Молотоff

Гасла протесту:
Свобода починається з сумніву
Ми не боїмось руїн. Ми несемо новий світ в наших серцях. Цей світ шириться і в цю хвилину. Буенавентура Дурруті
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Все або нічого! Л.М. Толстой
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Свобода або смерть! Нестор Махно
A+ A A-

Донеччанин з "Азову" про "русскую весну" 2014-го року

У Донецьку завжди були націоналістиМинуло вже два роки від початку так званої «Русской весны», яка позбавила мене дому, і принесла в моє рідне місто тільки руйнування і та розруху під назвою «русский мир».

 

Згадуючи ті дні, я можу сказати, що настрої на той момент у Донецьку були не одностайно проросійськими, адже дехто виступав саме проти нового уряду, що на той момент прийшов до влади, а були і такі, хто підтримував автономію Донбасу в складі України.

 

Після закінчення Євромайдану я брав участь у всіх українських мітингах в Донецьку і був прихильником єдиної суверенної України.

 

Пам'ятаю український мітинг 4-го березня, на який я потрапив ненароком –  проходив мирно біля Преображенського собору – ми з побратимом вирішили долучитися, і сходити оцінити ситуацію і кількість мітингувальників протилежного табору під Донецькою ОДА. Під входом до будівлі стояли намети з написами «східний фронт», поруч тинялися нетверезі та літні «активісти», біля самого входу в ОДА стояла невелика сцена з колонками та мікрофоном, до якого по черзі підходили ватники та кричали, що до собору підвозять «бандер», і потрібно терміново зміцнювати позиції. Потім ми повернулися до собору, коли там уже зібралося близько 500 наших активістів, ще трохи постояли скандуючи «Слава Україні», «Слава Нації» і розійшлися.

 

Наступного дня, ближче до вечора, ми з побратимами приїхали на площу Леніна, де проходив український мітинг. Прямо на площі розгорнули український прапор, на той момент нас було близько 2 тисяч осіб. Пізніше на площу прийшла колона проросійських активістів, які кричали «Донбас – це Росія!», «Росія!». Між нами був кордон міліції. Трохи пізніше з нашого боку протестувальники почали розходитись, в основному це були жінки, діти та люди похилого віку, в той час як проросійських ставало все більше, що вже в рази вони перевершувало нас числом. У нас летіли димові шашки, петарди, яйця і навіть картопля. Стримувати орду ватників ставало все важче і нас лишилося 70-100 чоловік, ми відійшли до фонтану, нас почали оточувати і тут різко на нас почала бігти міліція в екіпіровці, в касках і з кийками, тож я подумав, що нам кінець, але вони взяли нас в кільце, тим самим захищаючи від нападників – проросійських активістів. Крізь цей кордон у нас продовжили летіти різні предмети, хтось із наших навіть примудрявся висмикувати ватників крізь кордон і бити. Потім до площі під'їхало 2 автозаки, міліція зробила коридор, по якому ми забігли в них і далі нас вивезли до місцевого РУВС, де переписали дані та відпустили .

 

Події 13-го березня були схожі на мітинг 5-го. Зібралися ми на площі Леніна, розгорнули український прапор, але нас було вже близько тисячі в той час як проросійських навпроти, біля пам'ятника Леніна, було явно більше. Нас знову розділяло кілька десятків метрів і кордон міліції. Все ті ж гасла звучали з їхнього боку. За деякий час у нас полетіло каміння, димові шашки, яйця, кульки з водою і решта підручних предметів. У певний момент ватники проривають кільце міліції в різних місцях і просто тиснуть на нас числом. Нам довелося відступити. Увечері вдома я прочитав у новинах, що вбили одного хлопця, який був із тієї групи людей, яку намагалася евакуювати міліція на автобусах.

 

17-го квітня я потрапив на ще один проукраїнський мітинг, який проходив у паркові «Перемоги», де розгорнули найбільший українських прапор. Учасників цієї акції було близько трьох тисяч. Все пройшло мирно.

 

Про наступний мітинг за Єдину Україну дізнався з інтернету. Він повинен був відбутися 28-го квітня біля НСК «Олімпійський». Перед тим як потрапити на нього, ми з побратимами проходили біля пам'ятника Шевченку. Там ми побачили скупчення ватників навколо молодого хлопця, у якого в портфелі знайшли мотоциклетний шолом й українську стрічку. Вони його гамселили ногами, але хлопцю з нашою допомогою вдалося вирватись і втекти. У нас були дуже розлючені обличчя, скоріше за все, через це на нас накинулися ватні бабки з допитами, звідки ми – на що відразу ж отримали відповідь, що ми з Донецька, але на мою відповідь вона відразу ж закричала, що ми зі Львова, що ми, мовляв, «бандери» і «фашисти». І почала кликати інших активістів. Нас обступили. Але тут до нас підійшов якийсь чоловік і сказав, що всі ці жінки похилого віку – божевільні, краще нам йти звідси – інакше вб'ють. Далі ми пішли на місце акції. На місці було вже 500-700 проукраїнських активістів. Колона висунулися по вулиці Артема. І не встигли ми пройти 5 хвилин, коли нас почала переслідувати орда ватників зі щитами, в касках, із кийками та арматурою. Ми були в середині колони, вони атакували тил маршу. Через пару хвилин ватники атакують нас уже з лівого боку і притискають до будинку, стріляють з травматичної зброї, кидають каміння. Одному моєму товаришеві глибоко різанули руку, тож ми зрозуміли, що якщо не виберемось – зараз нам точно кінець буде. І тут ми починаємо прориватися до проходу в арку і якимось чином нам це вдається. Нам просто пощастило, що ми звідти вибралися. Це був мій останній проукраїнський мітинг в Донецьку.

 

Після всіх цих подій я відправився добровольцем у тодішній батальйон «Азов» для того, щоб повернути назад до складу України своє рідне місто Донецьк.

 

 

«БЕН», 3 СОТНЯ

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru