Молотоff

Гасла протесту:
Це в них покарання, а в нас повага і авторитет. Нестор Махно
Мета бунту - перетворення. Альберт Камю
Людина приречена бути вільною Жан-Поль Сартр
Жити - значить не коритися А. Камю
Взаємодопомога – фактор еволюції. П. Кропоткін
Cолідаризуватися треба з тими, у кого стріляють, а не з тими, хто стріляє А. Камю
Революція може бути небезпечною, оскільки вона сильна. Рауль Кастро
Життя має дві форми: гниття або горіння!
Права не просять - права беруть. П. Кропоткін
Свобода - це, в першу чергу, не привілегії, а обов’язки А. Камю
A+ A A-

«Хроніки недореволюції»: новий погляд на Майдан

В середині грудня у січеславському видавництві «Арт-прес» вийшла нова книга сучасного правого теоретика Ігоря Загребельного «Майдан. Хроніки недореволюції».

Книга Загребельного є однією з перших спроб систематично осмислити Майдан з націоналістичних позицій. У передмові до книги автор зазначає: «Майдан – це текст. На жаль, націоналістичного прочитання цього тексту майже не чути. В інтерпретації патентованих ліберальних герменевтів “цінності Майдану” мають небагато спільного з націоналістичними цінностями. Отож, існує насущна потреба в націоналістичній герменевтиці Майдану».

Уже із самої назви книги стає зрозуміло, що її автор не ідеалізує Майдан, адже справжньої революції не відбулося.

Третій, заключний розділ книги має назву «Уроки ілюзорної перемоги». За словами автора, незавершеність революційної боротьби призвела до того, що режим внутрішньої окупації не був знищений. Відбулося переформатування цього режиму. Замість знищення антинародної олігархічної системи українці отримали «перетасування карт у колоді». За таких умов нова влада, використовуючи усі свої інформаційні ресурси, почала переконувати суспільство у тому, що революція перемогла, а так звані «ідеали Майдану» були реалізовані. Створення ілюзії перемоги є одним із головних інструментів самозбереження режиму внутрішньої окупації.

Автор не обмежується поверхневою політичною аналітикою і розглядає пов’язані з Майданом питання під кутом зору філософії,  етнопсихології, історії ідей, геополітики. Аналіз здійснюється з націоналістичних і консервативних (фактично – традиціоналістичних) позицій, що альтернативними звичному для України неоколоніальному дискурсу.

У фокусі автора знаходиться не лише Майдан, але й набагато ширше коло проблем. У першому розділі Загребельний аналізує становище України в ситуації «між Дияволом і Вельзевулом». Так свого часу становище України визначив видатний ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов (до речі, Ігор Загребельний є автором праці про Донцова «Націоналізм versus Модерн…»). «Дияволом» та «Вельзевулом» вслід за Донцовим автор називає Росію та Захід. Доволі цікавим є аналіз духовно-світоглядних вимірів сучасного Заходу та Москви. При цьому Загребельний стисло розкриває ретроспективу світоглядного розвитку Західної цивілізації.

Цікавим є підхід Загребельного до самого Майдану. Так, нарис «”Провокатори” і школа політичного бажання» розкриває динаміку світоглядно-ментальних змін українського суспільства під час зимових подій.

В нарисі «Протест як подолання відчуженості насильства» Ігор Загребельний розглядає революційну вуличну боротьбу під кутом зору традиціоналізму. На думку Загребельного, «Революційні події стали бунтом пасіонаріїв проти відчуженої модерної держави». Ідейно вмотивовану вуличну боротьбу автор сприймає як подолання суто модерної монополії держави на насильство. «Той факт, що націоналістичні ідеї, будучи помноженими на використання сили, призвели до значних політичних змін (втечі Януковича), говорить про часткове відтворення правильної морфології політичної влади. Хоч внаслідок збройного протистояння 18-20 лютого націоналісти і не прийшли до влади, сенс цього протистояння полягає в тому, що пасіонарні особистості інтегрували в собі свідому волю (суб’єктність), високі морально-світоглядні якості (ідейні переконання, поєднані з жертовністю) та використання насильства, і ця інтеграція набрала значної політичної ваги. Солдат, котрий воює за вітчизну, також творить історію, але в політичній площині він є лише об’єктом, «знаряддям» держави. Натомість революціонер діє як суб’єкт, свідомо хоче конвертувати власну жертовність і насильство у політичні зміни, аби таким чином втілити в життя ідеї, у які він вірить. По відношенню до держави він є не об’єктом, а саме суб’єктом».

В іншому фрагменті книги йдеться наступне: «Будь-яка держава апріорі є інститутом насильства. Проте органічна держава не проголошує насильство своє абсолютною монополією. Зрештою, така держава є плодом самореалізації людей, а не гетерогенним інститутом, що тяжіє над соціумом. Відтак, творче насильство такої держави виростає із творчого насильства людей, котрі за своєю природою покликані тримати у руках меч. Натомість модерна держава намагається бути монополістом у сфері насильства. За таких умов люди, котрі самовільно вдаються до силових методів боротьби в ім’я вищих цінностей, постають у якості воїнів Традиції».

Майдан, на думку Загребельного, був повстанням Якості проти Кількості. І, хоч у цьому світі позиції Кількості є надзвичайно міцними, бунтувати необхідно, адже «у світі, де панує Кількість, бунт – це єдиний спосіб виживання Якості».

Фото

Facebook

Відео

Позиція

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Чому в'язниця за три патрони в кишені - це неправильно

Щодня, гортаючи стрічки новин, постійно натикаюсь на статистику затриманих бійців АТО з патронами чи гранатами.

Реклама

Реклама

Редакція сайту залишає за собою право не погоджуватись з думкою своїх авторів. Пропозиції та статті надсилайте на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Російська версія сайту: Napalmoff.info

Розроблено вебмайстернею Molotoff-Design
zoofirma.ru

Login or Register

LOG IN

zoofirma.ru