрометувати образ України як партнера в транспортуванні газу та отримати з цього політичні дивіденди. З іншого, через бездарність та дитячу байдужість української політверхівки, через її близорукість і нездатність до стратегічного планування в зовнішній політиці, через її зайнятість ницими міжпартійними протистояннями, непродуманим використанням власних ресурсів – Україна втрачає свій геополітичний фактор. Як сама Росія, так і країни Європи розпочинають будівництво газопроводів в обхід України.

Україна в стороні

Лобі Росії в Європі – Німеччина всіляко підтримує російську позицію та песимістично дивиться в бік України. Німеччина, в особі екс-канцлера ФРН, глави комітету акціонерів компанії Nord Stream AG, оператора газопроводу Nord Stream («Північний потік») Герхарда Шредера, реалізує будівництво даного газопроводу, який проляже по дну Балтійського моря.

Після підписання угоди про будівництво цього газопроводу Президент Польщі Олександр Квасневський назвав її пактом «Шредера – Путіна», за аналогією з пактом «Ріббентропа – Молотова», а польський сейм визнав її такою, що загрожує безпеці та незалежності Польщі.

Нинішній канцлер ФРН Ангела Меркель теж не дуже позитивно сприймає політику України. На цьогорічному конгресі федерального Об’єднання підприємств енерго- і водопостачання (BDEW), вона, разом з головою Єврокомісії Жозе Мануелем Баррозу, запропонувала робити ставку на альтернативні маршрути транспортування газу до Європи – в обхід України.

В свою чергу, Баррозу закликав переорієнтовуватись на Німеччину. Її стратегічні запаси нафти і нафтопродуктів можуть забезпечити потреби країни на 90 діб.

Другий газопровід, який будується в обхід України (з півдня) – «Набукко» названий за однойменною оперою Дж. Верді, сюжет якої побудований на звільненні з полону (мабуть такою назвою Європа символізує звільнення від газового полону).

Даний газопровід передбачає постачання туркменського газу до Європи в обхід Росії та України і реалізується за участю шістьох енергетичних компаній Австрії, Германії, Болгарії, Угорщини, Румунії та Туреччини.

В той же час Росія, окрім титулу країни-експортера має бажання бути транзитером і постачати свій газ в Європу без залежності від України (як транзитера) та Туреччини. Вона реалізує будівництво російсько-італійського газопроводу «Південний потік» (South Stream), який проляже в обхід території України, по дну Чорного моря в Болгарію, а звідти в Італію і через Балкани в Австрію.

Хоча, за останніми повідомленнями, новообраний Прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов вимагає оголосити тимчасовий мораторій на великі енергетичні проекти, в тому числі й на «Південний потік».

Втрачаючи геополітичний фактор


Проте проблема полягає не в тому, що більшість країн регіону лобіюють власні проекти з видобутку та транспортування енергоресурсів. Це нормально, адже кожна з них прагне бути незалежною, як політично, так і енергетично.

Навіть не є проблемою, що вони проектують свої проекти в обхід України. З їхнього боку це теж нормально, оскільки імідж нашої країни як партнера у транзиті не дуже позитивний. Проблема полягає в тому, що Україна втрачає геоекономічний вплив в регіоні.

Враховуючи ризик виникнення несподіваних проблем з нашого боку (в більшій мірі через внутрішньополітичну нестабільність в країні), більшість міждержавних бізнес-проектів ідуть в обхід нашої держави. Наша держава і, зокрема, її керманичі, абстраговані від стратегічного планування, а зовнішня політика України не спрямована на розбудову та зміцнення власних геополітичних і геоекономічних факторів.

Більшість зовнішньополітичних дій української держави – це тимчасові та короткотривалі проекти (як виключення ГУАМ), які позбавленні прагнень зміцнити та покращити існуюче положення. Теперішня політика не обґрунтована як з точки зору національного інтересу, так і стратегічної перспективи.

А категорії українських політиків зводяться тільки до «як все поділити» та не виходять за межі куполу Верховної Ради, стін Кабінету Міністрів, Секретаріату Президента, МЗС і РНБО. Обмеженість, копирсання у внутрішньополітичному протистоянні, перебування у стані перманентних виборів не дає змоги українським політикам розірвати межі замкненості та міркувати глобально, або хоча б континентально.

В Україні відсутній реальний центр розробки та планування зовнішньої політики. На відміну від більшості країн світу у нас немає офіційної концепції зовнішньої політики і інших програм та стратегій планування міжнародних стосунків. Дані «концепції»(за необхідністю) виникають в головах українських політиків, як то кажуть «коли прижме», але на щось більше вони не здатні. На це мабуть і не варто сподіватись, адже хірурги та інженери не досить компетентні в такому плануванні…

Автор: Саліженко Олександр

Джерело: Новинар

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru