Молотоff

Гасла протесту:
Були б революціонери – буде і революція
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Свобода неподільна: її не можна обмежити, не вбивши її цілком. М.Бакунін
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
A+ A A-

Залиште хутро тваринам!

12 лютого, на третій день роботи виставки виробів зі шкіри та хутра у київському Палаці Спорту, навпроти головного входу на виставку розгорнулося специфічне дійство - перформанс захисників прав тварин.

Основна маса учасників - школярі та студенти, а глядачами були пару десятків журналістів, операторів та фотокореспондентів: випадкові прохожі та клієнти спеціалізованої виставки цього перформансу явно сторонилися. Як і належить, для резонансу представники громадської ініціативи намагалися шокувати публіку бодай чимось - інакше на подібні акції суспільство не звертає уваги.

Вуличний перформанс розгорнувся посеред кола учасників із досить красномовними плакатами, які рясніли ілюстраціями жорстокості індустрії хутра та гаслами: «Вільна тварина! Вільна людина!», «Хутро-це вбивство!», «Залиште хутро тваринам!», «Хутро та шкіра - одяг садиста!», «Кров - не фарба, з рук не змиєш!». Останні два гасла після закінчення дійства представники ініціативи скандували гуртом.

На поверхню барабанів хлопці підливали фарби - і від ударів паличками вона краплями розліталася на сніг, обличчя та одяг учасників
 
Живодер вдягає на Покупця хутро щойно вбитої Тваринки

Обличчя, одяг та руки всіх акторів, окрім Тваринки, були вимазані червою фарбою - мовляв, всі заплямовані кров'ю невинно убієнних істот. Живодер та барабанщики, які монотонним ритмом супроводжували все дійство, поверх верхнього одягу були зодягнені у білі халати, теж промовисто замазані червоною фарбою. На поверхню барабанів хлопці підливали фарби - і від ударів паличками вона краплями розліталася на сніг, обличчя та одяг учасників.

«Перформанс мав показати холоднокровність убивць і жорстокість покупців, які купують і хутро і не думають, що вони роблять», - підсумував ідею заходу Дмитро, який зіграв роль Живодера.

Бійка Покупців за шкіру вбитої Тваринки. Позиція Живодера зрозуміла - отримує той, хто більше платить

Осторонь стояли чотири представники міліції, один із яких протягом усього дійства повільно переписував гасла плакатів на складений вчетверо аркуш паперу.

Перформанс, розіграний учасниками акції, мав відобразити суть сучасної індустрії хутра. Тваринку, яку зіграла одна із представниць ініціативи, спіймали на природі, оглушили дубинкою та посадили до тісної клітки. Там Тваринка мала провести решту часу у муках та очікуванні смерті.

Коли настав час забою, з'явився Живодер та вколов змученій істоті дитилін (паралізуючий засіб, який не вбиває моментально, а викликає смерть протягом півгодини з моменту введення). Актори продемонстрували, як із ще живої Тваринки Живодер знімає шкуру, і тут же пропонує «Споживачам», які і без того одягнуті в шкіру та хутро. Учасники акції зобразили і бійку споживачів, поки ті торгувалися за шкіру Тваринки, і їхню байдужість до її скривавленого трупу.

Молодий вік учасників акції Марія (вона ж - невинно вбита Тваринка) прокоментувала так: «За права тварин може виступити навіть семирічна дитина, яка розуміє, що тварини - наші друзі, їх не треба вбивати». Марія впевнена, що головна завада перформансу - брак гарної погоди: якби було тепліше і не ішов сніг дійство могло тривати довше за кілька годин.

Складно було не помітити загальну розгубленість учасників акції. Це можна пояснити і юністю учасників, і тим, що, за їх власними зізнаннями, члени громадської ініціативи не чекали активної уваги журналістів і нітилися перед такою кількістю фото- та телекамер.

Кому війна, а кому ...

Анастасія Фарбун - дизайнер-початківець і прихильниця хутряних виробів, вважає, що все ж таки головна причина популярності хутра - не тільки естетичний вигляд, а і тепло.

«По-перше, у ньому тепло, бо з нашими зимами ходити в синтетиці - невесело. Під шубу ти можеш вдягнути звичайну «водолазку» і не мерзнути. Безперечно, хутро споконвічно було предметом розкоші, його престиж походить від унікальної пухнастої структури, елементи якої збагачують вигляд зимових речей, а не тільки верхнього одягу», - зауважує Фарбун.

Багато продавців виставки, чиї ятки знаходились у центрі приміщення, взагалі нічого не знали про акцію, її суть та учасників. Зате ті, чиї місця були розміщені безпосередньо біля входу на виставку, бачили і чули, що саме відбувається - і обурено сквернословили на адресу і захисників тварин, і молоді загалом. Мовляв, казяться від нічого робити, ще і наносять збитки та моральну травму клієнтам.

Від 15 до 30% шкур, які надходять на ринок - це тварини-жертви капканів. Щороку від таких пасток гине близько 60 млн тварин, стверджують захисники тварин

Були і деякі інформативні протиріччя: так, захисники прав тварин не змогли визначитися, у скільки разів більше енергії потрібно для виготовлення шуби із натурального хутра, ніж зі штучного - у 20 чи у 66.

Серед зоозахисників знайшовся і юнак у виробах зі шкіри: куртку маскувала велика «роба», вдягнена поверх, взуття прикрити не вдалося. На численні запитання журналістів хлопець відбивався тезою, що він виправляється, як може - а от ЗМІ на подібних подіях роблять шоу і таким чином долучаються до індустрії вбивства.

 

Деякі продавці досить однозначно перегукувалися ідеями, що це неподобство треба розігнати, а у журналістів, які замість добропорядного висвітлення політики, сприяють таким «проявам дикунства та вандалізму» потрібно зразу відбирати камери і фотоапарати.

«У Росії екозахисники просто вломлюються на подібні виставки і псують шуби, щоб їх ніхто не купував. А місцевий бомонд просто закидають фарбою, і це добре діє. Простий протест не допомагає - і акції стають все більш радикальними», - розповідав Дмитро, який уже три роки бере участь у акціях захисників тварин. Хлопець каже, що родичі його громадянську позицію розуміють і поділяють: хутра не носять.

В Україні екозахисників достатньо багато, але вони ще не такі ініціативні та рішучі, як у США, Європі та Росії. Бажаючі прийняти участь у подібних акціях про заходи дізнаються в основному через інтернет або друзів. У Києві захисники тварин вже влаштовували акції проти вбивства бездомних тварин, проти полювання і проти невідповідних умов утримання тварин у зоопарку та не так давно створеному дельфінарії.

Дякі учасники акції перевдягалися на місці: мовляв, тільки стають на шлях виправлення

Міфи хутряної індустрії?

Зоозахисники впевнені, що у ХХІ столітті суспільство нарешті має відійти від варварських звичаїв і перестати без видимої потреби винищувати мільйони тварин щорічно. Учасники акції вважають, що хутро більше не є незамінним засобом захисту від холоду, яким воно було за часів неандертальців. Учасники стверджували, що Україна має долучитися до країн, у яких введена часткова або повна заборона на звіроферми та імпорт виробів із хутра.

Головною метою організаторів було розвінчати деякі соціально закріплені штампи. Зокрема, учасники роз'яснювали журналістам, що шкіра та хутро можуть бути красивими тільки на тварині, якій вони належать, і що вони значно поступаються сучасним штучним матеріалам за якістю, практичністю, ціною - а головне, здатністю утримувати тепло. Учасники апелювали до факту, що у арктичні та антарктичні експедиції одяг із хутра та шкіри не беруть.

Основними міфами, які взялися розвінчати представники ініціативи «Стоп зооциду», були такі тези: «Тварин заради виготовлення хутра вбивають безболісно», «Задля хутра усі тварини спеціально вирощуються», «Хутро і шкіра - це екологічно», «Достойних альтернатив хутру немає, у нашому кліматі немає інакшого виходу». Для спростування таких хибних тверджень, учасники акції наводили подальшу інформацію.

Насправді, від 15 до 30% шкур, які надходять на ринок - це тварини-жертви капканів. Хоча практично в усіх країнах світу (окрім Росії, Канади та США) заборонено використання капканів, щороку від їх використання гинуть більше 60 мільйонів тварин.

Частина учасників дійства була зодягнена у білі халати, вимазані червоною фарбою

Крім того, що така смерть, як правило, триває кілька днів і є дуже болючою (розтин шкіри та м'язів, дроблення кісток, крововилив), до 90% тварин, які потрапляють у капкани, гинуть марно, бо не належать до видів, на які чатують мисливці. Такою жорстокою і випадковою смертю вмирають і представники рідкісних видів.

На звірофермі тварини утримуються у тісних клітках по 3-4 особини у одній клітці. Гратована металева підлога пошкоджує їм лапи. Більшість тварин втрачають адекватність і нерідко починають їсти собі подібних.

Для вбивства використовують такі жорстокі методи, як пропускання струму через задній прохід або статеві органи, отруєння газом, ін'єкції отрути чи паралізуючих речовин, перелом шийних хребців або черепа, удушення. Нерідко шкіру знімають, коли тварини ще живі. Особливо часто така «гуманність» практикується у країнах Східної Азії, які займають перше місце у експорті хутряних виробів на український ринок.

Практично всі тварини, які в результаті стають сировиною для виготовлення шкіряних виробів, проходять обов'язкові процедури купірування хвостів, видалення рогів, клеймування та кастрації без наркозу. Одне із найжорстокіших виробництв шкіри - у Індії, там багато тварин на момент прибуття на бійницю настільки хворі, що їх волочать на місце забою.

Плакати рясніли ілюстраціями жорстокості індустрії хутра та гаслами зоозахисників

Для утримання на фермі тварин, хутро яких піде на виготовлення однієї шуби, необхідно виростити і згодувати 3,3 тонни їжі та утилізувати 1 тонну відходів.

На виробництві для того, щоби зупинити процес розкладу при дубінні шкіри використовуються небезпечні для екології речовини, такі як мінеральні солі, формальдегіди, похідні кам'яновугільної смоли, олії та фарби на основі ціаніду.

Ці речовини досить леткі, і якщо вироби виготовляють з дотриманням технології, для людини при використанні одягу отруйними на дотик вони не є. Але де-факто виготовлення та використання будь-яких речовин у чистому вигляді шкодять екології через неналежну утилізацію хімічних відходів.

"Хутро та шкіра - одяг садиста!" скандували захисники тварин

Виявлено, що частота захворюваності на лейкемію серед тих, хто мешкає неподалеку дубильних майстерень, у 5 разів вища за середню; в декілька разів також збільшується частота захворюваності на рак.

Без ню і обливання фарбою

В Україні закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» прийнятий тільки у 2006 році. Це в той час, як англійці, які відкрили світовий марафон зоозахисту, прийняли перший у світі Закон про захист тварин під назвою «Акт про попередження жорстокого й негідного поводження з худобою» ще у 1822 році. А першу громадську організацію у сфері захисту тварин - «Товариство попередження жорстокого ставлення до тварин» було створено у Лондоні вже через 2 роки.

У 1959 року було створено Міжнародне товариство захисту тварин (WSPA), яке створило систему інспекторів, що борються за права тварин в усьому світі. Зараз організація активно бореться проти вбивства китів, надмірної експлуатації робочих коней, захищає рідкісні види та бездомних тварин, виступає за спасіння тварин під час стихійних лих та повну заборону кориди.

WSPA має чітку стратегію та план дій, чим українські організації поки похвалитися не можуть. А головне, акцент робиться на послідовному вихованні - впроваджується програма для викладання екологічної толерантності дітям з 5 до 16 років та студентам.

В Україні майже в кожному обласному центрі є міська та обласна організації захисту тварин, але окрім нечисленних акцій, які не відрізняються особливою наполегливістю, безперечним плюсом їх діяльності є хіба створені притулки, де волонтери доглядають нерідко за 800 котів, собак та інших тварин.

Не долучається Україна і до епатажних способів захисту, як-от фотосесії «ню» моделей та зірок шоу-бізнесу, які ліпше ходитимуть голі, ніж носитимуть хутро та шкіру.

Одяг, при виготовленні якого не гине жодної живої істоти, захисники тварин називають «етичним». Члени громадської ініціативи «Стоп зооциду» вважають, що варварська традиції одягу із хутра та шкіри в глобальному масштабі - це перешкода, яка заважає людству перманентно прагнути еволюції.


Автор: Людмила Шевчук

Фото - Станіслав Баранець, ІМК

За матеріалами: Українська правда, Життя

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru