Молотоff

Гасла протесту:
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Свобода одного закінчується там, де починається свобода іншого. М.Бакунін
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Ті, хто роблять революцію наполовину, риють собі могилу. Сен-Жюст
Вільні духом люди - створять новий світ. Дмитро Донцов
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Свобода починається з сумніву
Народи відновляються лише в боротьбі. Джузеппе Мацзіні
A+ A A-

Донеччанин з "Азову" про "русскую весну" 2014-го року

У Донецьку завжди були націоналістиМинуло вже два роки від початку так званої «Русской весны», яка позбавила мене дому, і принесла в моє рідне місто тільки руйнування і та розруху під назвою «русский мир».

 

Згадуючи ті дні, я можу сказати, що настрої на той момент у Донецьку були не одностайно проросійськими, адже дехто виступав саме проти нового уряду, що на той момент прийшов до влади, а були і такі, хто підтримував автономію Донбасу в складі України.

 

Після закінчення Євромайдану я брав участь у всіх українських мітингах в Донецьку і був прихильником єдиної суверенної України.

 

Пам'ятаю український мітинг 4-го березня, на який я потрапив ненароком –  проходив мирно біля Преображенського собору – ми з побратимом вирішили долучитися, і сходити оцінити ситуацію і кількість мітингувальників протилежного табору під Донецькою ОДА. Під входом до будівлі стояли намети з написами «східний фронт», поруч тинялися нетверезі та літні «активісти», біля самого входу в ОДА стояла невелика сцена з колонками та мікрофоном, до якого по черзі підходили ватники та кричали, що до собору підвозять «бандер», і потрібно терміново зміцнювати позиції. Потім ми повернулися до собору, коли там уже зібралося близько 500 наших активістів, ще трохи постояли скандуючи «Слава Україні», «Слава Нації» і розійшлися.

 

Наступного дня, ближче до вечора, ми з побратимами приїхали на площу Леніна, де проходив український мітинг. Прямо на площі розгорнули український прапор, на той момент нас було близько 2 тисяч осіб. Пізніше на площу прийшла колона проросійських активістів, які кричали «Донбас – це Росія!», «Росія!». Між нами був кордон міліції. Трохи пізніше з нашого боку протестувальники почали розходитись, в основному це були жінки, діти та люди похилого віку, в той час як проросійських ставало все більше, що вже в рази вони перевершувало нас числом. У нас летіли димові шашки, петарди, яйця і навіть картопля. Стримувати орду ватників ставало все важче і нас лишилося 70-100 чоловік, ми відійшли до фонтану, нас почали оточувати і тут різко на нас почала бігти міліція в екіпіровці, в касках і з кийками, тож я подумав, що нам кінець, але вони взяли нас в кільце, тим самим захищаючи від нападників – проросійських активістів. Крізь цей кордон у нас продовжили летіти різні предмети, хтось із наших навіть примудрявся висмикувати ватників крізь кордон і бити. Потім до площі під'їхало 2 автозаки, міліція зробила коридор, по якому ми забігли в них і далі нас вивезли до місцевого РУВС, де переписали дані та відпустили .

 

Події 13-го березня були схожі на мітинг 5-го. Зібралися ми на площі Леніна, розгорнули український прапор, але нас було вже близько тисячі в той час як проросійських навпроти, біля пам'ятника Леніна, було явно більше. Нас знову розділяло кілька десятків метрів і кордон міліції. Все ті ж гасла звучали з їхнього боку. За деякий час у нас полетіло каміння, димові шашки, яйця, кульки з водою і решта підручних предметів. У певний момент ватники проривають кільце міліції в різних місцях і просто тиснуть на нас числом. Нам довелося відступити. Увечері вдома я прочитав у новинах, що вбили одного хлопця, який був із тієї групи людей, яку намагалася евакуювати міліція на автобусах.

 

17-го квітня я потрапив на ще один проукраїнський мітинг, який проходив у паркові «Перемоги», де розгорнули найбільший українських прапор. Учасників цієї акції було близько трьох тисяч. Все пройшло мирно.

 

Про наступний мітинг за Єдину Україну дізнався з інтернету. Він повинен був відбутися 28-го квітня біля НСК «Олімпійський». Перед тим як потрапити на нього, ми з побратимами проходили біля пам'ятника Шевченку. Там ми побачили скупчення ватників навколо молодого хлопця, у якого в портфелі знайшли мотоциклетний шолом й українську стрічку. Вони його гамселили ногами, але хлопцю з нашою допомогою вдалося вирватись і втекти. У нас були дуже розлючені обличчя, скоріше за все, через це на нас накинулися ватні бабки з допитами, звідки ми – на що відразу ж отримали відповідь, що ми з Донецька, але на мою відповідь вона відразу ж закричала, що ми зі Львова, що ми, мовляв, «бандери» і «фашисти». І почала кликати інших активістів. Нас обступили. Але тут до нас підійшов якийсь чоловік і сказав, що всі ці жінки похилого віку – божевільні, краще нам йти звідси – інакше вб'ють. Далі ми пішли на місце акції. На місці було вже 500-700 проукраїнських активістів. Колона висунулися по вулиці Артема. І не встигли ми пройти 5 хвилин, коли нас почала переслідувати орда ватників зі щитами, в касках, із кийками та арматурою. Ми були в середині колони, вони атакували тил маршу. Через пару хвилин ватники атакують нас уже з лівого боку і притискають до будинку, стріляють з травматичної зброї, кидають каміння. Одному моєму товаришеві глибоко різанули руку, тож ми зрозуміли, що якщо не виберемось – зараз нам точно кінець буде. І тут ми починаємо прориватися до проходу в арку і якимось чином нам це вдається. Нам просто пощастило, що ми звідти вибралися. Це був мій останній проукраїнський мітинг в Донецьку.

 

Після всіх цих подій я відправився добровольцем у тодішній батальйон «Азов» для того, щоб повернути назад до складу України своє рідне місто Донецьк.

 

 

«БЕН», 3 СОТНЯ

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru