Молотоff

Гасла протесту:
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами негідники. Т. Карлейль
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Все або нічого! Л.М. Толстой
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Нудьга контрреволюційна. Гасло 1968 року, Франція
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Жити - значить не коритися А. Камю
Коли інші права сплюндровані, право на повстання стає безспірним. Томас Пейн
A+ A A-

Як з особистостей зробити біомасу

Витримки з праць американського психоаналітика Бруно Беттельгейма, в яких він описує свій досвід ув'язня в концтаборах Дахау і Бухенвальд, де він був у 1938-1939 роках, а також досвід інших людей, що зіткнулися з системою знищення людської гідності.


Нацистська система в 1938-1939 роках - часу перебування Бетельгейма в Дахау і Бухенвальді - ще не була спрямована на тотальне винищення, хоча з життями тоді теж не рахувалися. Вона була орієнтована на "виховання" рабської сили: ідеальної і слухняної, що не думає ні про що, крім милості від господаря. Відповідно, необхідно було з дорослої особистості зробити перелякану дитину, силою інфантилізувати людину, досягти її регресу - до дитини або зовсім до тварини, живої біомаси без волі і почуттів. Біомасою легко керувати, вона не викликає співчуття, її легше зневажати і вона слухняно піде на забій. Тобто, вона зручна для господарів.

Правило 1. Змусь людину займатися безглуздою роботою

Одне з улюблених занять есесівців - змушувати людей робити абсолютно безглузду роботу, причому ув'язнені розуміли, що робота не має сенсу. Тягати каміння з одного місця на інше, рити ями голими руками, коли лопати лежали поруч. Навіщо? "Тому що я так сказав, жидівська морда!".

(Чим це відрізняється від "тому що треба" або "твоя справа виконувати, а не думати"?)

Правило 2. Введи взаємовиключні правила, порушення яких неминучі

Це правило створювало атмосферу постійного страху бути спійманим. Люди були вимушені домовлятися з наглядачами або "капо" (помічники СС з числа ув'язнених), потрапляючи від них у повну залежність. Розгорталося велике поле для шантажу: наглядачі і капо могли звертати увагу на порушення, а могли і не звертати - в обмін на ті чи інші послуги.

(Абсурдність і суперечливість батьківських вимог або державних законів - повний аналог).

Правило 3. Введи колективну відповідальність

Колективна відповідальність розмиває особисту - давно відоме правило. Але в умовах, коли ціна помилки дуже висока, колективна відповідальність перетворює всіх членів групи в наглядачів один над одним. Сам колектив стає мимовільним союзником СС і табірної адміністрації.

Нерідко, підкоряючись хвилинним примхам, есесівець віддавав черговий безглуздий наказ. Прагнення до послуху в'їдається в психіку так сильно, що завжди знаходилися ув'язнені, які довго дотримувалися цього наказу (навіть коли есесівець про нього забував хвилин через п'ять) і примушували до цього інших. Так, одного разу наглядач наказав групі ув'язнених мити черевики зовні і всередині водою з милом. Черевики ставали твердими, як камінь, натирали ноги. Наказ більше ніколи не повторювався. Тим не менш, багато з в'язнів, які давно знаходилися в таборі, продовжували щодня мити зсередини свої черевики і лаяли всіх, хто цього не робив, за недбалість і бруд.

(Принцип групової відповідальності... Коли "всі винні", або коли конкретну людину бачать тільки як представника стереотипної групи, а не як виразника власної думки).

Це три "попередніх правила". Ударною ланкою виступають наступні три, дроблять вже підготовлену особистість у біомасу.

Правило 4. Змусь людей повірити в те, що від них нічого не залежить. Для цього: створи непередбачувану ситуацію, в якій неможливо щось планувати і примусь людей жити за інструкцією, зупиняючи будь-яку ініціативу.

Групу чеських ув'язнених знищили так. На деякий час їх виділили як "благородних", що мають право на певні привілеї, дали жити у відносному комфорті без роботи і поневірянь. Потім чехів раптово кинули на роботу в кар'єр, де були найгірші умови праці та найбільша смертність, урізавши при цьому харчовий раціон. Потім назад - в хороше житло і легку роботу, через кілька місяців - знову в кар'єр і т.д. Живих не залишилося нікого. Повна непідконтрольність власного життя, неможливість передбачити, за що тебе заохочують або карають, вибивають грунт з-під ніг. Особистість просто не встигає виробити стратегії адаптації, вона дезорганізуєтся повністю.

"Виживання людини залежить від її здатності зберегти за собою деяку сферу вільної поведінки, утримати контроль над якимись важливими аспектами життя, незважаючи на умови, які здаються нестерпними... Навіть незначна, символічна можливість діяти по своїй волі дозволяла вижити мені і таким, як я". (цитата Б.Беттельгейма).

Найжорстокіший розпорядок дня постійно підганяв людей. Якщо одну-дві хвилини забаритися на вмиванні - запізнишся в туалет. Затримаєшся з прибиранням свого ліжка (в Дахау тоді ще були ліжка) - не буде тобі мізерного сніданку. Поспіх, страх запізнитися, ні секунди задуматися і зупинитися... Постійно тебе підганяють наглядачі: час і страх. Не ти плануєш день. Не ти вибираєш чим займатися. І ти не знаєш, що з тобою буде потім. Покарання та заохочення йшли без будь-якої системи. Якщо на перших порах ув'язнені думали, що хороша праця їх врятує від покарання, то потім приходило розуміння, що ніщо не гарантує від відправки добувати каміння в кар'єрі (найсмертоноснішого заняття). І нагороджували просто так. Це просто справа примхи есесівця.

(Авторитарним батькам і організаціям дуже вигідно це правило, тому що воно забезпечує відсутність активності та ініціативи з боку адресатів повідомлень на кшталт "від тебе нічого не залежить", "ну і чого ви добилися", "так було і буде завжди").

Правило 5. Змусь людей робити вигляд, що вони нічого не бачать і не чують

Беттельхейм описує таку ситуацію. Есесівець б'є людину. Повз проходить колона рабів, яка, помітивши побиття, дружно повертає голови в бік і різко прискорюється, всім своїм виглядом показуючи, що "не помітила" побиття. Есесівець, не відриваючись від свого заняття, кричить "Молодці!". Тому що ув'язнені продемонстрували, що засвоїли правило "не знати і не бачити того, що не слід". А в ув'язнених посилюється сором, почуття безсилля і, одночасно, вони мимоволі стають спільниками есесівця, граючи в його гру.

(У сім'ях, де процвітає насильство, нерідка ситуація, коли будь-хто з родичів все бачить і розуміє, але робить вигляд, що нічого не бачить і не знає. Наприклад, мати, дитина якої зазнає сексуального насильства з боку батька/вітчима... У тоталітарних державах правило "все знаємо, але робимо вигляд..." - найважливіша умова їх існування)

Правило 6. Змусь людей переступити останню внутрішню межу

"Щоб не стати ходячим трупом, а залишитися людиною, нехай приниженою і деградованою, необхідно було весь час усвідомлювати, де проходить та межа, через яку немає повернення. Межа, далі якої не можна відступати ні за яких обставин, навіть якщо це загрожує життю. Усвідомлювати, що якщо ти вижив ціною переступу за цю межу, то будеш продовжувати життя, втративши будь-який сенс".

Беттельхейм наводить дуже наочну історію про "останню межу". Одного разу есесівець звернув увагу на двох євреїв, які "сачкували". Він змусив їх лягти в брудну канаву, підкликав в'язня-поляка з сусідньої бригади і наказав закопати їх живцем. Поляк відмовився. Есесівець став його бити, але поляк продовжував відмовлятися. Тоді наглядач наказав їм помінятися місцями, і ті двоє отримали наказ закопати поляка. І вони стали закопувати свого товариша по нещастю без найменших вагань. Коли поляка майже закопали, есесівець наказав їм зупинитися, викопати його назад, а потім знову самим лягти в канаву. І знову наказав поляку їх закопати. Цього разу він підкорився - або з почуття помсти, або думаючи, що есесівець їх теж пощадить в останню хвилину. Але наглядач не помилував: він притоптав чобітьми землю над головами жертв. Через п'ять хвилин їх - одного мертвого, а іншого вмираючого - відправили в крематорій.

Результат реалізації всіх правил

"Ув'язнені, які засвоїли думку, яку вселяла СС, що їм немає на що сподіватись, і повіривши, що вони ніяк не можуть впливати на своє становище - такі ув'язнені ставали, в буквальному сенсі, ходячими трупами...".

Процес перетворення в таких зомбі був простий і наочний. Спочатку людина припиняла діяти зі своєї волі: у неї не залишалося внутрішнього джерела руху, все, що вона робила, визначалося тиском з боку наглядачів. Вона автоматично виконувала накази, без будь-якої вибірковості. Потім вона переставала піднімати ноги при ходьбі, починала дуже характерно шаркати. Потім вона починала дивитися тільки перед собою. І тоді наступала смерть.

У зомбі людина перетворювалися тоді, коли відкидала будь-яку спробу осмислити власну поведінку і доходила до стану, коли могла прийняти все, що завгодно, все, що виходило ззовні. "Ті, хто вижили, зрозуміли те, чого раніше не усвідомлювали: вони володіють останньою, але, можливо, найважливішою людською свободою - в будь-яких обставинах обирати своє власне ставлення до подій".

Там, де немає власної волі, починається зомбі. Де немає протесту чужій нав’язливій волі - починається вмирання.

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru