Молотоff

Гасла протесту:
Свята людина-єдиний дійсний революціонер у цьому світі. О. Шмеман
Найбільше гнітять того, хто найменше вимагає. Д.Донцов
Революція неймовірна, тому що вона справжня. Гасло 1968 року, Франція
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Суспільство має право на опір державі. Д. Локк
Революція - єдина форма безпосереднього самоврядування С. Дацюк
Навчання є щонайпершим боргом революціонера. Кім Ір Сен
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Вільний той, хто може не брехати А. Камю
Вільною людина може стати лише через свободу інших людей
A+ A A-

Старий Київ: як вберегти?

заставкатру.jpg

Невпинно на наших очах зникає старе місто. Будівлі, що визнані культурними пам’ятками, зносять задля чергового житлового комплексу чи супермаркету. Деякі просто простоюють, рік за роком втрачаючи свою велич. Однак таке відчуття, ніби винних у цьому просто немає. Чи є можливість їх відшукати та притягти до відповідальності? Хто дозволить запобігти подальшому руйнуванню? Та що може самотужки зробити громада?

Про це дізнавались в Ірини Прокопенко, генеральної директорки КНМЦ (1) при Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА та Олени Мокроусової, головного спеціаліста відділу обліку пам’яток КНМЦ при Головному управлінні охорони культурної спадщини.

pZIdmQyQTZ0.jpg

Як класифікують памятки архітектури?

Пам’ятки ділять на три типи: національного та місцевого значення, та щойно виявлені.

Ключове значення для набуття статусу культурної пам’ятки має критерій автентичності. Він означає, що «пам’ятка повинна значною мірою зберегти свою форму та матеріально-технічну структуру, історичні культурні нашарування» (постанова від 14.09.2016 р. № 626). Окрім цього, об’єкт має мати значення для розвитку культури,пов’язуватися з історичними подіями, репрезентувати «шедевр творчого генія», бути «витвором зниклої цивілізації чи мистецького стилю». Більш детально з критеріями можна ознайомитись за посиланням: http://bit.ly/2lYihNK.

Ці критерії були затвердженні ще у 2001 році, однак й до нині у експертів виникає багато запитань. Наприклад, яким чином визначити чи дійсно об’єкт є «геніальним» чи «автентичним» – у будь-якому випадку рішення залишається суб’єктивним.

Окрему категорію становлять щойно виявлені об’єкти - вони внесені до Переліку об’єктів культурної спадщини – тобто, до попереднього списку - однак не внесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. «Щойно виявлені не можуть розглядатись у контексті охорони пам’яток, адже, - зазначає пані Прокопенко, - вони найбільш всіх незахищені. Якщо раніше закон вказував, що щойно виявлені захищаються так само, як і зареєстровані, то у 2010-му році цей пункт таємничо зник».

Яка процедура набуття статусу пам’ятки?

Тривала й бюрократизована. Перш за все, необхідно зібрати досьє на бажану будівлю – історичну інформацію, виявити її цінність тощо. Не існує монополії на проведення такої роботи. Цим можуть займатись як спеціалізовані установи, так і будь-який киянин. Це означає, що забудовники можуть створювати замовні досьє, аби певну будівлю не визнали пам’яткою. З отриманою інформацією йти, знову ж таки, до Департаменту культури, який, якщо все буде зроблено належним чином, надасть об’єкту статусу «щойно виявленого» й додасть до Переліку об’єктів культурної спадщини. І лише після цього його можна офіційно внести до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (2). Ця клопітна процедура триває півроку, чи навіть рік, при цьому не завжди гарантує успіх. При цьому забудовники користуютьсь невідповідністю чи недостатністю навіть одного документа.

До прикладу, будівля за адресою вулиця Хорива, 2. До суду звернулося приватне підприємство «Конвалія-нерухомість» з оскарженнямвнесення будинку, збудованого ще у 1830-і рр., до Реєстру пам’яток, мотивуючи тим, що включення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України є протиправним без включення його у Перелік об'єктів культурної спадщини з набуттям правового статусу «щойно виявленого об'єкта культурної спадщини». Суд прийняв рішення на користь підприємства.

kbwRHg1kHRc.jpg

Хто відповідає за збереження пам’ятки?

Відповідно до закону №1805-III від 08.06.2000 «об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою».Натомість на наших очах систематично зникають клаптики історії. Залишається відповісти на питання: хто винен?

Якщо будівля не внесена до Реєстру, хоч би яку історичну цінність вона не несла – ніхто не забов’язаний нею опікуватись. Як влучно зазначила пані Олена Мокроусова: «Або це пам’ятка, або ніщо». Якщо ж об’єкт уже внесено до Реєстру, то існує декілька варіантів інстанцій, на які покладається відповідальність за його стан.

Якщо пам’ятка має статус місцевого значення, то за її збереження відповідає Департамент культури, якщо національного – Міністерство культури. Однак, очевидно, що головна відповідальність лежить на власникові.

фінансування.jpg

Джерела фінансування на проведення реставраційних робіт

Таким чином, збереження багатьох будівель є відповідальністю приватних власників. Але це призводить до сумних наслідків, адже часто, не маючи наміру реставрувати будинок, власник приховується за стосами документів і його неможливо відшукати, аби притягти до відповідальності. До прикладу, це будинок на розі вулиць Волоської та Іллінської, який перебуває в занедбаному стані, адже його власника не вдається знайти вже багато років.

Однак Департамент та Міністерство не можуть притягти власника до відповідальності, для цього існує окрема інстанція – Управління охорони культурної спадщини – вона й займається накладанням штрафів за невиконання охоронного договору. Якщо громадянин помітив порушення, то може подати скаргу до вищезазначеної установи й остання почне розгляд цієї справи.

Що може зробити пересічний киянин для збереження історичних пам’яток?

На жаль, не так і багато. Самотужки чинити спротив сформованій системі складно. Проте деякі важелі впливу існують: можна ходити на судові процеси – адже під наглядом громади важче прийняти неправомірне рішення; брати активну участь в обговореннях – чим більший резонанс має проблема, тим більша вірогідність реальних заходів з її вирішення; стати волонтером у КНМЦ; або ж громадським інспектором.

допомогтикжен.jpg

Волонтери завжди потрібні. Потрібні охочі для збору історичної інформації на об’єкти в архівах, адже поки в цьому відділі КНМЦ працює лише чотири людини. Зараз потрібні люди, що могли б допомогти з прибиранням заповідних територій, адже наближається весна. Однак головною проблемою є графіті – пані Прокопенко наголошувала на необхідності просвітницько-виховної діяльності серед молоді.

Також у КНМЦ потрібні відповідальні люди, завдання яких полягатиме в нагляді за пам’ятками й інформуванні відповідних структур про виявлені порушення – громадські інспектори.

Стати громадським інспектором може кожен. Особливих критеріїв відбору не існує – потрібно лише бути повнолітнім та проживати у Києві. Звертатись безпосередньо до Департаменту культури, за адресою: Спаська, 12. При собі потрібно мати документ, що засвідчує особу, заяву, копію документа про освіту, коротеньку автобіографію та дві фотографії 3*4. Якщо ви вдало пройдете співбесіду, то вас офіційно зарахують до лав громадських інспекторів, ознайомлять з основними видами порушень і видадуть відповідне посвідчення. Більш детально ознайомитись із положенням про громадських інспекторів можна на сторінці Управління охорони культурної спадщини КМДА у Facebook - http://bit.ly/2ldwrer.

Матеріал підготувала Путівська Марина

(1) Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій при Головному управлінні охорони культурної спадщини КМДА, загальновідомий як КНМЦ, займається практичним вирішенням проблем нерухомих об’єктів культурної спадщини міста: їх дослідженням, підготовкою документації, обліком та інвентаризацією, наглядом за станом забудови в межах заповідника «Стародавній Київ».

(2) З Реєстром можна ознайомитись за посиланням, він є у відкритому доступі - http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=244910406.

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Безкарна рівність

Безкарна рівність

Останній “Марш рівності”, що був проведений у Києві 18-го червня 2017 року, дає привід задуматись над вектором розвитку правого руху, а зрештою і над переосмисленням методів боротьби загалом.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru